Постанова

від 13.10.2014 по справі 810/4793/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2014 року 810/4793/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Луценко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінега" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінега" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

від 05.07.2013 № 0003982203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вітчизняних товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 44652,00 грн., у тому числі: 29767,00 грн. - за основним платежем; 14885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 05.07.2013 № 0003972203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 46885,00 грн., у тому числі: 31256,00 грн. - за основним платежем; 15629,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за придбаний товар, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни товару. На думку посадових осіб податкового органу, товар контрагентом фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи складено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань. Відтак, податковий орган стверджує, що формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлено контрагентом у повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити та розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінега" є юридичною особою, що зареєстрована 18.12.2000 Виконавчим комітетом Броварської міської ради, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі; виробництво інших меблів; посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами; оптова торгівля меблями, покриття для підлоги та неелектричними побутовими приладами; інші види оптової торгівлі; ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку.

У червні 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ангстрем Континенталь" за період з 01.06.2012 по 31.12.2012 (акт перевірки від 13.06.2013 № 498/22-5/31033827).

За наслідками перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 95178,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІ квартал 2012 року - на суму 13437,00 грн.; за ІІ - ІІІ квартали 2012 року - на суму 8273,00 грн.; за ІІ - ІV квартал 2012 року - на суму 9546,00 грн.;

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 29767,00 грн., у тому числі по періодам: за червень 2012 року - на суму 12797,00 грн.; за липень 2012 року - на суму 2507,00 грн.; за серпень 2012 року - на суму 3493,00 грн.; за вересень 2012 року - на суму 1754,00 грн.; за жовтень 2012 року - на суму 9216,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання позивачем товару (стійки крісел, стільниця 316 Д-80, шкіра натуральна) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь".

На думку посадових осіб податкового органу, товар вказаним контрагентом фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи складено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань. Згідно з їх висновками позивач незаконно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені цього контрагенту за вказаними господарськими операціями, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни придбаного товару, і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку прибуток та податку на додану вартість.

Як убачається з акта перевірки від 13.06.2013 № 498/22-5/31033827, посадові особи Броварської ОДПІ жодного аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили, а свої висновки зробили не на підставі фактичних даних та даних фінансово-господарських документів позивача, а на підставі думок посадових осіб інших податкових органів з приводу доктрини нікчемних правочинів, викладених в актах перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

від 05.07.2013 № 0003982203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вітчизняних товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 44652,00 грн., у тому числі: 29767,00 грн. - за основним платежем; 14885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 05.07.2013 № 0003972203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 46885,00 грн., у тому числі: 31256,00 грн. - за основним платежем; 15629,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів, а також зобов'язав позивача надати суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагента позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У листопаді 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь" (постачальник) укладено договір поставки від 01.11.2012 № 81, згідно з яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупця (позивачу) матеріали та комплектуючі (стійки крісел, стільниця 316 Д-80, шкіра натуральна), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити вказаний товар.

Під час судового розгляду позивач пояснив, що впродовж червня - жовтня 2012 року придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь" товар на загальну суму 178602,20 грн., у тому числі ПДВ - 29767,04 грн.

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача. На підтвердження факту наявності в нього власного вантажного транспорту позивач представив суду копію договору оренди автомобіля від 02.07.2012 № 1-2012.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними від 10.06.2012 № 125 на суму 64202,20 грн., у тому числі ПДВ - 10700,37 грн., від 12.06.2012 № 36 на суму 12580,00 грн., у тому числі ПДВ - 2096,67 грн., від 24.07.2012 № 3167 на суму 15700,00 грн., у тому числі ПДВ - 2616,67 грн., від 29.08.2012 № 4102 на суму 20300,00 грн., у тому числі ПДВ - 3383,33 грн., від 12.09.2012 № 4607 на суму 11270,00 грн., у тому числі ПДВ - 1878,33 грн., від 22.10.2012 № 5527 на суму 54550,00 грн., у тому числі ПДВ - 9091,67 грн.

Крім того, на підтвердження факту поставки товарів позивач представив суду витяг з реєстру довіреностей на отримання матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь", первинні бухгалтерські документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 20 «Місця зберігання, ТМЦ» (рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини та матеріалів, за дебетом якого відображаються операції з надходження запасів на підприємство) за період з 01.06.2012 по 31.12.2012; звіт про переміщення товарів на складах за період з 01.06.2012 по 31.12.2012; попередні калькуляції вартості виробництва; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Контрагенти» (рахунок призначений для обліку розрахунків з постачальниками (підрядниками) за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи та надані послуги), а також документи, що підтверджують подальшу реалізацію виробленої продукції.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату за товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь" кошти у загальній сумі 178602,20 грн., у тому числі ПДВ - 29767,04 грн., факт перерахування коштів підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь" десять податкових накладних на загальну суму 178602,20 грн., у т.ч. ПДВ - 29767,04 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень - жовтень 2012 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних, а понесені витрати за виключенням сплачених сум податку на додану вартість - врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідні звітні (податкові) періоди 2012 року.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь" є юридичною особою, що зареєстрована 18.11.2005 (номер запису в ЄДР - 10002589366); основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Вказана юридична особа перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників з 27.12.2012.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток визначені позивачу податковим органом у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених контрагенту за придбаний товар, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни товару, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер (товар фактично не придбавався), формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факт поставки товару на користь позивача та оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару (робіт, послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність (фіктивність чи безтоварність) господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ангстрем Континенталь", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій під час судового розгляду були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 № 0003982203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вітчизняних товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 44652,00 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пункту 138.2 статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Ангстрем Континенталь" за придбаний товар є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України податковим органом суду не наведено і не доведено.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 № 0003972203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 46885,00 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме:

від 05.07.2013 № 0003982203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінега" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вітчизняних товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 44652,00 грн., у тому числі: 29767,00 грн. - за основним платежем; 14885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 05.07.2013 № 0003972203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінега" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 46885,00 грн., у тому числі: 31256,00 грн. - за основним платежем; 15629,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінега" судові витрати у сумі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "20" жовтня 2014 р.