Ухвала

від 09.10.2014 по справі 820/6667/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/37242/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Рибченка А.О., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року

у справі № 820/6667/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Слобода»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року, задоволено позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Слобода» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління у Харківській області, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: від 04.11.2013 р. № 0000982211 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1126002,0 грн. за 2012 рік; від 04.11.2013 р. № 0000962211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 117276,0 грн.; від 04.11.2013 р. №0000972211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 490770,0 грн., у т.ч. за основним платежем - 327180,0 грн., за штрафними санкціями - 163590,0 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена виїзна планова документальна перевірка ПрАТ "Слобода" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої було складено акт від 04.10.2013 р. № 575/20-33-22-01-07, яким встановлено:

- завищення витрат на загальну суму 1635901,0 грн., в зв'язку з порушенням вимог пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 та пп. 138.10.3, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 117276,0 грн. за 4 квартал 2011 р. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток 2959518,0 грн.

- завищення податкового кредиту в сумі 327180,0 грн., в зв'зку з порушенням вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вказані податкові періоди у розмірі 327180,0 грн.

На підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000982211 від 04.11.2013 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1126002,0 грн. за 2012 рік (декларація № 9086985542 від 08.02.2013 р.); № 0000962211 від 04.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 117276,0 грн.; № 0000972211 від 04.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 490770,0 грн., у т.ч. за основним платежем - 327180,0 грн., за штрафними санкціями - 163590,0 грн.

Підставою для такого висновку податкового органу слугував факт неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту рекламних, маркетингових та консультаційних послуг, дослідження ринків збуту в зв'язку з неможливістю встановити їх вид та обсяг, а також відсутність зв'язку цих послуг з господарською діяльністю позивача, та не доведеність економічного результату, що призвело до мінімізації сплати податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди визнали такі висновки податкового органу необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення рішення протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції зазначаючи наступне.

Судами встановлено, що ПАТ «Слобода» зареєстровано та перебуває на податковому обліку з 1995 р., основними видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами.

В періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Симпатик", ТОВ "Фора", ТОВ "Фудмаркет", ДП "Інфо - Мережа", ДП "Мережа-Трейд", ДП "Продмережа", ДП "Сеть-Маркет", ДП "Терра-Трейд", ДП "Гарантія-Маркет", ДП "Маркет-Плазо", ДП "Фуршет центр", ДП "Регіон-Маркет", ЗАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", ПАТ "Торговий Дім Хрещатик", ПАТ Товариство Універсам "Київ", ТОВ "Антлантік-Буд", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Алнаир", ТОВ "АТОР", ТОВ "Джаспер", ТОВ "Цаннер", ТОВ "Мерак", ТОВ "Край-2", ТОВ "Елтікс", ТОВ "Новус Україна", Підприємство "Білла-Україна", ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У.", ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, які представляють інтереси торговельних мереж супермаркетів "Фуршет", "Білла", "Ашан", "МегаМаркет", "Абсолют", "Фора", "Форум", та які купували кондитерську продукцію у позивача для її реалізації у цих супермаркетах.

На підставі укладених договорів між ПАТ «Слобода», як замовником та вищезазначеним контрагентами здійснювали рекламні, маркетингові та консультаційні послуги, і дослідження ринків збуту товару, одночасно з реалізацією продукції, в тому числі торгової марки «Бісквіт-Шоколад».

Відповідно до умов договору, контрагенти (виконавці) взяли на себе зобов'язання виконати роботи по наданню рекламних, інформаційних та консультаційних послуг, послуг мерчандайзингу, дослідження ринків збуту, розміщення товарів.

Фактичне виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт, звітами про проведення маркетингових досліджень, службовими записками менеджерів, газетами з рекламою, податковими накладними.

Первинні документи на виконання договорів, укладеного між позивачем та його контрагентами, належним чином складені, а тому правильно визнано судом належними та достатніми для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 14.1.27 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджено наказом ДПА України від 15.02.2012 р. № 123) роз'яснено, що рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори). Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про недоведеність наданих послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки, як зазначено вище, замовляючи рекламні та маркетингові послуги, позивач здійснював просування товарів на ринку, що є безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що здійснення рекламних, маркетингових та консультаційних послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача, та їх отримання підтверджується наданими документи первинного та бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 820/6667/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

А.О.Рибченко

М.В.Сірош