Рішення

від 04.09.2014 по справі 627/855/14-ц

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/855/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі :

головуючий суддя - Остапов М.О.

за участю секретаря - Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, , Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП Слобода» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про припинення дій, усунення перешкод у володінні та користуванні майном, відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

До Краснокутського районного суду Харківській області звернулися позивачі з вище зазначеним позовом в якому просять зобов`язати ФОП «ОСОБА_3.» припинити протиправне користування та в 10 - денний строк усунути перешкоди в користуванні і передати ТОВ «СГП Слобода» земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 9,4044 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Рябоконівської сільської ради. Стягнути з ФОП «ОСОБА_3.» на користь ТОВ СГП «Слобода» завдані збитки в сумі 105037 гривень. Стягнути з відповідача судовий збір.

04 вересня 2014 року представником ТОВ «СГП Слобода» було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині відмови від вимоги стягнення 105037 гривень та зменшення суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача. Заява прийнята судом.

Вимоги позивачів ґрунтуються на тому, що між фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГП Слобода» укладено договори оренди , зазначених вище земельних ділянок. До укладення цих договорів , земельні ділянки належали гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за життя передали їх в оренду ФОП «ОСОБА_3.». Після їх смерті право власності в порядку спадкування перейшло до позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які реалізували своє право власників шляхом передачі земельних ділянок в оренду ТОВ «СГП Слобода». Однак, ФОП «ОСОБА_3» незаконно , як на думку позивачів, продовжує користуватись спірними ділянками чим створює перешкоди веденню господарської діяльності Товариству.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «СГП Слобода» позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, надали суду заяви якими позов підтримують, просять задовольнити та розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача ФОП «ОСОБА_3.» в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що договори оренди спірних земельних ділянок , укладені між відповідачем та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 за їх життя , були пролонговані самими позивачами ОСОБА_1 шляхом укладання додаткових угод.

Згідно положень норм Цивільного - Процесуального Кодексу України , щодо обов`язку суду розглядати справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі, пред`явлений позов розглядається виключно в межах заявлених вимог.

Згідно ст.ст. 10, 60 Цивільного - Процесуального Кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.ст. 58, 59 Цивільного - Процесуального Кодексу України належними є докази , які містять інформацію щодо предмета доказування . Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази , які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, заслухавши представників сторін, об`єктивно, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Заявлені у позові вимоги обґрунтовуються, тим, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.11.2013 року отримали у спадок дві земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, отримавши, відповідно, свідоцтва про право на спадщину, а 3.04.2014 року уклали договори оренди з ТОВ «СГП Слобода». Останнє в свою чергу, згідно власного плану господарювання запланувало засіяти вказані ділянки та отримати дохід в розмірі 105037 грн.

Відповідач проти заявлених у позові вимог заперечує, оскільки вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а обставини, на які посилаються позивачі, як на підстави своїх вимог, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'зків.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують той факт, що після отримання ними свідоцтва про право на спадщину 13.11.2013 року попередили відповідача про небажання укладати з нею договори оренди землі та про необхідність звільнення їх земельних ділянок.

Зазначена вимога повністю заперечується відповідачем оскільки будь-яких попереджень небажання укладання договору оренди від них не надходило і тим більше про звільнення земельних ділянок.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного процесу, закріпленим у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина перша ст. 60 ЦПК України покладає на сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною другою ст. 59 ЦПК України установлені вимоги щодо допустимості засобів доказування.

Стосовно цього позивачами не надано жодних належних і допустимих доказів з приводу їх звернення до відповідача з претензіями.

В підтвердження цього свідчать укладені 31.03.2014 року, Додаткові угоди до договору оренди землі між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 де

- п.1 пердбачає: На підставі договору оренди землі зареєстрованого з гр. ОСОБА_5 ( аналогічно з ОСОБА_6 ) та згідно п.9 у договорі оренди землі ( далі договір ) сторони дійшли до згоди для належного виконання зобов'язань, передбачених договором, внести орендну плату за 2013 рік готівкою в сумі 2986,76 грн., ( 9323,64 грн.,- ОСОБА_2.)

- п 3 пердбачено: інші умови договору, що не торкнулися цією додатковою угодою, залишається без змін та Сторони підтверджують за ним свої зобов'язання.

- п 4 вказує, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Також про це свідчить і Акт приймання - передачі від 31.03.2014 року в якому зазначається, що Сторони претензій один до одного не мають.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 отримали розрахунок по орендній платі в повному обсязі, підписали додаткові угоди тим самим визнали правомірним користування відповідачем їх земельними ділянками, що не суперечить змісту ч. 2 ст. 642 Цивільного Кодексу України.

Жодних протиправних дій з боку відповідача, щодо користування спірними земельними ділянками не має.

Згідно комісійного Акту обстеження земельних ділянок від 01.07.2014 року було встановлено, що на земельних ділянках № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 контур НОМЕР_3 знаходяться озимі культури близько по 2 га. на кожній, а озимі культури були засіяні відповідачем восени 2013 року, тобто до заявлених вимог позивачів 02.06.2014 року. На вказаних земельних ділянках також згідно Акту обстеження знаходяться посіви інших культур кукурудзи та сої, які відповідачем були засіяні в квітні 2014 року, що також до заявлених вимог позивачів - 02.06.2014 року ( лист управління агропромислового розвитку Краснокутської РДА додається).

Договори оренди землі між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ СГП «Слобода» зареєстровані 04.05.2014 року в реєстраційній службі Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, і згідно Прикінцевих положень вказаних договорів п. 44 передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації тобто 04.05.2014 року.

Згідно ст. 125 ЗК України передбачено, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На вказаний період усі посівні роботи на спірних земельних ділянках були завершені, також на вказаний період будь-яких претензій від власників земельних ділянок не надходило.

З огляду на наведене вище, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачів.

Керуючись ст..ст. 1 - 15 , 58 - 60, 208-209, 212 - 215 Цивільного - Процесуального Кодексу України, ст.626 , ч. 2 ст. 642 Цивільного Кодексу України, ст. 125 Земельного Кодексу України, ст.. 2, 6 Закону України «Про оренду землі», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, , Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП Слобода» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про припинення дій, усунення перешкод у володінні та користуванні майном, відшкодування збитків - відмовити.

Судовий збір покласти на позивачів.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Краснокутському районі Харківської області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СГП Слобода» , м Харків, вул. Полтавський шлях, 123, р\р\ 26006301096805 в ХФ АКБ «Форум» МФО 322948 м. Харків, ІПН 328695420352, код ЄДРПОУ 32869547, свід. НДС № 100167951 надлишково сплачений через ПАТ КБ «Приватбанк» Харківське ГРУ в місті Харкові 02 червня 2014 року, квитанція № 7974.3.3 судовий збір в розмірі 1050 (одна тисяча п`ятдесят ) гривень 37 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області в строки та порядку, передбаченому ст.ст. 291 - 296 ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги через Краснокутський районний суд в 10 - денний термін з дня проголошення рішення.

Суддя: М. О. Остапов