Рішення

від 09.10.2014 по справі 910/9961/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/9961/14 09.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Рівне" доПриватного підприємства "Губска Транс Груп" простягнення 106 458,00 грн. Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача:не з'явився Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Рівне" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Губска Транс Груп" (надалі - "Підприємство") про стягнення 106 458,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №09/01/12 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 09.01.2012 р. позивач надав відповідні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по їх оплаті не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 94 878,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 856,81 грн., 30% річних у розмірі 6 528,76 грн. та пені у розмірі 3 194,43 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/9961/14 та призначено її до розгляду на 19.06.2014 р.

Розгляд справи відкладався, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. прийнято рішення здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Позивач звертався до суду з клопотаннями від 18.06.2014 р., від 14.07.2014 р., від 28.07.2014 р. про перенесення судового засідання, в яких вказував, що відповідачем в добровільному порядку частково погашається наявна заборгованість.

В судове засідання 09.10.2014 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031290183, яке було отримане 03.10.2014 р.

Місцезнаходження позивача за адресою: 33016, Рівненська обл., м. Рівне,

вул. Будівельників, 12, на яку були відправлені ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031290191, яке було отримане 02.10.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 25-А, кв. 268, на яку були відправлені ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2012 р. між Товариством (перевізник) та Підприємством (експедитор) було укладено договір №09/01/12 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - "Договір").

Згідно п. 2.3 Договору експедитором для здійснення конкретних перевезень подаються перевізнику по факсу чи по електронній пошті заявки на перевезення вантажу, які підписується уповноваженою особою експедитора та є невід'ємною частиною даного Договору зі змінами та доповненнями до нього (п.п. 2.4 та 2.5 Договору). У заявці вказується дата та точна адреса завантаження/розвантаження, відомості про вантаж, вага брутто, об'єм, необхідний рухомий склад, сума ставки (фрахта) за здійснення перевезення, митниці перетину кордону, експедиторські фірми по обробці вантажу на прикордонній переправі, контактні телефони відповідального за виконання заявки, вартість вантажу, додаткові інструкції (абз. 2 п. 2.3 Договору).

Пунктами 5.1 та 5.3 Договору передбачено, що розрахунки за виконані транспортні послуги проводяться шляхом банківського переказу експедитором грошових коштів на рахунок перевізника, якщо інше не погоджено сторонами у додаткових угодах. Оплата рахунків проводиться в гривні протягом 15 днів з дня їх отримання експедитором, якщо інший строк оплати не передбачений в заявці. При перерахунку сум фрахту, сплату комісійних банку здійснює експедитор.

За закінченням перевезення перевізник надає експедитору оригінал рахунку, товарно-транспортну накладну з відміткою отримувача вантажу, додає копію CMR з мокрою печаткою перевізника, 2 акта виконаних робіт і податкову накладну, оригінал заявки на перевезення та договір (п. 5.2 Договору).

Сторонами у п. 6.2 Договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки, а також 30 відсотків річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідачем було надано, а позивачем прийнято до виконання заявки №03 від 20.01.2014 р., №09 від 27.01.2014 р. та №17 від 24.02.2014 р. (надалі - "Заявки"), відповідно до яких Товариство зобов'язувалось здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Пьетрасанта (Італія) - м. Донецьк (Україна), а експедитор зобов'язаний сплатити перевізнику за перевезення суму коштів в валюті України еквівалентну 3 300,00 Євро, 3 270 Євро та 3 200,00 Євро відповідно по курсу НБУ на день розвантаження автомобіля в тому числі ПДВ 0%.

На виконання умов Заявок позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом: м. Пьетрасанта (Італія) - м. Донецьк (Україна) на загальну суму 118 450,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) №030176 від 22.01.2014 р., №030652 від 04.02.2014 р. та №030584.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та надано відповідачу рахунки №2875 від 28.01.2014 р., №2907 від 10.02.2014 р. та №2949 від 04.03.2014 р. разом з вказаними товарно-транспортними накладними та заявками, які були отримані Підприємством 06.02.2014 р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3301601357810), 17.02.2014 р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3301601358620) та 14.03.2014 р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3301601380340) відповідно.

Відповідачем частково оплачено здійснене перевезення вантажу у загальному розмірі 23 572,00 грн., а саме: 03.04.2014 р. у розмірі 3 000,00 грн., 10.04.2014 р. - у розмірі 15 572,00 грн., 22.04.2014 р. - у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачем було надано позивачу гарантійний лист від 05.05.2014 р., в якому Підприємство вказувало на свій скрутний економічний та фінансовий стан та гарантувало здійснити оплату наданих послуг з перевезення в повному обсязі до 30.05.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 94 878,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань Товариством нараховано Підприємству інфляційні втрати у розмірі 1 856,81 грн., 30% річних у розмірі 6 528,76 грн. та пеню у розмірі 3 194,43 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів" від 19.05.1956 р. вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявок по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) №030176 від 22.01.2014 р., №030652 від 04.02.2014 р. та №030584. (в т.ч. відмітками про розвантаження в графі 24) та не заперечується відповідачем.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявках і в загальному розмірі складає 118 450,00 грн. та не заперечується відповідачем.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата рахунків проводиться в гривні протягом 15 днів з дня їх отримання експедитором, якщо інший строк оплати не передбачений в заявці.

Товариство у своєму позові вказує, що строк оплати наданих Підприємству послуг настав на наступний день, після отримання відповідачем документів по кожному перевезенні: 07.02.2014 р. - за рахунком №2875 від 28.01.2014 р., 18.02.2014 р. - за рахунком №2907 від 10.02.2014 р., 15.03.2014 р. - за рахунком №2949 від 04.03.2014 р., оскільки у заявках було встановлено інший строк оплати - після розвантаження автомобіля та на надання експедитору оригінальних документів.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки, на думку суду, у заявках вказано порядок проведення розрахунку (у графі з такою ж назвою) - безготівковий розрахунок, після розвантаження автомобіля та надання експедитору оригінальних документів, оформлених згідно діючого в Україні законодавства (рахунок фактура, податкова накладна на паперовому носії, оригінал CMR, та копії CMR з мокрою печаткою перевізника, 2 акти виконаних робіт, оригінал заявки та договору. Проте, у них не зазначено іншого строку оплати наданих послуг з перевезення, відтак застосування підлягають визначені п. 5.1 Договору строки - протягом 15 днів з дня отримання експедитором оригіналів відповідних рахунків.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити послуги, надані згідно товарно-транспортної накладної (CMR) №030176 (отримана Товариством 06.02.2014 р.) - до 21.02.2014 р., згідно товарно-транспортної накладної (CMR) №030652 (отримана Товариством 17.02.2014 р.) - до 04.03.2014 р., згідно товарно-транспортної накладної (CMR) №030584 (отримана Товариством 14.03.2014 р.) - до 31.03.2014 р. (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку оплати - 29.03.2014 р. перепадає на вихідний день - субота).

Товариством сплачено за надані згідно Договору послуги частково, а саме: до звернення позивача з даним позовом до суду у загальному розмірі 23 572,00 грн., після звернення - у загальному розмірі 63854,00 грн., що разом становить 87 426,00 грн.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абз 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що предмет позову в частині частково сплаченої відповідачем вартості наданих послуг припинив своє існування в процесі розгляду даної справи, то суд приходить до висновку про необхідність припинити провадження в частині стягнення з відповідача 63 854,00 грн.

Отже, з урахуванням наведеного Підприємство в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором вартість наданих послуг з перевезення в повному обсязі у визначений строк не виконало, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством у розмірі 31 024,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 31 024,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Посилання Підприємства у наданому позивачем гарантійному листі від 05.05.2014 р. на скрутне фінансове та економічне становище має однаковий вплив як на позивача, так і на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 31 024,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 856,81 грн., 30% річних у розмірі 6 528,76 грн. та пені у розмірі 3 194,43 грн., нарахованих за період з 08.02.2014 р. по 07.05.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у п. 6.2 Договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, встановленої позивачем дати, до якої нараховується пеня - 07.05.2014 р. та враховуючи суми та дати, в які відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг - 03.04.2014 р. (3 000,00 грн.), 10.04.2014 р. (15 572,00 грн.), 22.04.2014 р. (5 000,00 грн.), вважає за правомірне стягнути з Підприємства пеню у розмірі 2 563,22 грн.

Різниця між заявленою позивачем до стягнення пенею та встановленим судом розміром пені, стягнення якої є правомірним, зумовлена невірним визначенням Товариством дат, до яких Підприємство повинне було виконати свій обов'язок з оплати наданих послуг (без врахування п. 5.1 Договору).

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 631,21 грн. (3 194,43 грн. - 2 563,22 грн.) обрахована невірно, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 6.2 Договору також було передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків експедитор виплачує перевізнику 30 відсотків річних від простроченої суми, що не суперечить приписам ст. 625 Цивільного кодексу України).

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, встановленої позивачем дати, до якої нараховується пеня - 07.05.2014 р. та враховуючи суми та дати, в які відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг - 03.04.2014 р. (3 000,00 грн.), 10.04.2014 р. (15 572,00 грн.), 22.04.2014 р. (5 000,00 грн.), а також приймаючи до уваги передбачений п. 6.2 Договору розмір річних - 30 %, за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, правомірним буде стягнути з Підприємства 30% річних у розмірі 5 074,04 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 856,81 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 30% річних у розмірі 1 454,72 грн. (6 528,76 грн. -

5 074,04 грн.) обраховані невірно, оскільки Товариством невірно визначено дати, до яких Підприємство повинне було виконати свій обов'язок з оплати наданих послуг, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з Підприємства на користь Товариства заборгованість у розмірі 31 024,00 грн., пеню у розмірі 2 563,22 грн., 30% річних у розмірі 5 074,04 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 856,81 грн.

Суд відзначає, що у випадку неподання сторонами доказів сплати відповідачем заборгованості в повному обсязі або частково, вони не позбавлені можливості звернутися до суду із заявою у порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Рівне" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Губска Транс Груп" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 25-А, кв. 268; ідентифікаційни код 36546688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Рівне" (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, 12; ідентифікаційний код 33214312) заборгованість у розмірі 31 024 (тридцять одна тисяча двадцять чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 22 коп., 30% річних у розмірі 5 074 (п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 04 коп., інфляційні витрати у розмірі 1 856 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 44 коп. Видати наказ.

3. В частині стягнення з Приватного підприємства "Губска Транс Груп" заборгованості у розмірі 63 854,00 грн. провадження припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2014 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

О.М. Спичак