Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/14517/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14517/14 15.10.14

За позовомКомунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" провиселення з нежитлового приміщення

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Вербовецька Я.І. - представ. за довір.;

від відповідача: Матющенко М.В., Дзусенко Т.М. - представник за дов.

Рішення прийняте 15.10.2014, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 08.10.2014 по 15.10.2014.

У судовому засіданні 15.10.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" про примусове виселення з нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 порушено провадження у справі №910/14517/14, розгляд справи призначений на 13.08.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи №910/14517/14 відкладено на 03.09.2014.

03.09.2014 у судовому засіданні оголошено перерву на 15.09.2014.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/14517/14 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 справу №910/14517/14 прийнято до провадження судді Мельника В.І. та призначено розгляд справи на 08.10.2014.

У зв'язку із поверненням судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 01.10.2014 справу №910/14517/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 01.10.2014 справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначений на 08.10.2014.

В судовому засіданні 08.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 15.10.2014.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти його задоволення та зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва №910/1592/14 від 25.03.2014 встановлено, що договір, в силу чинного законодавства є продовженим на той самий строк, а саме до 01.03.2018. Відповідач заперечив проти твердження поповича щодо наявної заборгованості протягом семи місяців за Договором оренди №113 від 01.03.2008 за період з серпня 2013 року по лютий 2014. На підтвердження проведеної оплати надав платіжні доручення та квитанцію.

У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не враховано, що станом на дату подання позову - 26.06.2014, відповідачем повністю погашено заборгованість за орендну плату відповідно до Договору. Також відповідач підтвердив, що займає орендоване приміщення, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади Дарницького району міста Києва, немає заборгованості перед позивачем та ніяким чином не порушує взяті на себе договірні зобов'язання, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог та відсутність підстав для розірвання Договору оренди.

Відповідач також повідомив суду, що позивач не припинив на сьогоднішній день виставляти рахунки за оренду приміщення згідно Договору оренди нерухомого майна№113 від 01.03.2008, приймати від відповідача грошові кошти та оформляти акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) згідно зазначеного Договору.

В судовому засіданні 15.10.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.03.2008 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Альянс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 113 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади дарницького району м. Києва (далі - об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 5 під офіс.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 89,55 кв.м. на І поверсі.

Актом від 01.03.2008 орендодавець передав в оренду приміщення за Договором, а орендар прийняв нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматова, 5, загальною площею 89,55 кв.м., для використання під офіс.

Угодою від 01.05.2009 сторони Договору прийшли до згоди про зміну п. 9.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: Догові діє з 01.03.2008 по 01.05.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2010 у справі №11/435 (за первісним позовом Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про виселення ЗАТ "Альянс" з нежитлового приміщення загальною площею 89,55 кв.м на першому поверсі в будинку № 5 по вул. Ахматової в місті Києві та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 111 944,49 грн. ) , суд затвердив мирову угоду від 10.12.2010 відповідно до умов якої боржник згідно з графіком заборгованості цієї угоди сплачує кредитору суму заборгованості за договором оренди № 113 від 01.03.2008 за період з лютого по жовтень 2010 рік в розмірі 52 640 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сорок) грн. 27 коп. та протягом десяти днів з дня затвердження мирової угоди - судові витрати: державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. 1 119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) грн. 44 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2011 у справі №18/157, задоволено позов про стягнення з ЗАТ "Альянс" на користь КП "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" за договором оренди № 113 від 01.03.2008 заборгованість з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 45 564,84 грн. за період з листопада 2010 року по червень 2011 року, 3 % річних, пеню та судові витрати.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до господарського суду з позовом (справа №910/1592/14) до відповідача про стягнення 140 872,28 грн. неустойки в порядку ст. 785 ЦК України за час прострочення (березень 2013 року - січень 2014 року) повернення орендованого приміщення згідно договору оренди №113 від 01.03.2008 нежитлового приміщення площею 89,55 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 5 та вказав на те, що строк дії даного договору закінчився з 01.03.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі №910/1592/14, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що орендодавцем належним чином не було повідомлено орендаря про припинення дії договору, таким чином, договір в силу чинного законодавства України є продовженим на той самий строк, а отже у відповідача з березня 2013 року не виникло обов'язку повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі №910/5343/14 (за позовом КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Альянс" про стягнення 35 458,00 грн. (з яких, зокрема, 33 800, 41 грн. основного боргу) за період з серпня 2013 року по березень 2014 року за договором №113 від 01.03.2008), яким в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 33 800,41 грн. припинено провадження у справі, у зв'язку з її сплатою після звернення з позовом, згідно квитанцій №ПН10724 від 28.03.2010 на суму 3 000,00 грн. та платіжного доручення №62 від 04.04.2014 на суму 30 800, 41 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач систематично порушує умови Договору щодо оплати орендної плати, тому листом №166 від 18.03.2013 позивач повідомив ТОВ "ВКП "Альянс" про закінчення дії Договору №113 від 01.03.2008 та про відсутність наміру продовжувати його дію, у зв'язку з чим заявило вимогу про звільнення і передачу приміщення з моменту закінчення дії договору. Позивач вважає, що оскільки лист від 24.03.2014 №257 про відмову від договору був отриманий ТОВ "ВКП "Альянс" 01.04.214, тому, позивач вважає, що договір є розірваним з 01.04.2014.

З урахуванням наведеного, позивач вернувся до суду з позовом про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення загальною площею 89,55 кв.м у будинку 5 по вул. А.Ахматової перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статей 6 та 10 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Згідно з положеннями ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 2 ст. 5 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями зокрема є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ч. 2ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як було вже встановлено факт (рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі №910/1592/14), який в порядку ст. 35 ГПК України повторному доведенню не підлягає, Договір №113 від 01.03.2008 в силу чинного законодавства є продовженим на такий самий строк. Таким чином, суд зазначив, що у відповідача з березня 2013 року не виникло обов»язку повернути об»єкт оренди орендодавцю.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В матеріалах справи наявний лист №125 від 13.02.2014 позивача адресований відповідачу, в якому позивач пропонував оформити звіт про оцінку майна для переукладення договору оренди або здати приміщення по акту прийому-передачі.

Як свідчать матеріали справи, 24.03.2014 позивач звернувся до відповідача з повідомленням №257 про відмову від договору, яке надіслано 26.03.2014, згідно опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №5822, 5823 від 26.03.2014.

05.05.2014 позивач звернувся до відповідача з листом №467 про повернення орендованого приміщення по вул. А.Ахматової, 5 у м. Києві, однак доказів направлення вказаного листа позивач суду не надав.

Позивач також додав до позовної заяви лист №166 від 18.03.2013, однак в листі зазначена адреса: м. Київ, вул. Драгомирова, 2, к. 135, в той час, як поштовою адресою та адресою місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. А.Ахматової, 5, про зміну якої відповідач повідомив позивача листом №57 від 29.09.2011 (отриманий позивачем 12.05.2014), що встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 25.03.2014 №910/1592/14.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідь на лист №257 від 24.03.2014, відповідач зазначив, що в порядку ст. 291 ГК України та п. 9.3 Договору, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Крім того, відповідач зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем (лист №51 від 28.04.2014).

Таким чином, з цього листа вбачається, що відповідач не погодився на розірвання Договору оренди, та з його пояснень вбачається, що відповідач до цього часу користується орендованим приміщенням, а позивач, в свою чергу, продовжує виставляти відповідачу рахунки-фактури за послуги по оренді за Договором оренди нерухомого майна комунальної власності №113 від 01.03.2008, на який є посилання у вказаних рахунках (рахунок від 02.09.2014, від 01.08.2014, від 02.07.2014, від 02.06.2014, від 05.05.2014, від 01.04.2014). Крім того, відповідач надав суду підписані двосторонні акти надання послуг за вказаний період.

Умовами договору не передбачена одностороння відмова від договору.

Як передбачено нормами ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Маючи намір відмовитись від Договору, позивач звернувся до відповідача з відповідним листом, однак у відповідь останній не погодився з цим, як було вже встановлено вище.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого договір може бути розірвано за погодженням сторін.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Отже, як на підставу звернення з листом про відмову від договору, позивач посилається на не сплату орендних платежів за користування приміщенням протягом семи місяців - з серпня 2013 року по лютий 2014 року. Однак, при розгляді справи №910/5343/14, судом встановлено, що заборгованість зі сплати орендної плати за договором №113 за період з серпня 2013 року по березень 2014 року у розмірі 33 800, 41 грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, відповідно до квитанції №ПН10724 від 28.03.2014 на суму 3 000,00 грн. та платіжного доручення №62 від 04.04.2014 на суму 30 800,41 грн., що стало підставою для припинення в цій частині провадження у справі в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Таким чином, при зверненні з даним позовом до суду, заборгованість зі сплати орендної плати за договором №113 за період з серпня 2013 року по березень 2014 року, була відсутня.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог про виселення відповідача зі спірного приміщення відсутні з підстав викладених у позові.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.10.2014.

Суддя М.Є. Літвінова