Рішення

від 04.08.2014 по справі 922/3974/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р.Справа № 922/3974/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" (м. Харків) до 1) Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (м. Київ) , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" (м. Харків); треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне підприємство "Жилсервіс-1" (м. Дніпропетровськ) 2) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №39 (м. Дніпропетровськ) 3) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №36 (м. Дніпропетровськ) 4) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №54 (м. Дніпропетровськ) 5) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №43 (м. Дніпропетровськ) 6.) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №42 (м. Дніпропетровськ) 7) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №26 (м. Дніпропетровськ) 8) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №37 (м. Дніпропетровськ) 9) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №1 (м. Дніпропетровськ) 10) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №19 (м. Дніпропетровськ) про стягнення 752 854,74 грн. за участю представників сторін:

позивача - Плужник О.О. (довіреність б/н та б/д);

відповідача 1 - Анисимова О.В. (довіреність №12-137 від 08.07.2014 р.);

відповідача 2 - не з'явився;

3-ї особи КП "Жилсервіс-1" - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №39 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №36 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №54 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №43 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №42 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №26 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №37 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №1 - не з'явився;

3-ї особи КЖЕП №19 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" 565 985,86 грн. основного боргу, 68 422,01 грн. пені, 20 808,22 грн. 3% річних та 13 489,79 грн. судового збору. В частині стягнення 64 982,50 грн. заборгованості провадження у справі припинено. В частині стягнення 32 656,15 грн. пені у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 р. касаційну скаргу українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014 скасовано, справу № 922/3974/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 01 липня 2014 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 липня 2014 р. о 11:00 год.

Ухвалою суду від 22 липня 2014 р. розгляд справи відкладено на 04 серпня 2014 р. о 12:30 год.

22 липня 2014 р. (вх.25211) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ, які розглядаються господарським судом Дніпропетровської області за позовами УДППЗ "Укрпошта" до КЖЄП № 39, № 26, № 42, КП "Жилсервис-1", які є третіми особами по даній справі, про стягнення заборгованості за поставлені абоненські поштові шафи.

31 липня 2014 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, а також додаткові пояснення до позовної заяви, в яких позивач просить суд позовну заяву ТОВ "Ваго Телеком" про солідарне стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" на свою користь основного боргу в розмірі 565 985,86 грн., пені в розмірі 68 422,01 грн., 3% річних в розмірі 20 808,22 грн. та судового збору в розмірі 13 489,79 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 04 серпня 2014 р. проти задоволення клопотання відповідача УДППЗ "Укрпошта" про зупинення провадження у справі заперечував, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 03.08.2012 року між ним та відповідачем -1 було укладено договір комісії №п398-1/319. Зі змісту актів звірки та звітів відповідача - 1, як комісіонера, вбачається, що відповідач-1 повністю реалізував товар, але розрахунки з позивачем (комітентом) здійснив частково.

Представник відповідача-1 (УДППЗ "Укрпошта") у судовому засіданні 04 серпня 2014 р. просив суд задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі, у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов , зокрема, наполягаючи на тому, що причиною неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р. є нездійснення третіми особами розрахунків за договорами придбання поштових шаф, про що відповідач-1 повідомив позивача листами від 17.10.2012 року №02-1-370 та від 28.12.2012 року №02-1-496. Окрім того, відповідач-1 вважає, що згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України відповідач-1, як комісіонер, не відповідає перед комітентом за невиконання третіми особами договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р., оскільки не поручався за них.

Представник відповідача-2 в судове засідання 04 серпня 2014 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача УДППЗ "Укрпошта" про зупинення провадження у справі зазначає наступне.

Зупинення провадження у справі передбачено ст. 79 ГПК України, згідно ч.1 якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Усі обставини та фактичні дані, що мають значення для розгляду даної справи по суті можуть бути встановлені судом та надано їм належну правову оцінку без зупинення провадження по даній справі, і підстав, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи за позовом УДППЗ "Укрпошта" до третіх осіб, не вбачається. Крім того, треті особи не є сторонами договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі та вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Треті особи про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, в судові засідання своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.08.2012 року між позивачем (комітент) та відповідачем-1 (комісіонер) було укладено договір комісії №п398-1/319 (надалі - договір комісії), згідно з п.1.1. якого комісіонер від свого імені та за рахунок і за дорученням комітента зобов'язується за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію шаф поштових з абонентським скриньками через безбалансові виробничі підрозділи комісіонера.

Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, у разі зміни асортименту та кількості товару сторони підписують Специфікації (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору та змінюють його умови стосовно асортименту, кількості та ціни товару, які містяться у Додатку №1 (п.п.1.2., 13.3.).

Остаточна кількість товару складається із сум Специфікацій (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору (п.1.3.).

Передача товару за договором комісії проводиться щомісячно, партіями протягом 7 робочих днів з дня погодження Специфікації (Додаток №2) на поставку товару (п.5.1.).

Згідно з п.5.5. договору комісії передача товару комітентом проводиться згідно з видатковими та податковими накладними на товар.

За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 11,1% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною комітентом. Ціна реалізації товару не може бути вищою ніж та, яку визначив комітент згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п.6.1., 6.2.).

В п.п.7.1.-7.4. договору комісії сторони погодили порядок проведення розрахунків та визначили, що винагорода комісіонера залишається останньому шляхом утримання належних комісіонеру сум із грошових коштів, сплачених покупцем комісіонеру за продаж товару комітента; грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць; впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар; остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15-ти банківських днів після повернення нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі (накладної) товару.

Умови договору комісії мають однакову зобов'язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням Специфікації (Додаток №2), в період дії договору, яка підписуються обома сторонами та стають невід'ємною частиною договору (п.13.3.).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони комітенту за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В пункті 7.2. договору комісії сторони домовилися про те, що грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць.

У звітах комісіонера від 30.09.2012 р. 31.10.2012 р., 30.11.2012 р. та 31.12.2012р. (т.1 а.с. 60-63) зазначено, що на підставі договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р., укладеного УДППЗ "Укрпошта" та ТОВ "Ваго Телеком", 1-м відповідачем реалізовано товарну продукцію комітента протягом вересня 2012 р., жовтня 2012р., листопада 2012 р. та грудня 2012року.

При цьому з вищезгаданих звітів комісіонера та акту звірки станом на 01.01.2013 року вбачається, що на виконання договору комісії 1-й відповідач реалізував товару на загальну суму 1 279 769,05 грн.

У звітах комісіонера чітко зазначено, який товар і на яку суму було реалізовано комісіонером без жодних застережень щодо неотримання грошових коштів від покупців (ст.1022 Цивільного кодексу України, п. 7.2. договору, звіти комісіонера).

В акті звірки розрахунків між позивачем та 1-м відповідачем, підписаним станом на 01.01.2013 року, також: не міститься жодного застереження чи вказівки на неотримання грошових коштів комісіонером від третіх осіб.

За таких обставин, факт реалізації товару є тим самим юридичним фактом, з яким сторони договору пов'язують виникнення взаємних прав та обов'язків. Отже, по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць, у 1-го відповідача виникає обов'язок провести розрахунки з позивачем, а у позивача виникає право вимагати здійснення таких розрахунків.

Посилання 1-го відповідача на ненастання у нього обов'язку по проведенню розрахунків з позивачем за договором комісії в зв'язку з неотриманням грошових коштів від третіх осіб за переданий ним товар відповідно до укладених договорів поставки, суд вважає необгрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п.2.4 договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року комісіонер зобов'язаний у випадку виникнення непередбачених обставин, що перешкоджають виконанню умов договору на умовах комітента, в триденний термін повідомити про це комітента.

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази, комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч.4 ст. 1016ЦК України).

1-й відповідач стверджує, що листами від 17.10.2012 року №02-1-370 та від 28.12.2012 №02- 1-496 він повідомив позивача про порушення умов договорів поставки поштових шаф з абонентськими скриньками з боку третіх осіб.

Проте, повідомлення про вручення листа, або квитанція про надання послуг поштового зв'язку не можуть бути належними та допустимими доказами надсилання позивачеві саме повідомлення про неможливість виконання договору комісії 1-м відповідачем.

Так, згідно з п.8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, до внутрішніх поштових відправлень належать листи прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, вручення поділяються на такі категорії, прості, рекомендовані, без оголошеної цінН0СТі, з оголошеною цінністю (п.П Правил надання послуг поштового зв'язку).

Згідно Пункту 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п.п.59,61 Правила надання послуг поштового зв'язку).

Однак, 1-й відповідачем не було надано до суду опис вкладення до цінного листа, який відповідно до чинного законодавства України є належним та допустимим доказом на підтвердження факту надсилання позивачу документів (повідомлень, матеріалів тощо) конкретного змісту.

Крім того, твердження 1-го відповідача про те, що в нього не виникло обов'язку здійснити розрахунки з позивачем за договором комісії, оскільки з ним не здійснили розрахунки житлово-експлуатаційні підприємства за договорами придбання, є безпідставними також з огляду на те, що позивач та 1-й відповідач обумовили обов'язок здійснення розрахунків за договором комісії по мірі реалізації товару третім особам, а не по мірі отримання грошових коштів від третіх осіб 1-м відповідачем.

При цьому, дослідженням матеріалів справи встановлено, що житлово-експлуатаційні підприємства (3-і особи) отримали від 1-го відповідача товар у власність після його передачі, що підтверджується накладними, актами приймання-передачі товару за договорами придбання (п.5.4 договорів придбання).

Відповідно до ч.З ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Однак, 1-м відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вжиття УДППЗ "Укрпошта" всіх залежних від нього заходів з метою належного виконання зобов'язання за договором комісії.

Тому, судом визнається необґрунтованим твердження 1-го відповідача про те, що у нього не виникло обов'язку здійснити розрахунки з позивачем за договором комісії до проведення відповідних розрахунків за товар з боку третіх осіб за договорами придбання поштових шаф.

Крім того, погоджені сторонами умови договору комісії переконливо свідчать про те, що саме факт реалізації товару, підтверджений відповідним звітом комісіонера, породжує обов'язок 1-го відповідача здійснити розрахунки з позивачем незалежно від отримання або неотримання 1-м відповідачем грошових коштів від третіх осіб.

Необхідно також звернути увагу на пункт 7.3. договору, згідно з яким впродовж 30 (тридцяти) робочих днів після закінчення терміну дії договору (31 грудня 2012 р.) комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повернення 1-м відповідачем нереалізованого ним товару, що надає підстави для висновку про те, що отриманий 1-м відповідачем товар на виконання договору комісії було реалізовано.

Враховуючи те, що 1-й відповідач не надав належних доказів повідомлення позивача про неможливість виконання договору комісії, а також беручи до уваги, що факт реалізації товару на суму 1 279 769,05 грн. підтверджений в звітах комісіонера від 30.09.2012 р. 31.10.2012 р., 30.11.2012 р. та 31.12.2012р. (т.1 а.с. 60-63), зважаючи на відсутність доказів повернення 1-м відповідачем нереалізованого ним товару, суд вважає доведеним факт реалізації товару 1-м відповідачем третім особам за договорами придбання поштових шаф і як наслідок, виникнення у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків з позивачем відповідно до п. 7.2. договору комісії.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість 1-го відповідача перед TOB "Ваго Телеком" за договором комісії підтверджена належними доказами у справі, а саме: специфікацією, видатковими накладними, звітами комісіонера, актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, платіжними дорученнями.

Судом також встановлено, що 03.08.2012 року між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено договір поруки (надалі - договір поруки) (т.1 а.с. 19), за умовами якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання всіх обов'язків відповідача-1 за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року (П.1.1.).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В п.1.2. договору поруки зазначено, що у випадку порушення відповідачем-1 обов'язку за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року, відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, порука за вказаним договором поруки не припинена.

Що стосується, вказівок суду касаційної інстанції в постанові від 16 червня 2014 року, відносно укладення договору комісії № п398-1/319 від 03.08.2012 року в межах наданих керівнику Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" повноважень, то з цього приводу необхідно зазначити, що даний договір був укладений керівником Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Кільчинською Іриною Миколаївною в межах наданих їй повноважень. Цей факт був, зокрема, підтверджений і представником 1-го відповідача в судовому засіданні 22 липня 2014 року, який надав суду відповідну копію довіреності від 26 грудня 2011 р.

Також судом досліджено, що 2-го відповідача ТОВ "Українське торговельно- промислове об'єднання" не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19027768 від 21.07.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день подання до суду даного позову у 1-го відповідача існувала заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" за договором комісії в розмірі 630 968,36 грн. Разом з цим, 1-й відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом здійснив часткову оплату заборгованості за договором комісії в розмірі 64 982,50 грн., у зв'язку з чим заборгованість 1-го відповідача перед позивачем складає 565985,86 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 20 808,22 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 68 422,01 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п.8.1.3. договору комісії передбачено, що в разі несплати грошових коштів в строки, встановлені договором, комісіонер виплачує комітенту пеню в розмірі 0,2% за кожний день затримки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку про те, що позивач всупереч приписам ч. 6 ст. 232 ГК України вийшов за межі шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, тому суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення пені правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в розмірі 68 422,01 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання", м. Харків (61045, м. Харків, вул. О. Яроша, 9А, код ЄДРПОУ 36986178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком", м. Харків (61045, м. Харків, О. Яроша, 9А, код ЄДРПОУ 36989226) основний борг в розмірі 565985,86 грн., пеню в розмірі 68 422,01 грн., 3% річних в розмірі 20 808,22 грн. та судовий збір в розмірі 13 489,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова