Ухвала

від 18.09.2014 по справі 367/1530/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1530/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/5382/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А. Категорія 46 18.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2014 року у справі за позовом Прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року м. Ірпеня Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

Позивач вказував, що на підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЗ №449661 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0026), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Також позивач зазначав, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними. Зауважує, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське й даний факт підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи №325 від 05.03.2012 р. проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика».

Також зазначав, що спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство».

Крім того, на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 673 від 20.06.1956 р., дана земельна ділянка надана у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Держлісфонду України. Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» з 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на оспорюваній земельні ділянці, що підтверджується проектом організації лісового господарства. Вказана земельна ділянка містить таксаційні описи. Згідно з інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів №9946/26/4-11 від 01.07.2011 р., Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП «Святошинське лісове господарство» та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв. Крім того, за даними КП «Святошинське лісопаркове господарство», зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало.

Позивач вказував, що спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції.

Також зазначав, що Коцюбинською селищною радою не дотримано вимог щодо порядку зміни цільового призначення землі. Земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів. Крім того позивач зауважує, що у порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 державну експертизу не проходив. Позивач вказує, що при проведенні додаткової перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1233 від 24.04.2009 р. земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_2. На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449661, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку від 24.04.2009 р. про перехід права власності на спірну земельну ділянку до Мінаєва В.М.

Зважаючи на викладене, позивач просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №449661 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0026), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 на земельну ділянку, та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на земельну ділянку.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ №449661 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0026), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 на земельну ділянку, та скасувати його державну реєстрацію.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто із Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі - 243,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування доказів, що мають істотне значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЗ №449661 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0026), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки №1233 від 24.04.2009 р. земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_2. На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449661, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку від 24.04.2009 р. про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно листа Відділу Держкомзему у м. Ірпінь від 18.01.2013 р. №01-02/44-1, наявного в матеріалах справи, державна статистична звітність (форми 6-зем) по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. не обліковувалися.

Відомості щодо встановлення та зміни меж Коцюбинської селищної ради у відділі Держкомзему відсутні.

Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь ОСОБА_4 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011 р. Відповідно до висновку №9544/420 від 15.12.2008 р. Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області про погодження матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача було надано позитивний висновок за умови здійснення переведення земельної ділянки в категорію - землі житлової та громадської забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану смт. Коцюбинське та розробки містобудівного обґрунтування.

Однак, як вбачається зі змісту проекту землеустрою, наявного в матеріалах справи, вказані умови висновку виконані не були.

Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За ст.14 Конституції України та ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.1 ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

За ст.12 Закону України «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Згідно п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Під час судового розгляду справи сторонами по справі, в тому числі відповідачем - Коцюбинською селищною радою Київської області, не заперечувався той факт, що будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р., які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, тобто з 1941 року і по даний час, рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся й не затверджувався.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 р. у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю Прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначеними вище рішеннями судів було встановлено, що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 р., яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. імені Коцюбинського й включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962 р., яким селище Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965 р., яким смт. імені Коцюбинського перейменовано в сел. Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. імені Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСP від 11.02.1941 р. не збереглась; проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались; з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України по даний час проект встановлення меж селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу, Київською обласною радою не затверджувався.

Також, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське, затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25.09.2008 р. № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 р., що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р. у справі за позовом Прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь, Виконком Ірпінської міської ради про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради №689/22-5 від 25.09.2008 р. та рішення №711/23-5 від 28.10.2008 р., було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради №689/22-5 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішенням № 711/22-5 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське» не встановлювались межі селища Коцюбинське, а фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища.

Крім того слід зазначити, що Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не існувало, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р. Тобто відсутні підстави вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3, межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Крім того, згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 р., в якій зазначається, що Коцюбинська селищна рада, приймаючи оскаржувані рішення діяла відповідно до встановленого на момент прийняття відповідних рішень порядку. Тобто всі зазначені рішення приймалися за результатами отримання позитивних висновків органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та прийшов до вірного висновку, що Коцюбинська селищна рада не мала ніяких правових підстав відмовити у наданні земельних ділянок у власність, оскільки при прийнятті рішень керувалася діючим законодавством на момент винесення таких рішень, а тому спірні рішення Коцюбинської селищної ради були прийняті в межах компетенції, у відповідності до передбаченої вимогами статей 116 та 118 ЗК України процедури безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, але при цьому не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірних земель в межах чи за межами селища.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що довідка №5496 від 01.12.2008 р. відділу земельних ресурсів у м. Ірпені Київської області про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься у проекті відводу земельної ділянки відповідача ОСОБА_3, не є належним доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах смт. Коцюбинське, оскільки зазначена в ній інформація спростовується іншими матеріалами справи.

Згідно ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України «Про планування і забудову територій» в смт. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради Київської області та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації й згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка б могла бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб. Тому суд дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою, при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, було порушено норми чинного законодавства на момент прийняття такого рішення.

При вирішенні спору суд першої інстанції вірно не взяв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради №170 від 06.11.2009 р. Про інвентаризацію меж, №75 від 29.04.2010 р. Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та №153 від 15.09.2010 р. Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське, так як обставини які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення, й тому не мають доказового значення по справі.

На підставі викладених обставин справи, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що є правові підстави для визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Судом першої інстанції також правомірно не взято до уваги посилання позивача на обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», не було проведено процедури вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також те, що не була проведена експертиза по проекту землеустрою, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 р., було встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, зокрема, КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним лісогосподарським підприємством та у останнього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі.

Відповідно до положень ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

На підставі встановлених судом першої інстанції обставин та норм Закону, оскільки судом першої інстанції визнається недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. №1800/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, тому суд першої інстанції дійшов також вірного висновку, що державний акт серії ЯЗ №449661 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0026), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним. Так як державний акт серії ЯЗ №449661 судом визнається недійсним, тому суд дійшов висновку, що є правові підстави скасувати його державну реєстрацію.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що позовні вимоги, які стосуються визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, відповідно до ст.392 ЦК України є неконкретизованими, необґрунтованими й такими, що не відповідають вимогам і приписам чинного законодавства, а тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до п.5 Закону України №4176-VI від 20 грудня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи може бути подано протягом 3 (трьох) років з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності з 15.01.2012 р.), а тому суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не пропущений строк позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: