Рішення

від 21.10.2014 по справі 903/932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2014 р. Справа № 903/932/14

За позовом дочірнього підприємства "Вілона-міжнародні перевезення" малого приватного підприємства фірми "Вілона"

до приватного підприємства "Торговий дім "Аміко-кераміка"

про стягнення 39 055,00грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Чучалін В.І., дов. №1 від 30.09.2014р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: дочірнє підприємство "Вілона-міжнародні перевезення" малого приватного підприємства фірми "Вілона" звернулось з позовом до приватного підприємства "Торговий дім "Аміко-кераміка" про стягнення 39 055,00грн. заборгованості за міжнародні перевезення товару згідно договорів-заявок №3 від 07.11.2013р. та №4 від 02.12.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним:

Дочірнє підприємство "Вілона-міжнародні перевезення" малого приватного підприємства фірми "Вілона" на підставі наданих відповідачем транспортних замовлень, а саме: договорів-заявок №3 від 07.11.2013р., №4 від 02.12.2013р. взяло на себе зобов'язання по перевезенню вантажу за маршрутом:

- Alfer-Witterschlick (Німеччина)- м. Луцьк (Україна) - за договором-заявкою №3 від 07.11.2013р, вартість наданої послуги - 19270,00грн.;

- Sinzig (Німеччина) - м. Луцьк (Україна) - за договором-заявкою №4 від 02.12.2013р., вартість наданої послуги -21 185,00грн.

На виконання договору-заявки № 3 відповідачу було надано автомобіль марки Рено ВК 9925ВВ н/п (НОМЕР_1); договору-заявки № 4 - автомобіль марки Рено 0987АХ. Умови договорів-заявок виконано повністю.

Відповідно до умов договорів-заявок оплата повинна була бути здійснена через тридцять днів після вивантаження, тобто, не пізніше 12.12.2013р. та 10.01.2014р.

Відповідач оплату здійснив частково в сумі 1 400,00грн., залишок боргу - 39 055,00грн.

21.01.2014р. відповідачу надіслано претензію №8, яка залишена без відповіді.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів по справі. Зобов'язано відповідача подати суду довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у разі заперечень щодо розрахунків надати суду контррозрахунок.

У судовому засіданні 21.10.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем вимоги ухвал суду від 26.09.2014р., 07.10.2014р. не виконані, пояснення суду не надані, повноважного представника в судове засідання ПП "ТД Аміко-Кераміка" не направило, хоча вчасно та належним чином було повідомлене про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301032687347 від 03.10.2014р., №431032715057 від 15.10.204р. (а.с. 22, 33).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві", п.п. 1.2.5, 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, був повідомлений ухвалами, що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, розгляд справи відкладався, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

07.11.2013р., 02.12.2013р. між дочірнім підприємством "Вілона-міжнародні перевезення" малого приватного підприємства фірми "Вілона" (виконавець) та приватним підприємством "ТД Аміко-Кераміка" (замовник) укладено договори-заявки №3, №4, за умовами яких виконавець зобов'язався перевезти вантаж - плитку керамічну в міжнародному сполученні, а замовник - оплатити вартість перевезення (а.с. 6, 7).

На виконання умов договору позивач перевіз вантаж автомобільним транспортом марки РЕНО № тягача НОМЕР_4, № прицепа НОМЕР_1, водій - ОСОБА_2, в напрямку з Alfer-Witterschlick (Німеччина)- м. Луцьк (Україна); автомобільним транспортом марки РЕНО тягача НОМЕР_2, № п/прицепа НОМЕР_3, водій - ОСОБА_3, що стверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №00366, №003664, податковими накладними №552 від 13.11.2013р., №607 від 10.12.2013р., актами про прийняття-передачу виконаних робіт (наданих послуг) №561 від 13.11.2013р., №618 від 10.12.2013р. (а.с. 9, 10, 20, 26, 27, 28).

Згідно договорів-заявок №3, №4 від 07.11.2013р., 02.12.2013р. оплата за перевезення вантажу здійснюється відповідачем протягом 30 днів після вивантаження.

Вартість перевезення 1 800 євро (19 270,00грн.) та 1 950 євро (21 185,00грн.) стверджується актами прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №561 від 13.11.2013р., №618 від 10.12.2013р., підписаними відповідачем без зауважень, підпис скріплений печаткою (а.с. 20, 28).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконав частково в сумі 1 400,00грн. (банківська виписка від 24.01.2014р., а.с. 25), що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Згідно підписаних договорів-заявок №3, №4 від 07.11.2013р., 02.12.2013р. між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу, які регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

За статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення, а загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативним актами, зокрема, Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про транспортну-експедиторську діяльність», а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева, до якої приєдналась Україна відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Згідно зі ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договорів-заявок №3, №4 від 07.11.2013р., 02.12.2013р., сторонами не заперечено. На час провадження у справі договори-заявки не розірвано, недійсними у встановленому законом порядку не визнано.

Факт виконання позивачем обов'язків по перевезенню вантажу за обумовленими в заявці маршрутами підтверджується відмітками вантажоодержувача вантажу в графі 24 CMR №00366, №003664 (а.с. 26, 27).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів оплати не представив.

Заборгованість по оплаті за перевезення вантажу становить 39 055,00грн., стверджується договорами-заявками №3, №4 від 07.11.2013р., 02.12.2013р. (а.с. 6, 7), міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №00366, №003664, податковими накладними №552 від 13.11.2013р., №607 від 10.12.2013р., актами про прийняття-передачу виконаних робіт (наданих послуг) №561 від 13.11.2013р., №618 від 10.12.2013р. (а.с. 9, 10, 20, 26, 27, 28), банківською випискою від 24.01.2014р. (а.с. 25), відповідачем не оспорена і підлягає до стягнення з ПП "ТД Аміко-Кераміка" в силу ст.ст. 193, 307 ГК України, ст.ст. 909, 920 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 908, 909, 916, 920 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Торговий Дім Аміко-Кераміка" Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Шкільна, 1/5, код ЄДРПОУ 37490542

на користь дочірнього підприємства "Вілона-міжнародні перевезення" малого приватного підприємства фірми "Вілона", м. Рівне, вул. Кавказька, 9/403, код ЄДРПОУ 31299567

39 055,00грн. заборгованості, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 40 882,00грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 21.10.2014р.

Суддя С.Т. Філатова