Рішення

від 16.10.2014 по справі 909/980/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 р. Справа № 909/980/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: багатопрофільного виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Рокор", вул.Пушкінська,29,м. Кам''янець-Подільський, Хмельницька область, 32300

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Латерес", вул. Гетьмана Мазепи, 58/24, м.Івано-Франківськ, 76018,

фактична адреса: вул.Сорохтея,35а, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 38066,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Горинок Т.В. - представник, (довіреність №4/14 від 22.09.2014)

від відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Багатопрофільне виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Рокор" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Латерес" про стягнення 39893,96 грн. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань щодо повернення отриманих коштів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 08.09.14 та 23.09.14, що підтверджується повідомленням про вручення від 01.10.14 № 12816, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

На момент розгляду справи судом заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом даного спору є невиконання зобов"язань відповідачем щодо повернення коштів на суму 30641,52 грн. за недопоставлений товар.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог долучено договір №ЛА-0000010 від 31.03.14. Судом не може бути розцінено даний договір як підставу позову, оскільки рахунок-фактура № ЛА -0000019 від 28 травня 2014 року та видаткові накладні №ЛА -00036 від 10.06.2014 року та №ЛА-00037 від 11 червня 2014 року містять вказівку на договір №ЛА-0000013 від 10.04.14, а тому суд прийшов до висновку що договір поставки укладений між сторонами у спрощений спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, в ході домовленості між сторонами, відповідачем 28.05.14 надіслано електронною поштою позивачу рахунок-фактуру № ЛА -0000019 від 28 травня 2014 року на оплату товару.

У відповідності до вищевказаного рахунка-фактури позивачем перераховано відповідачу 61000,00 грн. за поставку товару - цегли. Позивач прийняті на себе зобов"язання з оплати товару виконав належним чином; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №539 від 02 червня 2014 року.

Матеріали справи свідчать, що після проведення оплати, згідно видаткових накладних №ЛА -00036 від 10.06.2014 року та №ЛА-00037 від 11 червня 2014 року поставка здійснена частково на суму 30358,48 грн.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору, 07.07.14, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №191/1 з вимогою поставки товару або повернення коштів на суму недопоставленого товару в 7-ми денний термін; докази направлення відповідачеві претензії наявні в матеріалах справи. Проте, дана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по поставці товару або повернення оплачених позивачем коштів.

Згідно матеріалів справи, товар відповідачем не поставлений, отримані кошти в сумі 30641,52 грн., на час прийняття рішення не повернуто, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, відповідачем не спростований. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача коштів в сумі 30641,52 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків - 1278,66 грн. витрат на паливо та експлуатацію транспортного засобу та 4853,95 грн. на оплату праці працівників, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, збитки підлягають відшкодуванню при наявності вини.

Згідно приписів Господарського кодексу України відшкодування збитків здійснюється особою, яка допустила господарські правопорушення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом норм ст. 611, 623 ЦК України, встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов'язання і є мірами цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічно до вищенаведених норм ЦК України, нормами ГК України передбачено настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання ( ст. ст. 216, 217, 218, 224, 226 ГК України.).

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України, норм Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов'язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. ст. 611, 623 ЦК України, ст. ст. 216, 217, 224 ГК України.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Позивачем не доведено факту спричинення відповідачем у справі будь-яких збитків, не надано належних доказів, які підтверджували б розмір збитків в сумі 6132,61 грн., протиправну поведінку відповідача та причинний зв'язок між спричиненням збитків у такому розмірі та діями відповідача.

Виходячи з викладеного, у частині позовних вимог про стягнення збитків в сумі 6132,61 грн. слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 1292,83 грн. відсотків за користування чужими грошима до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачений обов"язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи, що сторони не погодили у визначеному законом порядку розміру процентів процентів за користування чужими грошовими коштами, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Виходячи з викладеного, позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення коштів на суму 30641,52 грн. - недопоставленого товару. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати у справі, за правилами ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. 11, 22, 509, 525,526, 530,536, 610, 611, 614, 623 ЦК України, ст.175,193, 216,217,218, 224 ,226 ГК України, керуючись ст.22,49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов багатопрофільного виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Рокор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Латерес" про стягнення 38066,96 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Латерес"( вул.Гетьмана Мазепи, 58/24, м.Івано-Франківськ, 76018, фактична адреса: вул.Сорохтея,35а, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 38555029) на користь багатопрофільного виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Рокор" (вул. Пушкінська,29, м.Кам''янець-Подільський, Хмельницька область,32300, код ЄДРПОУ 21323078) - 30641,52 (тридцять тисяч шістсот сорок одну гривню п"ятдесят дві копійки) - боргу та 1470,62 (одну тисячу чотириста сімдесят гривень шістдесят дві копійки) - судового збору.

В решті позову в сумі 7425,44 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"