Ухвала

від 16.10.2014 по справі 823/2273/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2273/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» до Державної податкової інспекції в м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» звернулося в суд з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2014 року № 0000232203 та № 0000242203.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків ПП «Хладком» за квітень 2012 року та ТОВ «Реал-Агро» за травень, жовтень, листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 10/23-01-22-03/37239718 від 16.01.2014 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 476460 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 на суму 251274 грн., за ІV квартал 2012 на суму 225186 грн.;

- пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 435627 грн., в тому числі за квітень 2012 в сумі 98434 грн., за травень 2012 в сумі 122730 грн., за жовтень 2012 на суму 106246 грн. та за листопад 2012 року на суму 108217 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача акту проведення зустрічної звірки ПП «Хладком», довідки проведення зустрічної звірки ТОВ «Реал-Агро» та акту проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Реал-Агро».

30 січня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- № 0000232203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 544534 грн., в тому числі за основним платежем - 435627 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108907 грн.;

- № 0000242203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 595576 грн., в тому числі за основним платежем - 476460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119116 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2011 року між Приватним підприємством «Хладком» (Продавець) та ТОВ «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 8.

Також, 29.04.2012 року між ТОВ «Реал-Агро» (Продавець) та ТОВ «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» (Покупець) укладено договір № 04/12.

Згідно зазначених вище договорів якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець оплатити і прийняти товар у кількості та строки, визначені сторонами в ході виконання даних Договорів.

Як встановлено судом першої інстанції, факти виконання поставок позивачу за зазначеними зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В рахунок оплати поставок на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивачем надано належні докази щодо транспортування товару (договори заявки на перевезення вантажу автотранспортом, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні).

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності Зокрема, придбані у контрагентів комплектуючі запчастини в подальшому використовувалися при складанні техніки та проведенні капітальних ремонтів транспортних засобів тощо.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Крім того, постановою від 27 червня 2014 року слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області закрите кримінальне провадження щодо службових осіб позивача за ст. 212 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення при взаємовідносинах з ПП «Хладком» та ТОВ «Реал-Агро».

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 21.10.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.