Постанова

від 16.10.2014 по справі 902/678/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 902/678/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

прокуратури - не з'явився

позивача 1 - Сосна О.М. довіреність №220/373/д від 16.04.2014р.

позивача 2 - не з'явився

відповідача - не з'явився

третя особа на стороні позивача - не з'явився

третя особа на стороні відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

на рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.14 р. у справі № 902/678/14 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007) в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), Квартирно- експлуатаційного відділу м. Вінниці (вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21007)

до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області (вул. Леніна, 45, смт. Муровані Курилівці, Вінницька обл.)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Вінницький обласний військовий комісаріат (21016, м.Вінниця, 40-річчя Перемоги,31)

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Вінницькій області (24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Василя Стуса, 54/7-а)

про скасування пункту 1.6 рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 25.06.2007р. № 295 "Про вилучення земельних ділянок"

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду Савченка Г.І. від 14.10.2014 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Крейбух О.Г. на суддю Юрчука М.І.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області з позовом про скасування пункту 1.6 рішення 10 сесії 5 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області від 25.06.2007 року № 295 "Про вилучення земельних ділянок".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.07.2014 року у справі №902/678/14 позов задоволено. Визнано недійсним пункт 1.6 рішення 10 сесії 5 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області від 25.06.2007 року № 295 "Про вилучення земельних ділянок". Підлягає до стягнення з Мурованокуриловецької селищної ради до державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на норми земельного законодавства дійшов висновку, що рішення відповідача винесене з перевищенням повноважень та норм чинного законодавства, зокрема, ч.ч. 3,4 ст. 142 Земельного Кодексу України, п. 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483, порушує права та законні інтереси позивачів у справі, а тому підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Вінницькій області звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що прокурором пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Разом з тим, на думку скаржника даний спір має бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства, у зв'язку з тим, що в ньому оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень та спір має публічно-правовий характер.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя: Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Бригинець Л.М. та призначено до розгляду на 02.10.2014 року.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду Савченка Г.І. від 14.10.2014 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. в склад колегії по розгляду справи № 902/678/14 господарського суду Вінницької області введено суддю Юрчука М.І.

Ухвалою суду від 02.10.2014 року розгляд справи відкладався, з підстав зазначених у ній.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці у запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає наступне.

Відповідно до п. 45 наказу Міністра оборони України від 22.12.1997 року №483 "Про затвердження положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" передача земель оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних сил України.

Також зазначає, що наказом Міністра оборони України від 03.10.2006 року № 570 щодо надання згоди на припинення права користування землями оборони виключно за рішенням Міністра оборони України та доручення Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №4889/3/1-07 зупинено операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості), крім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного та житлового призначення разом з цими об'єктами, до прийняття окремого рішення. На час розгляду справи такого рішення не прийнято.

Окрім того, звертає увагу на те, при прийнятті оскаржуваного рішення Мурованокуриловецькою селищною радою Вінницької області були проігноровані вимоги статті 77 ЗК України, ст.ст. 1,2 ЗУ "Про використання земель оборони", відповідно до яких землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, підприємств та організацій ЗС України, які надаються їм для виконання покладених на них функцій та завдань у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Прокурор, Вінницький обласний військовий комісаріат та Мурованокуриловецька селищна ради Вінницької області - правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористались, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

16.10.2014 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив Міністерства оборони України на апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекцій головного управління Міндоходів у Вінницькій області, який колегія до уваги не приймає, оскільки останній вручений колегії уже після закінчення судового засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2014 року, представник Міністерства оборони України заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, інші представники сторін, третіх осіб та прокурор у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутності осіб, що не з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача 1 в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформаційної довідки № КПР/1490 від 18.07.2014р. та п.7 Постанови КМУ № 389 від 03.06.13 "Про затвердження Положення про військові комісаріати", обласний військовий комісаріат є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Барсько-Мурованокуриловецький об'єднанний районний військовий комісаріат є відокремленим структурним підрозділом Вінницького обласного військового комісаріату та був створений 31.07.2004р. на підставі Директиви Міністра оборони України № Д-115/1/011 від 02.12.2002р. На даний час функціонує відповідно до штату 03/701, затвердженого 29.04.2014 начальником Генерального штабу-Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради від 29.12.2004р. № 407 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку Барсько-Мурованокуриловецькому об'єднаному районному військовому комісаріату" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку площею 0,2574 га по вул. Леніна, 115 Барсько-Мурованокуриловецькому об'єднаному районному військовому комісаріату, розроблену Вінницькою регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України (п.1 рішення).

17.05.2005 року на підставі рішення Мурованокуриловецької селищної ради № 407 від 29.12.2004 року Барсько-Мурованокуриловецькому об'єднаному районному військовому комісаріату видано державний акт № 0151120 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2574 га, що знаходиться за адресою: селище Муровані Курилівці, вул. Леніна, 125 /а.с. 22 у т.1/.

Судовою колегією з'ясовано, що 24.01.2007р. Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 15 про зняття з балансового обліку приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Леніна 115, смт. Муровані Курилівці Вінницької області (9 кімнат площею 155,58 кв.м. та коридор площею 54,9 кв.м.) згідно інвентарної справи, та передачу його безоплатно до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної державної податкової інспекції для розміщення Мурованокуриловецького відділення Барської міжрайонної державної податкової інспекції /а.с. 108 у т.1/.

Згодом, 13.03.2007р. Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 105 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 24.01.2007р. №15 "Про передачу до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної державної податкової інспекції приміщення", яким підпункт 1.1 розпорядження викладено в новій редакції: "1.1 Зняти з балансового обліку приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Леніна 115, смт. Муровані Курилівці Вінницької області (14 кімнат площею 167,9 кв.м., коридор площею 66,5 кв.м. та підвал площею 28.8 кв.м.) згідно інвентарної справи /а.с. 109 у т. 1/.

Матеріалами справи підтверджено, що листом №7/616 від 20.06.2007р. Військовий комісар Барсько-Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату звернувся до селищного голови смт. Муровані Курилівці в якому просив вилучити з користування комісаріату земельну ділянку під будівлею площею 0,6 га, у зв'язку з передачею приміщення по вул.Леніна, 115 смт. Муровані Курилівці площею 263,2 кв.м до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської МДПІ /а.с. 129 у т.1/.

В подальшому, 25.06.2007р. Мурованокуриловецька селищна рада прийняла рішення № 295 "Про вилучення земельних ділянок", підпунктом 1.6. п. 1 якого, на підставі ст. 141 (а) Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою) вилучено земельну ділянку Барсько-Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату - площею 0,06 га по вул. Леніна, 115 та переведено її до земель, не наданих у власність та користування /а.с. 26-27 у т.1/.

Доказами, наявними у справі підтверджується, що 25.06.2007р. Мурованокуриловецька селищна рада прийняла рішення № 310, п. 1 якого надано дозвіл Мурованокуриловецькому відділенню Барської МДПІ на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під приміщенням по вул. Леніна, 115 в смт. Муровані Курилівці в розмірі 0,06 га /а.с. 116 у т. 1/.

Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради № 690 від 26.12.2008р. продовжено термін дії рішення 10 сесії Мурованокуриловецької селищної ради 5 скликання № 310 від 25.06.2007 р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під приміщенням Мурованокуриловецького відділення Барської МДПІ по вул Леніна, 115 в смт. Муровані Курилівці" /а.с. 115 у т. 1/.

Згідно з даними реєстраційної картки земельної ділянки за Барсько-Мурованокуриловецьким об'єднаним районним військовим комісаріатом рахується земельна ділянка площею 0,2574 (кадастровий номер земельної ділянки 0522855100020020040), що передана на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою /а.с. 24 у т.1/.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовую правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи, факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000).

Отже, предметом доказування у справі про скасування пункту 1.6 рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 25.06.2007р. № 295 "Про вилучення земельних ділянок" є факти, що свідчать про відповідність вказаного акту вимогам законодавства (які діяли на момент його винесення) та про порушення вказаним актом прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі.

Пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, питання щодо відповідності оспорюваного п. 1.6 рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 25.06.2007р. № 295 "Про вилучення земельних ділянок" слід вирішувати на підставі законодавства, яке діяло на момент ухвалення зазначеного розпорядження.

Згідно статті 77 Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірного розпорядження) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

За приписами ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно п. б ч. 3 ст. 84 вказаного кодексу (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

При розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення (ст. 6 ЗУ "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, про вилучення якої прийнято спірне рішення, відносилась до земель оборони та перебувала у державній власності, що зокрема підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №015120, виданим Барсько-Мурованокуриловецькому об'єднаному районному військовому комісаріату на підставі рішення № 407 Мурованокуриловецької селищної ради від 29.12.2004 р. /а.с. 120 у т.1/, і на даний час статус її як землі оборони не змінений, що стверджується зокрема листом Відділу Держземагенства у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області від 24.07.2014 р. /а.с.188-189 у т. 1/ та реєстраційною карткою земельної ділянки серії ААБ № 817952 /а.с. 182 у т.1/.

Як випливає з вищенаведеного та оспорюваного рішення Мурованокуриловецької селищної ради № 295 від 25.06.2007 р., земельну ділянку 0,06 га по вул. Леніна,115 у м. Муровані Курилівці державної форми власності, що відносилась і відноситься до земель оборони, вилучено у Барсько- Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату на підставі п. а ст. 141 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2. ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В силу ч.3,4 ст. 142 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом. 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться лише за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Також в січні 2007 року Кабінет Міністрів України надіслав до Міністерства оборони, Держкомзему, Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів лист, яким зупинив операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості). На цьому зокрема наголошено у постановах Вищого господарського суду України від 18.06.2009 р. у справі № 2/187, від 22 грудня 2010 р. у справі № 2-7/3131-2009.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд констатує, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки місцевим органам влади не надавалась, також відсутні звернення Міноборони України з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою, яка станом на дату прийняття оскаржуваних рішень рахувалась як землі оборони.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч встановленому законодавством порядку, вилучення спірної земельної ділянки було здійснено за відсутності згоди (дозволу) уповноваженої на це особи - Міністерства оборони України, а відтак оспорюване рішення відповідача, зокрема п. 1.6 суперечить нормам чинного законодавства України.

Водночас колегія суддів враховує положення ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України, що припинення права постійного користування земельною ділянкою державної власності може бути здійснено відповідним державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не має значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.

Правова позиція з цього питання є усталеною в судовій практиці, та висловлена Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 26.03.2012 р. у справі № 3-18гс12.

Аналіз указаних нормативних актів дає підстави для висновку, що Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області не мала повноважень на припинення користування земельною ділянкою державної форми власності.

Рішення Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області "Про вилучення земельних ділянок" прийнято на підставі пункту "а" ст. 141 ЗК України. Разом з тим цією нормою закону передбачено припинення права користування земельною ділянкою у випадку добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, що не тотожне вилученню земельної ділянки (про що прийнято рішення), яке здійснюється на підставі пункту "б" ст. 141 та ст. 149 Земельного кодексу України для суспільних та інших потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи приписи законодавства та встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задоволивши позовну вимогу про визнання недійсним пункт 1.6 рішення 10 сесії 5 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області від 25.06.2007 року № 295 "Про вилучення земельних ділянок".

Доводи апелянта, про те, що даний спір має бути розглянутий за правилами КАС України, у зв'язку з тим, що в ньому оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень та спір має публічно-правовий характер, є помилковими, у зв'язку з наступним.

За приписами п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Пунктом 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Щодо твердження апелянта про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні в суд з позовом судова колегія зазначає таке.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 р. № 4176-VI виключено п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України (вимоги на які позовна давність не поширюється).

Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Наведений Закон набрав чинності у січні 2012 р., а тому строк позовної давності щодо вказаних вимог спливає у січні 2015 р. відтак, строк оскарження спірних рішень ради прокурором не пропущено.

Окрім того, судовою колегією апеляційного господарського суду відтворено технічний запис судового процесу при розгляді справи судом першої інстанції від 15.07.2014 року з якого вбачається відсутність усного чи письмового клопотання представника Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про застосування строку позовної давності у даній справі (диск CD-R, серійний номер 71855 у справі № 902/678/14, пояснення по суті спору представника Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області о 15:24 год.). А відтак, посилання апелянта в цій частині є безпідставними.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до приписів ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та підтверджено матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2014 року у справі № 902/678/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекцій головного управління Міндоходів у Вінницькій області без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 902/678/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Бригинець Л.М.