Рішення

від 11.11.2013 по справі 336/1204/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

11.11.2013

Справа № 336/1204/13-ц

Пр. № 2/336/1103/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Брагіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зумовленої незаконним звільненням.

В позові зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 14 лютого 2012 року, працюючи на посаді товарознавця в магазині «Ситий чоловік». Наказом директора ТОВ «Альянс Трейд ЛТД» № 78 к від 03.12.2012 року була звільнена у зв'язку із прогулом без поважних причин 3 грудня 2012 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки в зазначений день вона відвідувала жіночу консультацію № 5 міського пологового будинку № 5 у зв'язку з необхідністю медичного обстеження і в цей же день їй було порекомендовано стаціонарне лікування, яке вона проходила в комунальній установі «Міська лікарня № 7» з 4 по 27 грудня 2012 року включно. Коли 28 грудня 2012 року з'явилася на роботу, завідуючий магазином Попенко І.В. заявив, що підприємство не має наміру оплачувати відпустки з тимчасової непрацездатності, тим більш вагітним жінкам, і запропонував позивачці написати заяву про звільнення за власним бажанням під страхом того, що вона буде звільнена за вчинення прогулів, а 29 грудня від тієї ж посадової особи вона дізналась, що її звільнено за прогул, наказ про що та копію трудової книги вона отримала під розписку 4 січня 2013 року. Вважає, що її звільнення з зазначених підстав не ґрунтується на фактичному вчиненні нею порушення, а зумовлене упередженим ставленням до неї керівництва суб'єкта господарювання. Про своє перебування в медичному закладі в день звільнення вона повідомила адміністрацію товариства, а надати довідку в обґрунтування зазначених обставин не мала можливості через перебування в стаціонарі медичного закладу. Крім того, що звільнення не зумовлено будь-яким проступком з її боку, при проведенні звільнення в порушення вимог законодавства про працю про заборону звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу її було звільнено за вчинення прогулу, хоча керівництво товариства було обізнано про її вагітність, а також всупереч встановленого законом порядку застосування дисциплінарних стягнень не лише не отримано пояснень з її боку, а навіть не запропоновано їх дати.

Незаконне звільнення завдало їй моральної шкоди, яка полягає в емоційних переживаннях з приводу порушення охоронюваного законами України права, позбавлення єдиного джерела доходів, необхідних для організації життєдіяльності її та доньки, з батьком якої вона розірвала шлюб у жовтні 2012 року.

На підставі викладеного просить поновити її на посаді товарознавця в товаристві з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД», а також стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 1 грудня 2012 року по 31 жовтня 2013 року у сумі 25250 грн. 97 коп. виходячи з відомостей про її заробіток, які містяться в довідці за отриманий нею в товаристві дохід за період з лютого по липень 2012 року, а також моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в позові, просить про ухвалення рішення на користь його довірительки.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

В обґрунтування заперечень пояснила, що звільнення відповідача продиктовано вчиненням нею низки дисциплінарних проступків, а твердження ОСОБА_1 про необ'єктивне ставлення до неї керівництва товариства є надуманими. До застосування найбільш суворого заходу дисциплінарного впливу ОСОБА_1 за вчинення прогулів 29 та 30 листопада 2012 року наказами директора товариства оголошувались догани. Коли вона не з'явилася на роботу 3 грудня 2012 року, в телефонній розмові з представником підприємства їй було повідомлено про звільнення через грубі порушення трудової дисципліни, неявку на роботу у відсутність поважних причин, а позивач заявила про свою байдужість до перспективи застосування до неї заходів стягнення і повідомила, що має більш важливі справи. У зв'язку з безтурботним ставленням до виконання посадових обов'язків і необхідності дотримуватися дисципліни наказом, законність якого оспорює позивач, її було звільнено за вчинення прогулу 3 грудня 2012 року.

Представник заперечує про обізнаність керівництва про стан вагітності позивачки, зазначаючи, що ці обставини стали відомі відповідачу лише 28 грудня 2012 року, коли позивач з'явилася на роботу, надавши лікарняний листок та довідку про проходження обстеження в жіночій консультації.

Між тим, як зазначила представник, згідно із листом про тимчасову непрацездатність позивач перебувала на стаціонарному лікуванні з 4 грудня 2012 року, тоді як звільнено її за прогул 3 грудня 2012 року. Довідка ж про її відвідування міського пологового будинку № 5 є недопустимим доказом, так як містить необ'єктивні відомості про відвідування позивачкою цього закладу в зазначений день, а також 29 і 30 листопада 2012 року, і спростовується змістом наданої позивачем обмінної карти пологового будинку, з якої не можна вивести, які саме обстеження проходила в перелічені дні позивач. Крім того, на думку представника, проходження медичних заходів в пологовому будинку № 5 в перелічені дні було неможливо через закриття на ремонт стаціонару пологового будинку з 2 серпня 2012 року.

Нараховану позивачці компенсацію заробітку за невикористану відпустку в сумі 1450 грн. 56 коп. їй запропоновано отримати в касі товариства ще в січні 2013 року, проте вона до теперішнього часу ухиляється від вчинення цих дій, що свідчить про відсутність фінансових випробувань, на які вона посилається в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди.

Представник не заперечує проти того, що напередодні застосування дисциплінарного стягнення від позивачки не було прийнято письмових пояснень, оскільки із змісту розмови з нею по телефону можна було заключити, що у неї немає поважних причин для невиходу на роботу, а вона просто виявляє зневагу до своїх трудових обов'язків.

На підставі викладеного просить про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши осіб, які беруть участь в справі, свідка ОСОБА_4, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД» 14 лютого 2012 року на підставі наказу № 59 к від 13.02.2012 року (а. с. 73) на посаду товарознавця. Звільнена наказом № 78 к від 03.12.2012 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 3 грудня 2012 року (а. с. 5). Як випливає з листа непрацездатності (а. с. 7), з 4 по 27 грудня 2012 року включно ОСОБА_1 знаходилася у відпустці з тимчасової непрацездатності.

В силу ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із змісту наведеної норми закону про працю випливає, що лише відсутність на роботі без поважної причини може бути підставою для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як зазначено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з приміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно із ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, а відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Не дивлячись на необхідність встановлення причини відсутності на роботі в інтересах правильного застосування зазначеної норми закону, відповідач не вжив жодних заходів з перевірки обставин невиходу позивачки на роботу, навіть не запропонувавши їй дати письмові пояснення, отримання яких в силу закону є обов'язковим.

Між тим судом встановлено, що в цей день позивач відвідувала медичний заклад і отримала направлення на стаціонарне лікування, яке проходила з 4 по 27 грудня 2012 року включно (а. с. 6, 7).

Дійшовши висновку про поважність причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 3 грудня 2012 року, суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про недостовірність відомостей, які містяться в довідці комунального закладу «Міський пологовий будинок № 5» (а. с. 6), оскільки з них випливає, що позивач проходила обстеження не в пологовому будинку, стаціонар якого на той час був закритий на ремонт (а. с. 49), а в жіночій консультації, яка хоча й підпорядковується пологовому будинку, але є відокремленим від нього підрозділом.

Згідно із ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства.

Як встановлено судом, на день звільнення, а саме: 3 грудня 2012 року, позивач перебувала у стані вагітності із строком 10 тижнів, саме з цим днем співпало її перше звернення до пологового будинку (а. с. 9, зворотний бік).

За викладених обставин звільнення позивачки, яке не ґрунтується на вчиненому нею дисциплінарному проступку, проведене з порушенням вимог законодавства про заборону звільнення вагітних жінок з ініціативи власника, а також з порушенням встановленого законом порядку застосування дисциплінарного стягнення, не можна вважати законним та обґрунтованим.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а при винесенні рішення про поновлення на роботі цей орган одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушено прогулу.

За роз'ясненнями п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року з наступними змінами.

Переконавшись в ґрунтовності вимог позову про незаконність звільнення, суд ухвалюючи рішення в цій частині на користь позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середню заробітну плату за час вимушено прогулу, при цьому не погоджуючись із сумою цього заробітку, обчисленою представником ОСОБА_1 виходячи з відомостей про доходи позивачки в товаристві за період з лютого по липень 2012 року, оскільки в силу наведених роз'яснень Верховного Суду за основу розрахунку необхідно приймати заробіток особи за два місяці, що передували звільненню.

Обчислена таким чином сума становить 23612 грн. (середній заробіток за жовтень і листопад 2012 року (довідка на а. с.77) у сумі 2110 грн. х 11 місяців (грудень 2012 року-жовтень 2013 року включно) у сумі 23210 грн. + середній заробіток за чотири робочих дні листопада 2013 року у сумі 402 грн. (2210 грн. середньомісячної заробітної плати : 21 робочий день в листопаді х 4 дні до ухвалення рішення)).

Суд не вбачає підстав для стягнення нарахованої, але не сплаченої компенсації за невикористану відпустку у сумі 1450 грн. 56 коп., оскільки: по-перше, ця сума не оспорюється відповідачем, який пропонує позивачці з'явитися за її отриманням; по-друге, тому що позивач просить про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, а не тих сум, що належать їй при звільненні.

В силу ст. 237 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд не знаходить підстав для ухвалення рішення на користь позивачки в цій частині, оскільки всупереч принципу змагальності цивільного процесу позивач не довела того, що її емоційні переживання через незаконне звільнення належить відшкодувати у сумі 5000 грн., проте поновлення на роботі і стягнення втраченого заробітку, на думку суду, є компенсацією, домірною глибині моральних страждань позивача.

Стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір, від сплати якого в силу закону звільнено позивача.

Керуючись ст. ст. 40, 147, 149, 184, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 59, 88, 212-215, 292, 294, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД» задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД» № 78 к від 03.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулу без поважної причини.

Поновити ОСОБА_1 на посаді товарознавця в товаристві з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД», ідентифікаційний код 36549579, розрахунковий рахунок № 26007027256001 в ПАТ «АБ «Південкомбанк», МФО 335946, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 23612 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Трейд ЛТД» в доход держави 114 грн. 70 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2110 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.В. Щаслива