Постанова

від 11.09.2014 по справі 804/11657/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 804/11657/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Червяченка Д.В.

представника позивача: Шестерні Н.О.

представника відповідача: Донцова Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича компанія «Союз»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Торгівельно-виробнича компанія «Союз» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31 липня 2014 року №0002971500.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «Центр Безпека-1» в ході здійснення реальних господарських операцій за договором про надання послуг, укладеним з цим суб'єктом господарювання. Реальність вказаних господарських операцій посвідчується відповідними первинними документами, які в повному обсязі були надані до перевірки. При цьому правочин, укладений з ТОВ «Центр Безпека-1», недійсним в судовому порядку не визнавався. Послуги, надані вказаним контрагентом, були використані позивачем у власній господарській діяльності. Посилання відповідача у акті перевірки на те, що ТОВ «Центр Безпека-1» не задекларувало податкові зобов'язання по вищевказаній господарській операції з позивачем не можуть бути доказом нереальності господарських відносин ПП «Торгівельно-виробничої компанії «Союз» та ТОВ «Центр Безпека-1» і позбавляти позивача права на формування податкового кредиту, оскільки навіть у разі якщо контрагент позивача і допускав будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, правом на подання письмових заперечень на позов не скористався.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що правочин, укладений між ПП «Торгівельно-виробничою компанією «Союз» та ТОВ «Центр Безпека-1», не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи, надані до перевірки, є формально складеними і не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту, оскільки контрагент останнього - ТОВ «Центр Безпека-1» спочатку подав податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року та за січень 2014 року, в яких задекларував грошові зобов'язання по вказаній господарській операції з позивачем, однак, згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року від 28.02.2014р. №9010703050 та за січень 2014 року від 28.02.2014р. №9010518428 ТОВ «Центр Безпека-1» зменшило податкові зобов'язання, задекларовані раніше згідно господарської операції з ПП «Торгівельно-виробничою компанією «Союз» за грудень 2013 року та за січень 2014 року. Також представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що ті послуги, які надавалися ТОВ «Центр Безпека-1» позивачу не є видом його основної діяльності, передбаченої згідно даних ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Торгівельно-виробнича компанія «Союз» (далі - ПП «ТВК «Союз») (код ЄДРПОУ38649950) зареєстроване Дніпропетровським міським управлінням юстиції 23.04.2009р. за №12241020000046299, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі як платник податку на додану вартість.

На підставі наказу начальника ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.07.2014р. №630 та повідомлення від 22.07.2014р. №156, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України завідувачем сектору податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту цього податкового органу Колтуновою О.О. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ТВК «Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «Центр Безпека-1» за грудень 2013 року - січень 2014 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №2021/04-66-15-00/36442351 від 24.07.2014р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення приписів п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість на загальну суму 204779,00грн., у тому числі по періодах: у грудні 2013 року на суму 130610,00грн., у січні 2014 року на суму 74169,00грн. (т.1 а.с.11-30).

Означений висновок акту перевірки обґрунтований тим, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту грудня 2013 року та січня 2014 року відповідні суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Центр Безпека-1», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи, надані до перевірки, є формально складеними, а, отже, не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту. Про нереальність вказаних господарських операцій свідчить, те, що ТОВ «Центр Безпека-1» спочатку подало податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року та за січень 2014 року, в яких задекларувало грошові зобов'язання по вищевказаній господарській операції з позивачем, однак, згідно уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року від 28.02.2014р. №9010703050 та за січень 2014 року від 28.02.2014р. №9010518428 ТОВ «Центр Безпека-1» зменшило податкові зобов'язання, задекларовані раніше згідно господарської операції з ПП «ТВК «Союз» за грудень 2013 року та за січень 2014 року.

На підставі акту перевірки позивача №2021/04-66-15-00/36442351 від 24.07.2014р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 31 липня 2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002971500, яким ПП «ТВК «Союз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 255973,75грн., з яких за основним платежем - 204779,00грн. та за штрафними санкціями - 51194,75грн. (т.1 а.с.31).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Так, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2013 року між ПП «ТВК «Союз» та ТОВ «Центр Безпека-1» було укладено договір про надання послуг №1/10-2013, згідно якого ТОВ «Центр Безпека-1», як виконавець, зобов'язувався за завданням ПП «ТВК «Союз», як замовника, власними силами, якісно та своєчасно надати виробничі послуги на умовах діючого Договору (т.1 а.с.50-52).

Згідно п.1.2 вказаного договору послуги вважаються наданими виконавцем та переданими замовнику з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до специфікацій до вказаного договору, рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Центр Безпека-1» на виконання умов договору №1/10-2013 від 01.10.2013р. були надані ПП «ТВК «Союз» послуги з фасування та упакування по 1 кг морської капусти, послуги з сортування та фасування по 1 кг моркви протягом грудня 2013 року на загальну суму 783662,40грн., в тому числі податок на додану вартість 130610,40грн., та протягом січня 2014 року на загальну суму 504414,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 84069,00грн. (т.1 а.с.53-122).

На вказані суми податку на додану вартість ТОВ «Центр Безпека-1» протягом грудня 2013 року та січня 2014 року було виписано податкові накладні, на підставі яких ПП «ТВК «Союз» віднесло до складу податкового кредиту грудня 2013 року суму податку на додану вартість - 130610,00грн. та до складу податкового кредиту січня 2014 року - 74169,00грн.

Вищеозначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що відповідачем не заперечується. Ці податкові накладні також були відображені у відповідності до приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено в даних додатку 5 до податкових декларацій позивача з ПДВ, про що також зазначено в акті перевірки ПП «ТВК «Союз».

При цьому судом встановлено, що товар, послуги з сортування, фасування та упакування якого надавало ТОВ «Центр Безпека-1», а саме: морська капуста та морква, був придбаний позивачем за попередньо укладеними договорами з компанією «PACIFICIMPEX_Limited» та ПП «Астарта Трейд-М».

Так, закупівля позивачем моркви здійснювалась на підставі договору купівлі-продажу №8/10 від 08.10.2012р., укладеного між ПП «ТВК «Союз» та ПП «Астарта Трейд-М», згідно якого ПП «Астарта Трейд-М», як продавець, зобов`язувалося поставити товар, а ПП «ТВК «Союз», як покупець, зобов`язувалося його прийняти та оплатити (т.1 а.с.178).

Відносно закупівлі морської капусти, то вона відбувалася на підставі контракту від 06 вересня 2012 року №06062012, укладеного між ПП «ТВК «Союз» та компанією «PACIFICIMPEX_Limited», згідно умов якого позивач, як покупець, купує, а компанія «PACIFICIMPEX_Limited», як продавець, зобов`язується продати товар в асортименті, за ціною та в кількості, зазначеній у специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного контракту (т.1 а.с.124-126,127).

На підтвердження закупівлі морської капусти за вказаним контрактом позивачем надано договори про транспортно-експедиційне обслуговування відносно ввезення морської капусти на територію України та її транспортування, а саме: договір від 17.05.2013р. №970, укладений між ПП «ТВК «Союз» та ТОВ «СМА Си Джи Эм Шиппинг Эдженсиз Украина», та договір від 26.09.2013р. №260913, укладений між позивачем та ТОВ «Интернешнл Карго Сервис Эйч.Ди»; митні декларації на перевезення морської капусти, карантинні дозволи на імпорт (транзит), акти фітосанітарного контролю імпортних та транзитних під карантинних матеріалів та об`єктів, транспортних засобів, а також відбору зразків для фітосанітарної експертизи, висновки експертів, а також сертифікати відповідності (т.1а.с.128-166).

Щодо транспортування товарів на сортування, фасування та упакування до ТОВ «Центр Безпека-1», а також у зворотному напрямку до позивача судом встановлено, що таке перевезення здійснювалося за замовленням ПП «ТВК «Союз» - ТОВ «Торгово-виробничою компанією «Агропродукт» на підставі укладеного між ними договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу від 31.10.2013р. №23 (т.1 а.с.204).

Згідно п.1.1 вказаного Договору ПП «ТВК «Союз», як замовник, від свого імені замовляє та надає для перевезення вантажі, а ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Агропродукт», як перевізник, зобов`язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні на території України.

Позивачем надані товарно-транспортні накладні, згідно яких перевезення морської капусти та моркви до ТОВ «Центр Безпека-1» та у зворотному напрямку до ПП «ТВК «Союз» здійснювалося вантажним автомобілем MERCEDES-BENZ АЕ 74 81, який належить автоперевізнику ТОВ «ТВК «Агропродукт» (т.1 а.с.123,179-199).

Крім того, позивачем надані накладні на переробку, за якими ним передавалися ТОВ «Центр Безпека-1» морська капуста та морква для сортування, фасування та упакування (т.1 а.с.206,208,210,212,214, 216,218,220,222,224,226,228,230,232,234,236,238,240,242,244,246).

Використання ПП «ТВК «Союз» послуг, отриманих від ТОВ «Центр Безпека-1», у власній господарській діяльності посвідчується договорами та відповідними первинними документами щодо їх виконання, укладеними позивачем з іншими контрагентами - ТОВ «Тема-Б», ТОВ «Аргентум», ТОВ «Дари моря», ТОВ «ВК «Агропродукт», ТОВ «ТК Екона», ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Індустріальний» щодо реалізації їм фасованої та упакованої продукції (т.1 а.с.247-250, т.2 а.с.1-40).

На підтвердження наявності у позивача складського приміщення, в якому зберігалася морська капуста та морква після їх фасування, сортування та пакування до їх подальшої реалізації ПП «ТВК «Союз» надано договір суборенди нежитлового приміщення, який був укладений з ТОВ «Торгово-промислова компанія «Еталон» (т.1 а.с.177).

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Центр Безпека-1» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які були надані до перевірки, що відповідачем не заперечується. Означені первинні документи повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

На час укладення угоди між ПП «ТВК «Союз» та ТОВ «Центр Безпека-1» та її виконання вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Центр Безпека-1» судом вважаються необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

При цьому, зміст укладеного позивачем з ТОВ «Центр Безпека-1» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Центр Безпека-1» за грудень2013 року-січень 2014 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є подання ТОВ «Центр Безпека-1» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року від 28.02.2014р. №9010703050 та за січень 2014 року від 28.02.2014р. №9010518428, якими ТОВ «Центр Безпека-1» зменшило податкові зобов'язання, задекларовані раніше згідно господарських операцій з ПП «Торгівельно-виробничою компанією «Союз» за грудень 2013 року та за січень 2014 року, суд також вважає необґрунтованими, оскільки заниження постачальником товарів (робіт, послуг), у тому числі постачальником по ланцюгу постачання, податкових зобов'язань, порушення ним вимог чинного податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем такого товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, тим більше, що платник податку не має жодних повноважень, а також обов'язку відслідковувати, контролювати та забезпечувати виконання постачальником товарів (робіт, послуг) вимог законодавства, в тому числі щодо декларування та сплати податкових зобов'язань. Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена позиція також висловлена в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011р. у справі №14/11, а також в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі Булвес «АД проти Болгарії».

Відносно вказаних дій контрагента представник позивача суду пояснив, що позивачу не відома причина подачі ТОВ «Центр Безпека-1» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року від 28.02.2014р. №9010703050 та за січень 2014 року від 28.02.2014р. №9010518428, оскільки з директором цього контрагента зв'язатися видалося неможливим.

Щодо доводів представника відповідача відносно того, що послуги, які надавалися ТОВ «Центр Безпека-1» позивачу не є видом його основної діяльності, передбаченої згідно даних ЄДРПОУ, суд зазначає, що згідно вказаної довідки зазначаються саме основні види діяльності суб'єкта господарювання, при цьому, це не є вичерпним переліком видів діяльності, які можуть ним здійснюватися згідно установчих документів. При цьому представник відповідача не надав суду доказів, що статутом ТОВ «Центр Безпека-1» не передбачено можливості здійснювати цим підприємством вид діяльності, який здійснювався ним під час надання послуг ПП «ТВК «Союз».

Представник відповідача суду пояснив, що зустрічні звірки або перевірки ТОВ «Центр Безпека-1» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «ТВК «Союз» не проводилися.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та про його скасування, а, отже, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 487,20грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича компанія «Союз» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 31.07.2014р. №0002971500.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича компанія «Союз» (код ЄДРПОУ 36442351) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова