Рішення

від 13.10.2014 по справі 912/2646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 рокуСправа № 912/2646/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Овант";

про стягнення 376747,30 грн,

представники сторін участі не брали.

Публічне акціонерне товариство "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овант" (далі - відповідач) 376747,30 грн заборгованості за договором субпідряду № 3-06/11 від 07.06.2011, із яких сума 297861,52 грн безпідставно отриманої вигоди (боргу), сума 548,41 грн пені, сума 42593,98 грн інфляційних втрат та сума 35743,39 грн трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2014 позовну заяву прийнято та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 23.09.14, позивача і відповідача зобов'язано надіслати суду необхідні документи; примірники ухвали надіслано сторонам.

Позивач надіслав господарському суду світлокопії документів, у тому числі супроводжувального листа від 18.09.14, претензії № 2 від 04.06.13, відповіді на претензію №2 від 02.07.2013 про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 297861,52 грн.

Ухвали господарського суду від 13.08.2014 про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи від 23.09.14 направлялися на адресу відповідача: 25012, м.Кіровоград, вул. Кропивницького, 7, корп. 2, кв. 38, яка зазначена у позовній заяві та підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформленим 27.08.14, але повернуті підприємством зв'язку із написом: "за закінченням терміну зберігання".

З метою вжиття заходів для повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору господарський суд надіслав примірник ухвали від 23.09.14, якою розгляд справи відкладався на 13.10.14, також на адресу місця проживання керівника ТОВ "Овант" Голуба О.М., але конверт повернуто підприємством зв'язку із написом: "за закінченням терміну зберігання".

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У даному випадку, оскільки поштові відправлення з ухвалами господарського суду, що надсилалися на належну адресу відповідача, повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі подані позивачем докази, господарським судом встановлено нижченаведені обставини справи.

Як встановлено господарським судом, 7 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овант" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 3-06/11 (далі - Договір). За умовами договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з будівництвом.

Відповідно до п. 4 Договору договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, є приблизною і складає 1260029,80 грн. Пунктом 42 Договору визначено, що передача закінчених робіт Субпідрядником і приймання їх Генпідрядником оформляється актом приймання-передачі. Приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативно-правових актів, які регламентують приймання закінчених робіт та прийняття об'єктів у експлуатацію.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір має ознаки договору будівельного підряду.

Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з приписами статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

На виконання свого обов'язку щодо фінансування робіт Генпідрядником перераховано на користь Субпідрядника загалом 700 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 454 від 09.06.2011 та № 654 від 08.08.2011.

У свою чергу Субпідрядником виконано, а Генпідрядником прийнято будівельні роботи на суму 402138,40 грн. Факт виконання робіт, вид робіт та їх вартість зафіксовано актами приймання виконаних будівельних робіт: акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року від 25.04.2013 на суму 349644,72 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року (без дати) на суму 52493,76 грн. У подальшому Субпідрядник не виконував будівельні роботи з травня 2013 р. по теперішній час.

Враховуючи те, що згідно з підписаними актами виконаних робіт відповідачем було виконано роботи на суму 402138,40 грн, а позивачем внесено попередню оплату на суму 700000,00 грн, то кошти в сумі 297861,60 грн є безпідставно набутими відповідачем, оскільки останній припинив виконувати свої обов'язки за Договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Поряд з цим, у пункті 57 Договору визначено, що строком договору є час протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Враховуючи умови Договору (п. 8), передбачені ним будівельні роботи Субпідрядник повинен був завершити 15.08.2011. Проміжні етапи робіт визначаються згідно календарного графіка виконання робіт.

Проте, обумовлені Договором роботи та у передбачений договором строк відповідач не виконав. Матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем будівельних робіт. Протилежне відповідачем шляхом надання належних доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України. Згідно наведеної правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків; сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

За приписами частин другої, четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Отже, стаття 849 Цивільного кодексу України надає право замовнику в односторонньому порядку відмовитися від договору підряду. Одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення статті 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником) та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Втім, наданим правом відмови від Договору позивач не скористався, а направив відповідачу претензію № 127 від 04.06.2013, у якій зазначив прохання повернути надміру сплачені кошти, що були сплачені за роботи, які фактично не виконані, а саме, 550 355,28 грн. У відповіді на претензію № 2 від 07.07.2013 відповідач претензію визнав частково (без зазначення визнаної суми) та просив позивача підписати акта приймання виконаних будівельних робіт на суму 52493,76 грн.

Як слідує з матеріалів справи, шляхом пред'явлення позивачем претензії відповідачу про повернення коштів та надання відповідачем відповіді на претензію про часткове визнання претензії, сторони фактично припинили виконання Договору субпідряду.

Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду Договір субпідряду від 07.06.2011 припинив свою дію. У свою чергу, відповідач, на момент звернення позивача до суду не повернув невикористану частину передоплати в сумі 297861,60 грн. Виходячи із факту припинення дії Договору, відсутності належних документів, що підтверджують повне використання авансових платежів на будівництво, відповідач не має правових підстав утримувати в себе вказані грошові кошти.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки за домовленістю сторін Договір фактично припинив свою дію, а передбачені Договором роботи на частину суми попередньої оплати - 297861,60 грн, відповідачем не виконані, то у відповідача відсутні правові підстави для утримання перерахованої позивачем попередньої оплати у зазначеній сумі, які підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 297861,60 грн решти суми передоплати заявлені правомірно.

Відповідно до п. 52 Договору Субпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за Договором і в таких сумах: за порушення строків виконання робіт сплачує пеню в розмірі 1% ставки НБУ від вартості робіт, що прострочені за кожен день прострочення. Тобто, сторонами узгоджено розмір пені, яку Субпідрядник сплачує на користь Генпідрядника в розмірі 1% від однієї ставки НБУ від вартості робіт, що прострочені, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення виконання робіт з 15.08.2011 по 07.08.2014 у розмірі 548,41 грн. Однак, господарським судом враховуються положення частини шостої статті 232 ГК України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, оскільки Договором інше не встановлено, то нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання будівельних робіт має припинятися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто від 15.08.2011.

За розрахунком господарського суду пеня за прострочення виконання робіт за період прострочення з 16.08.2011 по 15.02.2012 включно протягом 184 днів становить 116,29 грн. Отже, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 116,29 грн.

Поряд з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 42593,98 грн інфляційних втрат та суми 35743,39 грн трьох процентів річних задоволенню не підлягають, виходячи з таких мотивів.

Позивач свої вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, які нарахованих на стягувану суму попередньої оплати, обґрунтовує з посиланням на статтю 625 ЦК України. Втім, спірна сума грошей у розмірі 297861,60 грн, підлягає поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набута.

Згідно з частиною 2 статті 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За приписами частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У даному випадку Договором не встановлено обов'язку Субпідрядника сплачувати проценти на суму попередньої оплати, а також не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд виходить з того, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до правової позиції, викладеної у підпункті 5.2. пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 (з наступними змінами і доповненнями) - обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму попередньої оплати, яку позивач вимагає стягнути з відповідача.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 2 статті 49 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овант" (25012, м.Кіровоград, Ленінський район, вул. Кропивницького, буд.7, кв. 38, ідентифікаційний код 13749685) на користь Публічного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (8200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Північна, 54, ідентифікаційний код 00293841) суму 297861,60 грн попередньої оплати, суму 116,29 грн пені, суму 5959,56 грн витрат на судовий збір.

У задоволенні решти позову, відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 21.10.14

Суддя О.А. Змеул