Рішення

від 21.10.2014 по справі 904/6568/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.14р. Справа № 904/6568/14

За позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства багатопрофільної фірми "НАіКС", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 75 446,48 грн. за договором про закупівлю товарів

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: Дворниченко В.О., довіреність № 25/256-226 від 15.11.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулось до господарського суду з позовом в якому (з врахуванням уточнень) просить стягнути з Приватного підприємства багатопрофільної фірми "НАіКС" суму боргу в розмірі 57 600,00 грн., пеню - 9 433,80 грн., 3% річних - 1 903,89 грн., інфляційні втрати - 36 508,80 грн. за договором про закупівлю товарів № 01/11/13-3116813 від 01.11.2013р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором про закупівлю товарів № 01/11/13-3116813 від 01.11.2013р. щодо своєчасної та повної поставки товару у зв'язку з чим позивач відмовився від подальшої поставки товару.

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача кошти в сумі 75 446,48 грн., з яких 57 600,00 грн. - сума боргу, 9 433,80 - сума пені, 1 903,89 грн. - 3% річних, 6 508,80 грн. - збитки від інфляції.

Враховуючи, що вказана заява не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач в трете судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.).

Відповідач в судове засідання призначене на 09.09.2014р. свого повноважного представника не направив.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, суд відкладав розгляд справи.

Ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.09.2014р. відповідач отримав 17.09.2014р., про що свідчить поштове повідомлення № 5140200816069 про вручення 17.09.2014р. відповідачу ухвали від 09.09.2014р. (а.с. 44).

Відповідач у судове засідання призначене на 30.09.2014р. не з'явився, розгляд справи було відкладено на 21.10.2014р.

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про відкладення розгляду справи від. 09.09.2014р., яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09.09.2014р. розгляд справи відкладався на 30.09.2014р. та 30.09.2014р. розгляд справи відкладався на 21.10.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 21.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013р. між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - Позивач, Покупець) та Приватним підприємством багатопрофільної фірми «НАіКС» (далі - Відповідач, Продавець) був укладений договір про закупівлю товарів № 01/11/13-3116813 від 01.11.2013р. (далі Договір), відповідно до умов цього договору Продавець зобов'язаний у 2013 р. поставити покупцеві товари, на умовах, зазначених в договорі, найменування, кількість, ціна яких зазначена в п. 1.2. договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, поставлені продавцем відповідно до умов цього договору (п. 1.1. Договору).

Сума договору становить 1 183 404,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 197 234,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Відповідно п. 3.2. Договору сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, у разі зменшення обсягів закупівель.

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% передплати.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що строк поставки товару - 45 календарних днів за дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п.п. 6.1., 6.1.1. Договору).

Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.п. 6.3., 6.3.1. Договору).

У відповідності до п. 10.2. Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і дії до 31 грудня 2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач відповідно до умов п. 4.1. договору, платіжним дорученням № 228 від 03.12.2013р. (а.с. 21) на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 319 404,00 грн. за товар.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки товару 45 календарних днів з дати перерахування грошових коштів. Тобто, поставка повинна була здійснитися до 17.01.2014р.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000001 від 06.03.2014р. (а.с. 22) відповідачем був поставлений товар на суму 204 204,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 25/247-6 від 21.03.2014р. (а.с. 24-25), з вимогою сплатити суму основного боргу за не поставлений товар у розмірі 115 200,00 грн. та пеню - 2 571,26 грн.

Після чого відповідач частково поставив товар на суму 57 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 20.03.2014р. (а.с. 23).

Враховуючи, що відповідач недопоставив товар на суму передоплати в розмірі 57 600,00 грн., Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 25/247-11 від 14.05.2014р. (а.с. 27-28), з вимогою поставити товар на суму 57 600,00 грн. на протязі семи днів, або повернути вказану суму та сплатити пеню у сумі 7 579,08 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 22.05.2014р., що підтверджується підписом повноважного представника на поштовому повідомленні (а.с. 29).

Відповідачем відповіді на претензію не надано, товар не поставлено, суму боргу не сплачено, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої обов'язки з поставки товару позивачу виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим залишився непоставленим товар на суму 57 600,00 грн.

В свою чергу Позивач направив Відповідачу претензію з вимогою поставити товар на суму 57 600,00 грн. на протязі семи днів, або повернути вказану суму та сплатити пеню у сумі 7 579,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання Відповідачем як своїх обов'язків по договору, так і вимог претензії, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 57 600,00 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 9 433,80 грн., 3 % річних у сумі 1 903,89 грн. за період з 18.01.2014р. по 17.07.2014р. та інфляційні втрати у сумі 6 508,80 грн. за період з лютого по червень 2014р.

Згідно п. 7.3. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом України та умовами цього договору.

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що у разі не поставки, несвоєчасної поставки або недопоставки товару продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми не отриманого товару за кожен день порушення зобов'язання.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Перевіривши розрахунок наданий Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно, тому розмір пені з 18.01.2014р. по 17.07.2014р. включно становлять 9 334,72 грн.

В частині стягнення 99,08 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вони за період прострочення з 18.01.2014р. по 17.07.2014р. включно становить 1 956,05 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 1 903,89 грн.

Перевіривши розрахунок Інфляційних втрат наданий Позивачем, судом встановлено, що вони за період прострочення з лютого по червень 2014р. включно становлять 6 695,85 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 6 508,80 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача 57 600,00 грн. попередньої оплати, 9 334,72 грн. - пені, 1 903,89 грн. - 3% річних та 6 508,80 грн. - інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства багатопрофільної фірми «НАіКА» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Садовніченка, 19/28, код ЄДРПОУ 21924122) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) 57 600,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч шістсот грн. 00 коп.) - попередньої оплати, 9 334,72 грн. (дев'ять тисяч триста тридцять чотири грн. 72 коп.) - пені, 1 903,89 грн. (одна тисяча дев'ятсот три грн. 89 коп.) - 3% річних, 6 508,80 грн. (шість тисяч п'ятсот вісім грн. 80 коп.) - інфляційних втрат та 1 824,60 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири грн. 60 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 22.10.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко