Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/16764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/16764/14 13.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська №79"

третя особа Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА

про стягнення 165 770,96 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представ. за довір.;

від відповідача: Давиденко Ю.П. - представ. за довір.;

від третьої особи: не з'явився;

У судовому засіданні 13.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська №79" та за участю третьої особи Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію у сумі 149 413,19 грн., інфляційну складову боргу у сумі 12 178,03 грн. та 3% річних у сумі 4 179,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 порушено провадження у справі №910/16764/14, розгляд справи призначений на 10.09.2014. Також цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА.

Ухвалою від 06.10.2014р. розгляд справи відкладався на 13.10.2014р.

В судовому засіданні 13.10.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.06.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір №1532140 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених у цьому договорі.

Згідно п. 4.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2005р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.3 спірного договору).

Обсяги постачання теплової енергії сторони погодили у додатку №1 до Договору.

Згідно додатку №2 до договору №1532140 від 01.06.2005р. споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяці, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. 9 Додатку №2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує за адресою: вул. Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Надання позивачем послуг відповідачу за період з 01.11.2011 по 01.06.2014 у розмірі 149413,19 грн. підтверджується наявними матеріалами справи (обліковими картками, відомостями обліку теплової енергії) та не спростовано відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України, належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Таким чином, враховуючи надані документи, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором становить 149 413,19 грн. Доказів погашення зазначеного боргу відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів оплати заборгованості сторонами суду не надано. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору становить 149 413,19 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 149 413,19 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 12 178,03 грн. інфляційні, 4179,74 грн. - 3% річних.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 179,74 грн. та інфляційних в сумі 12 178,03 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська №79» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 79, код 33441994) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код 00131305) суму основного боргу у розмірі 149 413,19 грн. (сто сорок дев'ять тисяч чотириста тринадцять гривень 19 коп.), 3 % річних - 4 179,74 грн. (чотири тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 74 коп.), інфляційну складову боргу - 12 178,03 грн. (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 03 коп.) та 3 315,42 грн. (три тисячі триста п'ятнадцять гривень 42 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата виготовлення

повного тексту рішення: 20.10.2014.

Суддя М.Є. Літвінова