Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/15514/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15514/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф -Пласт"

про стягнення 82 126,27 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Ковтун К.Ю. по довіреності № 0109 від 01.09.2014р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатек - Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф -Пласт" 82 126, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідно до укладеного договору про відповідальне зберігання від " 02" квітня 2012 р., ТОВ "Мегатек- Україна" (надалі - "Позивач") передав ТОВ "Скіф- Пласт" (надалі - "Відповідач") на відповідальне зберігання Товар на загальну суму 107034.70грн. (п.5.2.1.Договору) про що складено Акт № РН- 639 від 25.07.2013р., та Акт № РН -Р731 від 16.08.2013р.

Однак, в порушення умов вказаного договору, Відповідач не повернув переданий на зберігання Товар на вимогу ТОВ "Мегатек-Україна", та не розрахувався за умовами п. 2.7 Договору, яким передбачено, якщо вимога Поклажодавця про повернення Товару не виконана Зберігачем на протязі трьох календарних днів, Зберігач зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Поклажодавця повну вартість (100%) неповерненого в строк Товару за заставними цінами, діючими у Поклажодавця на момент сплати з урахуванням валют за міжбанківським курсом. Але у будь-якому випадку не нижче за загальну заставну вартість, зазначену в Акті прийому-передачі. У відповідності до п.2.11. Договору Зберігач зобов'язується повернути Товар за свій рахунок та своїми силами, за першою вимогою(зверненням) Поклажодавця . З огляду на вищевказане, ТОВ "Мегатек-Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 82 126.27грн. з ТОВ "Скіф-Пласт".

Ухвалою від 29.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 18.08.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.09.2014р., у зв'язку з нез'явлення представників сторін в судове засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.10.2014р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

02 квітня 2012 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек - Україна" (далі - поклажодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф - Пласт" (далі - зберігач) був укладений договір відповідального зберігання № 2-04/ОХ.

Умовами договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012р. (п. 9.2. договору), а за відсутності заяв (звернення) однією із сторін про його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін, та на тих же умовах.

Відповідно до умов даного договору, Поклажодавець зобов'язується передати, а Зберігач зобов'язується організувати за свій рахунок, своїми силами отримання (приймання) та відповідальне зберігання продукції ПВХ (долі - Товар), та зобов'язується повернути переданий на зберігання Товар в повній цілісності Поклажодавцю. Приймання на зберігання Товар відбувається за Актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками, після фактичного прийняття. Акти прийому-передачі є невід'ємною частиною дійсного Договору. Умови (базис) прийому-передачі Товару, та фактичне місце зберігання Товару, відображені в Акті прийому-передачі.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у Актах прийому-передачі, які складаються Сторонами при прийому-передачі кожної партії Товару.

Передача Товару на відповідальне зберігання проводиться на підставі заявки (письмового звернення) Поклажодавця, в якій зазначається місце зберігання та назва Товару, його кількість та заставна вартість (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3 договору, зберігач несе повну матеріальну відповідальність за переданий йому Поклажодавцем на відповідальне зберігання Товар, в розмірі його заставної вартості, яка зазначена в Акті прийому- передачі. Заставна вартість Товару визначається в доларах США, з одночасним визначенням цієї вартості в гривнях, з урахуванням міжбанківського валютного курсу, діючого на дату підписання Акту прийому-передачі. В дійсному Акті зазначається заставна ціна та заставна вартість кожного окремого найменування Товару в доларах США.

Відповідно до п. 2.4. договору, кількісні характеристики та місце зберігання Товару фіксується в Акті прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін.

Розділом четвертим договору сторони погодили, що за послуги по зберіганню товару поклажодавець сплачує зберігачу суму в розмірі десять гривень на добу, на підставі виставленого зберігачем рахунку в безготівковому порядку, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача.

Згідно з п. 6.4. договору, за несвоєчасне повернення поклажодавцю товару, який передавався на зберігання, зберігач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заставної вартості неповерненого товару, за кожен день прострочення, включаючи день передання.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було підписано Акти приймання передачі № РН-Р639 від 25.07.2013р. на загальну суму 52 343,58 грн. та № РН-Р731 від 16.08.2013р. на суму 54 691,12 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача листа з вимогою повернути переданий на зберігання товар відповідно до договору відповідального зберігання № 2-04/ОХ від 02.04.2012р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф -Пласт" частково повернуло переданий на зберігання товар в загальній сумі 38 436,96 грн., що підтверджується поворотною накладною від покупця № 1 від 02.10.2013р., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 68 597,74 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не одноразово на адресу відповідача направлялись листи з вимогами погасити.

Відповідач відповіді на зазначені претензії не надав, заборгованість не погасив.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 68 597,74 грн. вартості неповернутого товару відповідно до договору зберігання № 2-04/ОХ від 02.04.2012р., правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 5326,19 грн.

Згідно з п. 6.4. договору, за несвоєчасне повернення поклажодавцю товару, який передавався на зберігання, зберігач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заставної вартості неповерненого товару, за кожен день прострочення, включаючи день передання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 7176,93 грн. інфляційні та 1026,15 грн. - 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф -Пласт" (03048, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 18, код ЄДРПОУ 35746366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек - Україна" (73000, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 53 код ЄДРПОУ 34655671 ) 68 597 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 74 коп. - основного боргу, 5 326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн.. 19 коп. - пені, 7 176 (сім тисяч сто сімдесят шість) грн. 93 коп. - інфляційних, 1 026 (одну тисячу двадцять шість) грн.. 15 коп. - 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2014р.

Суддя Т. Ю. Трофименко