Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/7646/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/7646/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Вербовенко К.А. - за довіреністю;

від відповідача: Осіпчук Р.О. - за довіреністю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року

у справі № 910/7646/14 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб"

про стягнення 35954,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб" про стягнення 22740,00 грн. - основного боргу, 1503,96 грн. - пені, 11370,00 грн. - штрафу, 340,17 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року у справі № 910/7646/14 (суддя Удалова О.Г.) позовні вимоги задоволено частково, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб" 13800,00 грн. заборгованості, 1495,23 грн. пені, 11370,00 грн. штрафу, 338,30 грн. 3% річних, в частині стягнення 6900,00 грн. провадження припинено, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баобаб" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення штрафу в сумі 11370,00 грн. та в частині стягнення пені в сумі 1495,23 грн.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що листи з ухвалами про порушення провадження та відкладенням розгляду справи не отримував і тому про дату та час розгляду належним чином повідомлений не був. Оскільки ТОВ «Баобаб» не отримував дані листи, то він повинен був повернутись до суду, який у свою чергу порушуючи законодавство визначив, що він був повідомлений належним чином.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що на дату подання апеляційної скарги ТОВ «Баобаб» виплатив на користь ТОВ «Октагон-Аутдор» 12840,00 грн., що підтверджує виконання взятих на себе зобов'язань в Листі №2 від 18.04.2014 року директором ТОВ «Баобаб» (банківські виписки додаються).

Також скаржником у своїй апеляційній скарзі зазначено про те, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Баобаб» зобов'язання прострочив, і почав його виконувати, визнаючи свій борг після отримання претензії від Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор», то як міра відповідальності за прострочення зобов'язання повинна застосовуватись лише пеня, однак в рішенні суду зазначено, що стягненню з ТОВ «Баобаб» підлягає і пеня і штраф, однак пеня і штраф - являють собою один вид юридичної відповідальності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Скрипка І.М., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.10.2014 року.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

13.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баобаб" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (далі - виконавець) було укладено договір № 212-11 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й) (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець зобов'язується протягом строку дії Договору професійно і якісно надавати послуги з проведення рекламної(их) кампанії(й) для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених згідно акту резервування поверхнях, а замовник зобов'язується прийняти та вчасно й у повному обсязі оплатити роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору, замовник зобов'язується оплачувати послуги та роботи виконавця особисто, вчасно і в повному обсязі відповідно до умов даного Договору та Додаткових угод до нього.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що вартість послуг за Договором вказується сторонами в акті резервування. Ціна даного Договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних кампаній замовника за актами резервування.

Відповідно до п. 5.3.1 та п. 5.3.2. договору протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту резервування, замовник здійснює передоплату в розмірі 100% від вартості першого місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє замовника від здійснення плати. В подальшому розмір передоплати за кожний місяць рекламної кампанії складає 100% місячної вартості рекламної кампанії та має бути сплачений не менше, ніж за 5 календарних днів до початку поточного місяця рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в акті резервування.

Сторонами на виконання вказаного пункту було узгоджено кількість спеціальних конструкцій та строки рекламних компаній, про що свідчать такі акти резервування: № 130626.0321 від 26.06.2013 року на суму 22740,00 грн.

Також позивачем було виставлено рахунок на оплату за послуги по розміщенню рекламного зображення № 3083 від 09.07.2013 року.

Договір є чинним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором, а також актами резервування, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 6.1 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2012 року до Договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012 року.

Додатковою угодою № 3 від 31.12.2012 року до Договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013 року.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги на суму 22740,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3083.001 від 31.07.2013 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками без зауважень та приймається судом як належний доказ виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 5.6 Договору щомісячно під час проведення рекламної кампанії, зазначеній в акті резервування, сторони підписують акт здачі прийняття робіт (надання послуг), а у випадку якщо строк рекламної кампанії один календарний місяць або менше - то акт здачі прийняття робіт (надання послуг) підписується на дату закінчення періоду такої реклами. Виконавець направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акта здачі прийняття робіт (надання послуг), підписаних виконавцем, а замовник протягом 5 робочих днів з моменту одержання актів зобов'язаний надіслати виконавцю один підписаний ним екземпляр акта. У випадку неотримання виконавцем акта прийому-передачі робіт (послуг) в зазначений термін та при відсутності письмової мотивованої відмови, послуги виконавця вважаються наданими належним чином і прийнятими замовником.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 35954,13 грн. з ТОВ «Баобаб».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що неналежним виконанням відповідачем умов договору № 212-11 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вірно встановлено судом під час розгляду справи відповідачем було сплачено позивачу заборгованість на суму 8940,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, наданою до матеріалів справи. При цьому 2040,00 грн. було сплачено 18.04.2014 року, а 6900,00 грн. - у період з 24.04.2014 року по 18.06.2014 року.

Таким чином, на момент вирішення спору основний борг у розмірі 8940,00 було сплачено відповідачем.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4 Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 23.04.2014 року, а оскільки 2040,00 грн. було сплачено до 23.04.2014 року, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в цій частині.

Щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 6900,00 грн., яка була сплачена відповідачем після звернення до суду з позовом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 212-11 від 13.10.2011 року щодо надання послуг з проведення рекламної(их) кампанії(й), внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 13800,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 13800,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13800,00 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 212-11 від 13.10.2011 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, п. 7.1.2 договору № 212-11 від 13.10.2011 року визначено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно п. 7.1.4 договору, передбачено, що в разі невиконання, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50% від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати рекламної компанії.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13800,00 грн., пені 1495,23 грн., штрафу 11370,00 грн. та 3% річних 338,30 грн. є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції, а в частині стягнення з відповідача 2040,00 грн. основного боргу, 8,73 грн. пені та 1,87 грн. 3% річних судом першої інстанції вірно відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року у справі № 910/7646/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апелянта про неотримання листів з ухвалами про порушення провадження та відкладенням розгляду та наслідки такого неотримання, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду не приймаються з огляду на наступне.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 року Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів 2006 року» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03056, м. Київ, Солом'янский район, вул. Виборзька, буд. 41 кв. 56.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено ухвалу від 25.04.2014 року про порушення провадження у справі, ухвала про відкладення розгляду справи від 29.05.14 року, які було повернуто відділеннями поштового зв'язку з відмітками «За закінченням встановленого строку зберігання».

У п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб", яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Доводи апелянта про те, що на дату подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баобаб» виплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» 12840,00 грн., колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з даної норми, апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі тих доказів, які були наявні в матеріалах справи на момент його прийняття.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13800,00 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими.

Суд спростовує доводи апелянта, що до неправомірності застосування одночасно штрафу та пені, як одного виду юридичної відповідальності, оскільки господарськими санкціями згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського Кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського Кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 27.04.2012 року по справі №06/5026/1052/2011.

Сторони встановили (п. 7.1.2 договору), що у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт та послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення строку оплати. В разі, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50% від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати рекламної компанії.

Тобто, договором про надання послуг з проведення рекламної(их) компанії(й) № 212-11 від 13.10.2011 року передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Таким чином, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб" на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року у справі № 910/7646/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баобаб" на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року у справі № 910/7646/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року у справі № 910/7646/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7646/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Р.І. Самсін