Ухвала

від 22.10.2014 по справі 810/3495/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3495/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В.,Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим до публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А :

УПФУ у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а», «б»-«з» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» на суму 3 274 грн. 39 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПАТ «Укргазбуд» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за березень 2014 року у сумі 3 274 грн. 39 коп.

У зазначених розрахунках відшкодування витрат включено осіб, яким призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_2 та за списком № 2 ОСОБА_3, ОСОБА_4

Вищезгадані розрахунки були вручені відповідачу 18.03.2014 року проте, станом на дату подання адміністративного позову кошти від відповідача за фактичні витрати на виплату та доставку пенсії на рахунки управління Пенсійного фонду України не надходили.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та списком № 2 , покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з аналізу положень наведених вище законів обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.11.2013 року по справі № 21-386а13 та від 19.03.2013 по справі № 21-59а13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію та не працювали повний робочий день на підземних роботах (видобуток вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин), зобов'язаний сплатити позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсії за березень 2014 року у сумі 3 274 грн. 39 коп.

Крім того, судова колегія не може не зауважити, що відповідачем отримано від Управління розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання. Оскільки розрахунки відповідач не оскаржив, вони є обов'язковими для виконання .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 року № К/9991/32134/12.

Щодо посилання апелянта на відсутність підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах, через не проведення атестації робочих місць, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно ч. 2 п. 4 згаданого Порядку, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівника підприємства, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційних прав на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах та не звільняє підприємство від обов'язку з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

За ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» - залишити без задоволення

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.