Рішення

від 15.10.2014 по справі 908/3020/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/58/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 Справа № 908/3020/14

м. Запоріжжя

За позовом: Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської Ради, 2, ідентифікаційний код 24060300)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Волкова, 12/24, ідентифікаційний код 02647763)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, 80-а)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Куйбишева, 3, ідентифікаційний код 38508246)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Ільїній Т.О.

Представники:

від позивача: Дороз В.Ю., спеціаліст відділу нормативно-правового забезпечення управління земельних правовідносин, довіреність № 01-3932/40 від 01.07.2014р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

Бердянська міськрада Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом від 02.06.2014р. до відповідача ПрАТ "Приазовкурорт" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.05.2010р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 651, 654 ЦК України, ст. 15, 18, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 7, 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 274, 288 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 22.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3020/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 17.09.2014р. об 11 год. 40 хв.

Ухвалою від 17.09.2014р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб Реєстраційну службу Бердянського МУЮ Запорізької області та Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, розгляд справи відкладений на 15.10.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.10.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-6), та просить суд:

1. Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Бердянською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Приазовкурорт" від 12.05.2010р., зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 01.07.2010р. за № 041026500339 наступного змісту:

В пункті 9 розділу 4 Договору "Орендна плата" замість слів "у розмірі 4 % (чотирьох відсотків) на період з 01.06. по 31.08. від її нормативної грошової оцінки" читати: "у розмірі 3 % (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки" і далі читати за текстом.

2. Доповнити Договір Розділом "Інші права та обов'язки сторін" Договору наступного змісту:

"Розмір річної орендної плати за земельну ділянку є несталим. У разі зміни річної орендної плати за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, розмір орендної плати земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору".

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в договорі оренди землі від 12.05.2010р., укладеного між Бердянською міськрадою та ПрАТ "Приазовкурорт" встановлена орендна плата в розмірі 4,0 % на період з 01.06. по 31.08. від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення п'ятдесят шостої сесії міської ради V скликання від 11.12.2008р. № 9 "Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську").

На думку позивача, п. 9 договору в частині визначення розміру орендної плати суперечить положенням Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", а також п.5 рішення Бердянської міської ради від 11.12.2008р. № 9 "Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську".

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що той повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить здача представником в канцелярію суду 15.10.2014р. о 12 годині 25 хвилин відзиву на позовну заяву з додатками.

Зазначений відзив і додатки судом не розглядалися, оскільки надійшли після закінчення розгляду справи і оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Треті особи надіслали до суду лист та пояснення про розгляд справи без участі представників.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Бердянською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ "Приазовкурорт" (Орендар), правонаступником якого є відповідач по справі, укладений договір оренди землі від 12.05.2010р., за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування пляжу загального користування без здійснення будь-якого будівництва та встановлення огорожі, яка знаходиться в м. Бердянську, Запорізької області, по вул. Макарова,61 (шістдесят один) (відділення "Азов" філії "Санаторій "Бердянськ") (п.1 Договору).

Договір зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.07.2010р. за № 041026500339.

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,1362 га.

Земельна ділянка передана в оренду на підставі п.1.1 рішення сімдесят сьомої сесії V скликання Бердянської міської ради від 24.12.2009р. № 15 "Про передачу в оренду земельних ділянок" (п.1.2 Договору).

Як зазначено в п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою Бердянського управління земельних ресурсів № 277 від 05.05.2010р. становить 106 899,43 грн.

Розмір нормативної грошової оцінки є несталим і змінюється в зв'язку з:

- проведенням її щорічної індексації на підставі інших вимог діючого законодавства;

- закінченням будівництва;

- закінченням терміну дозволу на виконання будівельних робіт.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4 % (чотирьох відсотків) на період з 01.06. по 31.08. від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення п'ятдесят шостої сесії міської ради V скликання від 11.12.2008р. № 9 "Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську".

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 Договору).

За умовами п. 12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 19 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її прийому-передачі.

На підставі акту приймання - передачі земельної ділянки від 12.10.2007р. Бердянська міська рада (Орендодавець) передала земельну в розмірі 0,1362 га, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова,61 (відділення "Азов" філії "Санаторій "Бердянськ"), а ПрАТ "Приазовкурорт" прийняло вищевказану земельну ділянку в оренду.

Відповідно до п.36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

11 грудня 2008р. п'ятдесят шостою сесією Бердянської міської ради V скликання прийнято рішення № 9 "Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську". Відповідно до прийнятого Переліку розмір орендної плати за використання земельної ділянки, зокрема відповідачем, встановлено в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважає, що з метою приведення договірних відносин з відповідачем у відповідність до вимог діючого законодавства необхідно внести зміни до договору в частині розрахунку розміру орендної плати, якою встановити, що орендна плата вноситься в розмірі 3 % від грошової оцінки.

Листами від 23.03.2011р. № 05-1529/31, від 09.09.2011р. № 03-4951/31 та від 28.09.2010р. № 624 на адресу відповідача Виконавчим комітетом Бердянської міської ради направлено підписані міським головою та завірені печаткою 32 додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, в тому числі до договору оренди землі від 12.05.2010р.

Згідно акту Управління Держземагенства у Бердянському районі "Про проведення службової перевірки" від 06.11.2013р., додаткова угода до договору оренди землі була узгоджена та підписана ПрАТ "Приазовкурорт" та Бердянською міською радою в липні 2011 року, але досі не зареєстрована.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди землі від 12.05.2010р.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

За таких обставин, між сторонами наявний спір щодо зміни договору, який відповідно до ст. 188 ГК України, ст.11 ГПК України може вирішити господарський суд.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 12 договору оренди землі від 12.05.2010р. передбачено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до п. 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

За приписами ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-XII "Про плату за землю" (який втратив чинність з 01.01.2011р. у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, договір оренди землі від 12.05.2010р. є підставою для нарахування земельного податку.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.72, 14.1.73 ст. 14 ПКУ, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 14.1.147 ст. 14 ПКУ передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.14.1.136, 14.1.137 ст. 14 ПКУ, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

Відповідно до ст. 274 ПКУ, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Питання щодо орендної плати врегульовано ст. 288 ПКУ, а саме:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, рішення прийняті органом місцевого самоуправління є обов'язковими до виконання на певній території.

В пункті п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

При перегляді рішень господарських судів з аналогічних спорів, зокрема в постанові від 04.07.2011р. по справі № 41/81пд, Верховний Суд України зазначив, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, зо містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що рішення № 9 від 11.12.2008р. "Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську" прийнято уповноваженим органом, договір оренди містить умови, при наявності яких розмір орендної плати підлягає перегляду, вимоги про внесення змін в договір оренди землі від 12.05.2010р. щодо встановлення орендної плати в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки підлягають задоволенню.

В задоволенні позову про доповнення Договору Розділом "Інші права та обов'язки сторін" про те, що "Розмір річної орендної плати за земельну ділянку є несталим. У разі зміни річної орендної плати за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, розмір орендної плати земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору", слід відмовити.

За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі незгоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відтак, оскільки внесення змін до договору потребує взаємного узгодження їх сторонами, запропонований Бердянською міською радою Запорізької області Розділ Договору суперечить умовам договору від 12.05.2010р. та приписам діючого законодавства.

Приймаючи судове рішення, господарський суд враховує повідомлення Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 30.09.2014р. № 782-02-15/02-03-03 про те, що ПрАТ "Приазовкурорт" не подавало заяву про реєстрацію права оренди на земельну ділянку в м. Бердянськ по вул. Макарова,61, площа 0,1362га.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Внести зміни до пункту 9 договору оренди землі від 12.05.2010р., укладеного між Бердянською міською радою Запорізької області та Приватним акціонерним товариством "Приазовкурорт", зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 01.07.2010р. за № 041026500339, встановивши, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Волкова, 12/24, ідентифікаційний код 02647763) на користь Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської Ради, 2, ідентифікаційний код 24060300) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

5. Повне рішення складено 20.10.2014р.

Суддя В.М. Соловйов