Постанова

від 30.09.2014 по справі 810/4452/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року №810/4452/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сатурн плюс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Сатурн плюс» (далі - позивач, ПП «Сатурн плюс», Підприємство) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2014 №0002612202 та №0002622202.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту №117/10-06-22-02/33086320 від 17.02.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сатурн плюс» (код ЄДРПОУ 33086320) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафтова група» (код за ЄДРПОУ 34424388) за період з 01.09.2011 по 31.10.2011» (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки про нікчемність укладеного із вказаним контрагентом договору ґрунтуються виключно на припущеннях, а реальність та правомірність відповідних господарських операцій підтверджується первинними та іншими документами.

Також позивач звернув увагу на те, що Податковий орган не наділений повноваженнями щодо контролювання якості нафти та нафтопродуктів та дотримання правил перевезень, зокрема щодо перевірки товарно-транспортних накладних.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Сатурн плюс», код ЄДРПОУ 33086320, зареєстроване як юридична особа 25.06.2004, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває не обліку у Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Види діяльності Підприємства за КВЕД: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), вантажний автомобільний транспорт (49.41) (основний), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (33.17).

З 05.02.2014 по 10.04.2014 посадовою особою Податкового органу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Сатурн плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафтова група» за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

За результатом вказаної перевірки складено акт №117/10-06-22-02/33086320 від 17.02.2014, відповідно до висновків якого, встановлено наступні порушення з боку Підприємства:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 89767,00 грн., в тому числі у вересні 2011 року - 40213,00 грн., жовтні 2011 року - 49554,00 грн.;

2) п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 103232,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 46224,00 грн., за IV кв. 2011 року - в розмірі 56988,00 грн.

3) ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України - має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону договір, укладений між ПП «Сатурн плюс» та ТОВ «Українська нафтова група».

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для приведених висновків стало зафіксоване в Акті перевірки ненадання Товариством паспортів якості нафтових продуктів за формою №11-НК та відомостей щодо ємностей відповідно до затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а також ненадання товарно-транспортних накладних відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 №363 (зі змінами, внесеними наказом №493 від 22.05.2006).

Також Податковий орган посилається на висновки акту Броварської ОДПІ №8/22-02/34424388 від 10.09.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська нафтова група» (код за ЄДРПОУ 34424388) по взаємовідносинам з ТОВ «Форт-Ойл» (код за ЄДРПОУ 31292603) за вересень, жовтень 2011 року», який містить наступні твердження: місцезнаходження ТОВ «Українська нафтова група» не встановлено, підприємство має стан « 11» (припинено, але не знято з обліку), свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.08.2012; на підприємстві відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності; ТОВ «Українська нафтова група» безпідставно включено до податкових зобов'язань суми ПДВ за період вересень 2011 року та жовтень 2011 року по взаємовідносинам з підприємствами-покупцями, що в свою чергу було придбано у підприємств-постачальників, що ставить під сумнів господарські операції, які мають ознаки нереальності їх здійснення.

За результатом розгляду заперечень Підприємства на Акт перевірки висновки останнього листом Податкового органу №2518/10-06-22-02 від 04.03.2014 залишені без змін.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийняті наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0002612202 від 06.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 103232,00 грн.;

- форми «Р» 0002622202 від 06.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112209,00 грн., у тому числі за основним платежем 89767,00 грн., штрафні санкції 22442,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

З матеріалів справи вбачається наступне.

31.12.2010 між ТОВ «Українська нафтова група» (постачальник) та ПП «Сатурн Плюс» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №31/12/10-30, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору. Строк дії договору - до 31.12.2011 (а.с. 63-68).

На підтвердження правомірності та реальності виконання вимог вказаного договору (поставки нафтопродуктів, номенклатура дизпаливо Л-0,2 код УКТЗЕД 2710194500) позивачем надано копії:

- заявок на поставку нафтопродуктів;

- видаткових накладних №РН-0001466 від 31.10.2011, №РН-0001419 від 24.10.2011, №РН-0001393 від 17.10.2011, №РН-0001346 від 10.10.2011, №РН-0001284 від 26.09.2011, №РН-0001256 від 19.09.2011 та №РН-0001186 від 05.09.2011 (а.с. 44-50);

- податкових накладних №163 від 31.10.2011, №112 від 24.10.2011, №83 від 17.10.2011, №36 від 10.10.2011, №127 від 26.09.2011, №98 від 19.09.2011 та №26 від 05.09.2011 (а.с. 51-57) на загальну суму ПДВ 89766,53 грн.;

- рахунків-фактур №СФ-0001569 від 31.10.2011, №СФ-0001525 від 24.10.2011, №СФ від 17.10.2011, №СФ-0001422 від 10.10.2011, №СФ-0001353 від 26.09.2011, №СФ-0001321 від 19.09.2011 та №СФ-0001247 від 05.09.2011 (а.с. 179-185);

- оборотно-сальдових відомостей;

- товарно-транспортних накладних;

- банківських виписок;

- акту звірки;

- довіреностей на отримання ТМЦ;

- витягу з журналу реєстрації довіреностей;

Крім того, позивачем надані копії штатного розкладу Підприємства (а.с. 208), та укладених із ПП «Візіт»: договору оренди виробничої бази та офісних приміщень від 02.04.2009, об'єктом якого є офісне приміщення, стоянка для автомобілів, АЗС, побутові приміщення та інше (а.с. 58-60); договору оренди автомобілів від 02.04.2009 (об'єкти оренди за списком відповідно до договору) (а.с. 61-62); а також свідоцтв про державну реєстрацію належних ПП «Візіт» транспортних засобів (а.с. 95-142).

Допитаний у судовому засіданні 16.09.2014 як свідок ОСОБА_1, зазначив, що у вересні-жовтні 2011 року працював менеджером у ТОВ «Українська нафтова група», що підтверджується трудовою книжкою останнього, та пояснив, що ТОВ «Українська нафтова група» мала господарські відносини з ПП «Сатурн плюс». Товариством пальне реалізовувалася з нафтобази до кінцевого споживача підприємством-перевізником. Також свідок надав пояснення щодо процедури поставки пального до кінцевого споживача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів №8/22-02/34424388 від 10.09.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська нафтова група» (код за ЄДРПОУ 34424388) по взаємовідносинам з ТОВ «Форт-Ойл» (код за ЄДРПОУ 31292603) за вересень, жовтень 2011 року» не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Підприємством податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

При цьому Податковим органом не надано та не приведено судових рішень щодо визнання нікчемним (недійсним) укладеного між позивачем та ТОВ «Українська нафтова група» правочину.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому судом враховано, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Українська нафтова група» анульовано 31.08.2012, ТОВ «Українська нафтова група» ліквідовано ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2012, тоді як господарські відносини між позивачем та цим контрагентом здійснювалися у вересні-жовтні 2011 року.

Суд звертає увагу на те, що анулювання свідоцтва платника ПДВ та ліквідація юридичної особи самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ПП «Сатурн плюс» та ТОВ «Українська нафтова група» , правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

При цьому щодо зауважень Податкового органу у Акті перевірки на недоліки окремих товарно-транспортних накладних та їх відсутність суд вважає за необхідне зазначити, що посилання на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 №363, є помилковим, оскільки вони не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 у справі №2а-10294/09/1570.

З аналогічних підстав суд не бере до уваги посилання відповідача у Акті перевірки на відсутність паспортів якості нафтових продуктів за формою №11-НК та відомостей щодо ємностей відповідно до затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Крім того, обов"язку та доцільності зберігати такі документи у Підприємства тривалий термін немає, адже поставки здійснювались у вересні- жовтні 2011 року, а перевірка проводилась у лютому 2014 року.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Підприємства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ «Українська нафтова група», суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій ПП «Сатурн плюс» щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Українська нафтова група», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ПП «Сатурн плюс» та ТОВ «Українська нафтова група», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 06 березня 2014 року №0002612202 та №0002622202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сатурн плюс» (код ЄДРПОУ 33086320) судовий збір у розмірі 430 (чотириста тридцять) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. .

Суддя Спиридонова В.О.