Постанова

від 15.10.2014 по справі 810/5332/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року 810/5332/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача: Герасименка М.В.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум - 7» до проВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум-7» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0003112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 23770,00 грн. (основне зобов'язання - 19016,00 грн., штрафні санкції - 4754,00 грн.)

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «БЕНИЛЮКС». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Альфа Преміум-7» та ПП «БЕНИЛЮКС» є фіктивними та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з надання контрагентом послуг мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Альфа Преміум-7» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум-7» є юридичною особою, що перебуває на обліку в ОДПІ у Вишгородському районі та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2013 № 200109268. Взято на податковий облік в органах ДПС 02.11.2012 за № 4230.

01 жовтня 2013 року між позивачем та ПП «БЕНИЛЮКС» було укладено Договір про пошук потенційних клієнтів № 25, відповідно до умов якого виконавець (ПП «БЕНИЛЮКС») брав на себе зобов'язання знайти для позивача потенційних клієнтів щодо надання охоронних послуг, а саме: охорона за допомогою «тривожної кнопки», фізична охорона всіх форм власності, монтаж системи охоронної сигналізації та відео нагляду.

На підтвердження факту отримання ТОВ «Альфа Преміум-7» послуг від ПП «БЕНИЛЮКС», позивачем було надано загальний звіт про надані послуги за Договором № 25 від 01.10.2013 за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, акти здачі - прийняття робіт від 16.03.2014 № 0316/03 та від 31.03.2014 № 0331/07, податкові накладні від 16.03.2014 № 49, від 31.03.2014 № 50.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 114100,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 11.03.2014 № 217 та від 19.03.2014 № 226.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП «БЕНИЛЮКС» податкових накладних у розмірі 19016,66 грн.

У липні 2014 року на підставі наказу Вишгородської ОДПІ від 17.07.2014 № 430 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «БЕНИЛЮКС», за результатами якої було складено Акт від 24.07.2014 № 1584/22-00/37649220.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19016,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «БЕНИЛЮКС», є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсної поставки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БЕНИЛЮКС» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року від 04.07.2014 № 700/04-62-22-3/22-02/32083308, відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами (у тому числі з позивачем).

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «БЕНИЛЮКС».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 № 0003112201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 23770,00 грн. (основне зобов'язання - 19016,00 грн., штрафні санкції - 4754,00 грн.)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу податкового кредиту певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання ПП «БЕНИЛЮКС» послуг з пошуку потенційних клієнтів щодо надання охоронних послуг та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Альфа Преміум - 7» понесло реальні витрати на оплату наданих ПП «БЕНИЛЮКС» послуг. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії усіх вищенаведених первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «БЕНИЛЮКС» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «БЕНИЛЮКС».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «БЕНИЛЮКС».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.08.2014 № 0003112201 прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 № 0003112201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум - 7» (код ЄДРПОУ 37649220) сплачений судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 жовтня 2014 р.