Рішення

від 13.10.2014 по справі 914/2920/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 р. Справа № 914/2920/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100Шин", м.Одеса

до відповідача Приватного підприємства "Збруч-Два", м.Львів

про стягнення 106 476,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Гамаза І.О. - представник (довіреність №14 від 01.01.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю " 100Шин" до відповідача Приватного підприємства "Збруч-Два" про стягнення 106 476,37 грн., з яких 46 959,00 грн. - основний борг, 18 374,40 грн. - пеня, 38 095,30 - штраф та 3 047,67 грн. - 3% річних. Згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 91 947,98 грн., з яких 46 959,00 грн. - основний борг, 3 846,01 грн. - пеня, 38 095,30 - штраф та 3 047,67 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.09.2014р. Ухвалою суду від 24.09.2014р. розгляд справи відкладено на 13.10.2014р.

Представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Станом на 13.10.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 24.09.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 79017, м. Львів, вул.Мечникова, буд.39. Однак, на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу (вміст конверта - ухвала про порушення провадження у справі).

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві суду невідомо.

Станом на 13.10.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дана справа розглядається судом з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

26.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "100Шин" (постачальник) та Приватним підприємством "Збруч-Два" (покупець) укладено договір поставки №6-Ю, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.1.3. договору №6-Ю загальна сума договору складає суму цін товару, вказаних в видаткових накладних протягом дії договору.

Згідно із п.3.2. договору №6-Ю поставка товару здійснюється на підставі цього договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожен товар окремо.

Пунктом 3.5. договору №6-Ю передбачено, що підписання сторонами видаткової накладної є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором.

Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання партії товару (п.5.1. договору №6-Ю).

Відповідно до 5.2. договору №6-Ю покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 14 (чотирнадцять) днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній.

Згідно із п.7.2. договору №6-Ю в разі порушення термінів оплати товару покупець, на вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20%.

Крім того, 29.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "100Шин" (постачальник) та Приватним підприємством "Збруч-Два" (покупець) укладено договір №Л0606, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.1.2. договору №Л0606 загальна сума договору буде визначена як загальна вартість товару, що вказана у підписаних сторонами видаткових накладних.

Згідно із п.2.2. договору №Л0606 поставка товару здійснюється на підставі цього договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожну партію товару окремо.

Пунктом 2.4. договору №Л0606 передбачено, що датою виконання постачальником обов'язків з поставки товару (датою поставки) є дата відмітки у видатковій накладній про прийняття товару покупцем.

Відповідно до п.4.3. договору №Л06060 покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 14 (чотирнадцять) днів від дати поставки.

Згідно із п.6.2. договору №Л06060 при порушенні термінів оплати, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від неоплаченої вартості партії товару за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати більше ніж на 14 днів, крім пені покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченої партії товару, за кожен випадок такої несплати.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов вищезазначених договорів було поставлено відповідачу товар на загальну суму 510 121,00 грн., однак відповідач порушуючи умови договорів здійснив лише часткові оплати за поставлений йому товар.

Розмір основного боргу, який позивач просить стягнути з відповідача становить 56 959,00 грн.

Крім того позивач керуючись п.7.2. договору №6-Ю та п.6.2. договору №Л06060 нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 846,01 грн. та штраф в розмірі 38 095,30 грн.

Також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу нараховано 3 047,67 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 91 947,98 грн., з яких 46 959,00 грн. - основний борг, 3 846,01 грн. - пеня, 38 095,30 - штраф та 3 047,67 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи 26.06.2012р. між сторонами укладено договір поставки №6-Ю, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 29.01.2014р. між сторонами укладено договір №Л0606, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи. Вказані накладні підписані обома сторонами. Докази звернення відповідача до позивача із претензіями щодо кількості та якості поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

Позивачем заявлено до стягнення 46 959,00 грн. основного боргу. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не надав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "100Шин" про стягнення з Приватного підприємства "Збруч-Два" 46 959,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 846,01 грн. пені та 38 095,30 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.7.2. договору №6-Ю в разі порушення термінів оплати товару покупець, на вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20%.

Відповідно до п.6.2. договору №Л06060 при порушенні термінів оплати, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від неоплаченої вартості партії товару за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати більше ніж на 14 днів, крім пені покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченої партії товару, за кожен випадок такої несплати.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивач невірно нарахував пеню за прострочення оплати товару який був поставлений згідно накладної №517 від 27.02.2013р. на суму 9 840,00 грн. (договір №6-Ю від 26.06.2012р.). Зокрема позивач допустив помилку при визначенні періоду нарахування пені. А відтак, судом здійснено перерахунок пені.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 225,95 грн.

Крім того, як вбачається із розрахунку, позивачем невірно нараховано розмір штрафу за невиконання умов договору №6-Ю від 26.06.2012р. з огляду на наступне.

Відповідно до 5.2. договору №6-Ю покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 14 (чотирнадцять) днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній.

А, згідно із п.7.2. договору №6-Ю в разі прострочення платежу на термін 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20%.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивач починає відлік 30 календарних днів, передбачених п.7.2. договору не зі спливом 14-ти денного терміну, передбаченого п.5.2. договору, а з наступного дня від дати поставки товару.

Суд звертає увагу позивача на те, що умовами договору №6-Ю від 26.06.2012р., а саме пунктом 5.2., сторони дійшли згоди, що поставлений покупцю товар повинен бути оплачений протягом 14 днів від дати поставки. Тобто покупець вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, якщо сплив 14-ти денний термін. Таким чином при нарахуванні штрафу позивачу слід було починати відлік 30 календарних днів, передбачених п.7.2. договору зі спливом 14-ти денного терміну, передбаченого п.5.2.

Здійснивши перерахунок розміру штрафу суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 29 669,30 грн. штрафу.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 3% річних, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 047,67, грн. - 3% річних є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №15520.62.1 від 05.08.2014р. на суму 2 129,52 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 658,03 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Збруч-Два" (79017, м.Львів, вул.Мечнікова, 39, код ЄДРПОУ 23273717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "100Шин" (65031, м.Одеса, Новомосковська дорога, 5, код ЄДРПОУ 37873875) 46 959,00 грн. - основного боргу, 3 225,95 грн. - пені, 29 669,30 грн. - штрафу, 3 047,67 грн. - 3% річних та 1 658,03 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.10.2014р.

Суддя Петрашко М.М.