Рішення

від 14.10.2014 по справі 330/679/14-ц

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/263/2014

Справа № 330/679/14-ц

"14" жовтня 2014 р. Якимівський районний суд Запорізької області

в складі:

головуючого судді - Куценко О.О..

при секретарі - Павленко Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Якимівська районна державна адміністрація про визнання державного акту недійсним,

в с т а н о в и в :

В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, померла ОСОБА_5, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 11,96 га на території Горьківської сільської ради Якимівського району Запорізької області. Між позивачем та відповідачем стосовно вказаної спадщини виник спір. Згідно рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2010 року за відповідачем було визнано право власності на ? частину зазначеної земельної ділянки. Згідно рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2010 року за позивачем визнано право власності на іншу ? частину зазначеної земельної ділянки. Таким чином, позивач з відповідачем стали власниками спільної часткової власності із визначенням кожній із сторін належної їм частини земельної ділянки. В порушення вимог ст.ст. 358, 367 ЦК України відповідач самостійно без участі позивача, як співвласника земельної ділянки оформлено право власності на ? частину зазначеної земельної ділянки та отримано 21 жовтня 2010 року державний акт серії ЯЛ №126534 про право власності на земельну ділянку площею 5,9801 га. На підтвердження того, що спочатку потрібно провести поділ в натурі спільної земельної ділянки між сторонами, а після цього виготовлювати відповідний правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на новостворену земельну ділянку, позивач зазначає, що такі вимоги містяться у ст. 79-1 ЗК України. Таким чином одноособове з боку відповідача сформування земельної ділянки без згоди позивача, порушують його права як власника майна. Зокрема після звернення позивача до відділу Держземагенства в Якимівському районі із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку за рішенням суду, ним отримано відповідь, щодо неможливості проведення такої реєстрації у зв'язку з не проведенням поділу в натурі земельної ділянки між сторонами по справі.

В зв'язку з викладеним просив суд, державний акт серії ЯЛ №126534 на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,9802 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер ділянки 2320381000:08:009:0009, який було видано 21 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_4 визнати недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 підтримали доводи позову, зазначають, що відповідачу був фактично виданий державний акт на право власності на земельну ділянку без попереднього розподілу землі з позивачем.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, вважає, що позивач обрав не належний спосіб захисту порушеного права, оскільки технічна документація була виготовлена на підставі рішення суду та відповідачем було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку. На час отримання державного акту процедура від відповідача ніхто не вимагав попереднього поділу земельної ділянки. Крім того позивач не звертався з відповідною заявою про реєстрацію за ним права власності та відповідно не отримав відмови кадастрового реєстратора. Також зазначав, що позивачем подано позов після спливу пропущено строку позовної давності.

Суд вислухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, допитавши свідка ОСОБА_6 дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, померла ОСОБА_5, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 11,96 га, яка розташована на території Горьківської сільської ради Якимівського району Запорізької області. Між позивачем та відповідачем стосовно вказаної спадщини виник спір. Згідно рішень Якимівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2010 року та 24 листопада 2010 року за відповідачем та позивачем (відповідно), було визнано право власності по ? частині зазначеної земельної ділянки. На підставі зазначеного рішення відповідачу було видано державний акт серії ЯЛ №126534 на право приватної власності на земельну ділянку площею 5,9802 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер ділянки 2320381000:08:009:0009 від 21 жовтня 2010 року.

Позивач просить суд визнати недійсним державний акт з тих підстав, що він з відповідачем є співвласниками земельної ділянки. Вказана земельна ділянка не була поділена між ними відповідно до положень ст.ст. 358,367 ЦК України ст. 79-1 ЗК України у зв'язку з чим, позивач на цей час не має можливості зареєструвати за собою право власності на свою частину земельної ділянки у відповідності до вимог діючого.

Разом з цим, суд вважає вказані вимоги позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, фактично рішеннями Якимівського районного суду Запорізької області було визначено частки позивача та відповідача у спільній частковій власності, а саме по ?? частині земельної ділянки.

На підставі рішення від 24 червня 2010 року Якимівського районного суду Запорізької області у 2010 році Якимівська РФ ДП «Центр ДЗК» розробила технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 та останньому було видано державний акт на право власності на землю серії ЯЛ №126534 від 21 жовтня 2010 року.

Позивач відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України не довів суду, в результаті яких саме дій відповідача було порушено його цивільні права та інтереси.

Також відповідач не довів суду, що на час розробки технічної документації із землеустрою та видачі відповідачу державного акту на право власності на землю, були допущені порушення нормативно-правових актів, які регламентують вказані правовідносини.

Так, частина 2 статті 56 ЗУ «Про землеустрій» (в редакції яка діяла на час розробки технічної документації) передбачає включення до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, при поділі чи об'єднанні

земельних ділянок згоду власника на поділ земельної ділянки (без її нотаріального посвідчення).

Разом з цим, позивачем та відповідачем не надано доказів на обґрунтування чи спростування зазначених обставин, щодо наявності чи відсутності в матеріалах технічної документації згоди позивача на поділ земельної ділянки.

Суд, вжив можливих заходів, щодо сприянню сторонам у витребуванні вказаних доказів (матеріалів технічної документації) (а.с.66,69,78), однак як пояснив відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні на цей час матеріали технічної документації в нього відсутні та де вони зберігаються йому не відомо.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання позивача, щодо порушення вимог ст. 79-1 ЗК України при виготовленні державного акту серії ЯЛ №126534 від 21 жовтня 2010 року, оскільки зазначена норма була доповнена відповідно до ЗУ «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року, тобто після виготовлення технічної документації, а тому не поширюється на вказані правовідносини.

За цих обставин, суд не приймає до уваги й пояснення свідка ОСОБА_6, який працює начальником відділу Держземагенства в Якимівському районі, щодо проведення розподілу земельної ділянки з порушенням ЗУ «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року, оскільки на час виготовлення технічної документації відповідачу вказаний нормативний акт не існував.

Крім того, суд не наділений повноваженнями щодо виправлення помилок чи порушень, допущених органами Державного земельного кадастру чи спеціалізованими землевпорядними організаціями.

Такі дії зазначених органів, якщо вони порушують права власника земельної ділянки, можуть бути усунуті у встановлений законодавством спосіб шляхом оскарження дій чи бездіяльності цих органів та спонукання їх до вчинення правомірних дій.

Так, зі змісту ч.5 ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами власників землі або землекористувачів, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст. 152 ЗК України п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту прав громадян на земельні ділянки є визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач обрав не належний спосіб захисту свого порушеного права та вважає, що в позові слід відмовити.

Щодо посилань представника відповідача про порушення відповідачем строків позовної давності, то суд виходить з того, що початок перебігу позовної давності почався у позивача, від дня коли він довідався про порушення свого права, щодо неможливості реєстрації земельної ділянки (а.с.15), а тому суд вважає їх необґрунтованими, погоджуючись з доводами представника позивача.

Керуючись ст. 79-1,ч.2 ст.90, ст.ст. 125,126, ст.152 ЗК України, ст. ст..11,16,204,328 ЦК України, ст.ст.10, 11,60,61,209, 215-218,222 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Якимівська районна державна адміністрація про визнання державного акту недійсним - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: