Рішення

від 08.08.2014 по справі 183/2365/14-ц

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2365/14-ц

№ 2/183/2417/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2014 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., секретаря судового засідання Борух Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Інтерсіті, ЛТД», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк». У зв'язку з переуступкою TOB «Укрпромбанк» права та обов'язків, які відбулася відповідно до укладеного 30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України трьохстороннього Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань TOB «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» (зареєстрований за № 2258 від 30 червня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_6.) ПAT «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора, у зв'язку з чим ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року здійснено заміну відповідача по справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Дніпропетровської філії на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02 серпня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №467/ФКВ-07, згідно якого Відповідач надав Позивачу відновлювану кредитну лінію та встановив ліміт кредитування в сумі 300000,00 (триста тисяч) доларів США з кінцевою датою повернення 01 серпня 2017 року за процентною ставкою за користування кредитом 13,5% річних. Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про всі істотні умови договору що передбачені даною статтею, при цьому Відповідач при укладенні кредитного договору не повідомив Позивача про більшість умов кредитного договору, чим на думку позивача порушив приписи Закону України «Про захист прав споживачів», та порушив права Позивача. Крім того позивач зазначив, що Відповідач, не дивлячись на заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, видав кредит саме в іноземній валюті, чим грубо порушив Законодавство України.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з'явився, в своїй заяві просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, надав до суду письмові заперечення відповідно до яких, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до умов спірного договору, підписанням договору позивач підтвердив що йому відомі всі умови кредитного договору і він отримав всю інформацію про умови кредитування. Також вважає, що настання фінансової кризи та відкликання банківської ліцензії ТОВ «Укрпромбанк» на здійснення банківських операцій, не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч. 1,2 ст.652 ЦК України, так як економічна криза в країні носить загальний характер, та у повній мірі стосується обох сторін договору, і не може звільняти позивача та третіх осіб від належного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Також подав до суду заяву відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України про застосування строку позовної давності.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши наявні в справі докази, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 467/ФКВ-07, згідно якого Відповідач надав Позивачу відновлювальну кредитну лінію та встановив ліміт кредитування в сумі 300 000 доларі США, з кінцевою датою повернення 01 серпня 2017 року та процентною ставкою за користування кредитом 13,5% річних.

В якості забезпечення зобов'язань за зазначеним Кредитним договором від 02 серпня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерсіті, ЛТД» 02 серпня 2007 року було укладено Договір поруки №467/2фпор, згідно якого Поручитель - ТОВ "Інтерсіті, ЛТД", поручається перед Банком за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань. Крім того, в якості забезпечення зобов'язань за зазначеним Кредитним договором від 02 серпня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Інтерсіті, ЛТД» 02 серпня 2007 року укладений Іпотечний договір № 465/2фквіп, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровської міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований в реєстрі за №6510.

Як встановлено судом 03 вересня 2009 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б 29/70-10, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, та ліквідовано юридичну особу ТОВ «Інтерсіті, ЛТД».

Перевіряючи виконання банком положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", на порушення яких вказує Позивач, а також п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), суд встановив, що у п.7.1 спірного Договору, який підписаний Позивачем особисто, зазначено, що Позивач повністю ознайомлений з умовами кредитування Банку та отримав копії відповідного листа - повідомлення про умови кредитування Банку, за якими надається цей кредит, а також підтвердив те, що уважно ознайомився із змістом цього Договору, всі умови цього Договору зрозумів, повністю з ними згоден, заперечень, зауважень, та запитань не має, та зобов'язується їх дотримуватися та виконувати, що, в свою чергу, дає підстави суду дійти висновку, що при укладанні спірного договору банком виконано положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808.

Окрім того, на момент укладання вищевказаних договорів обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи.

За кредитним договором та відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, з наданих доказів судом не встановлено порушення відповідачем по справі Закону України "Про захист прав споживачів" при укладенні кредитного договору.

Посилання позивача на порушення відповідачем валютного законодавства та видачі кредитних коштів в іноземній валюті, а також відкликання банківської ліцензії у ТОВ "Укрпромбанк" як підстави для визнання кредитного договору недійсним також не може бути прийнята судом до уваги в зв'язку із наступним.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, що дає підстави суду дійти висновку, що, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та, в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Згідно роз'яснень, наданих у п.15 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Згідно роз'яснень, наданих у п.16 вищевказаної Постанови, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору (визнання не дійсним) на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, з вищенаведеного суд вбачає, що зазначена Позивачем зміна економічних умов в країні у вигляді коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України, не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, так як є відповідним ризиком обох сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни або розірвання договору. Крім того відсутні жодні норми законодавства які забороняли видачу кредитних коштів в іноземній валюті, Банк при видач кредиту в іноземній валюті мав відповідну ліцензію та дозвіл Національного банку України.

Щодо посилання позивача на відкликання банківської ліцензії у ТОВ «Укрпромбанк», і як наслідок - неможливість відповідача проводити банківську діяльність по взятих на себе, зобов'язань по наданню кредитних коштів за кредитним договором, судом з`ясовано, що з підстав заміни кредитора дане істотне порушення відпало. Банк, як і передбачено в п. 1.12. Кредитного договору, уразі часткового або повного повернення Кредиту надає право Позичальнику повторно отримувати кредитні кошти в межах встановленого Банком ліміту кредитування протягом строку дії кредитної лінії. Тобто істотні порушення договору відсутні.

Крім того, в позовній заяві позивач не надає жодних доказів істотного порушення договору та наявності шкоди, яка завдана позивачу цим порушенням другою стороною (Банком), бо такі порушення взагалі відсутні.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2010 року задоволено позов Відповідача про стягнення з Позивача заборгованості за кредитним договором №467/ФКВ-07 від 02 серпня 2007 року в розмірі 2591379,05 гривень. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30 грудня 2011 року, ВП № 30601481, прийнятою старшим державним виконавцем Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Неопрятним В.О., виконавчий лист, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку грошових коштів у розмірі 2591379,05 гривень повернутий стягувачу, у зв'язку з відсутністю у боржника рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до пп. «б» пп.14.1.11. Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

З наведеної норми права вбачається, що для визнання простроченої заборгованості безнадійною, достатньо довести, що дії кредитора були спрямовані на примусове стягнення майна боржника, але все ж не призвели до повного погашення заборгованості внаслідок недостатності майна.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове стягнення боргів з боржника здійснюють органи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених вище, державний виконавець складає акт та виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність постанови від 30 грудня 2011року ВП № 30601481 про повернення виконавчого документу стягувачеві суд приходить до висновку, що ПАТ "Дельта Банк" ужив всіх необхідних заходів, аби стягнути заборгованість за кредитним договором №467/ФКВ-07 від 02 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ "Укрпромбанк" та відповідно Позивачем. Але майна боржника не вистачило, аби повністю або частково погасити борги.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2010 року по справі № Б29/70-10 ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Інтерсіті, ЛТД" (ідентифікаційний код: 23645067), яке було фінансовим та майновим поручителем згідно Договору поруки №467/2фпор від 02 серпня 2007 року та Іпотечного договору № 465/2фквіп від 02 серпня 2007 року по кредитному договору №467/ФКВ-07 від 02 серпня 2007 року, укладеному між ТОВ "Укрпромбанк" та відповідно Позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

У зв'язку з припиненням юридичної особи - ТОВ "Інтерсіті, ЛТД", були припинені й зобов'язання ТОВ "Інтерсіті, ЛТД" перед Відповідачем за Договором поруки №467/2фпор від 02 серпня 2007 року та Іпотечним договором № 465/2фквіп від 02 серпня 2007 року відповідно ч.1 ст.609 ЦК України.

Відповідно до наданого до суду Відповідачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що нарахування відсотків по позивачу не проводиться з 01 серпня 2012 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заборгованість Позивача за кредитним договором №467/ФКВ-07 від 02 серпня 2007 року в сумі 2591379,05 гривень є безнадійною відповідно до пп. «б» пп.14.1.11. Податкового кодексу України, а отже правовідносини між сторонами за цими кредитними договорами є припиненими.

Також необхідно зазначити, що Позивачем пропущено строк в межах якого він мав право звернутися до суду.

Так, згідно з положеннями ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

В даному випадку право на пред'явлення позову у позивача виникло на наступний день після укладення сторонами кредитного договору 02 серпня 2007 року, в той час як позовні вимоги заявлено лише 07 квітня 2014 року, тобто з пропуском передбаченого законодавством трирічного строку.

Таким чином Позивач звернувшись у суд, пропустив строк позовної давності, проте клопотання про поновлення пропущеного строку та доказів поважності його пропуску не подав, в той час як відповідачем заявлено клопотання про застосування судом строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 72, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов