Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/17573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17573/14 15.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит»

про стягнення 49 524,56 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Мешечко О.Л.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНІКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» про стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 25121/13 від 25.12.2013 р., у тому числі пеню у розмірі 11 196, 68 грн., інфляцію у розмірі 26 498, 69 грн. та штраф у розмірі 13 605,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/17573/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в поярку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника та продовження строку розгляду справи № 910/17573/14.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача суд, відмовив у його задоволені з тих підстав, що за приписами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді

Крім того, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 р. розгляд справи відкладався за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит».

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» укладено договір №25121/13, за умови якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товари, зазначені в додатку № 1 до договору.

Згідно до п. 2.1 договору загальна ціна товарів становить 1 747 831, 84. грн., що в еквіваленті становить 159 800, 00 Євро, та остаточна загальна ціна товарів визначається на дату списання грошових коштів з рахунку покупця і зазначається у видаткові накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується сплатити загальну ціну товарів у наступному порядку: 20% загальної ціни товарів, що становить 349 566, 37 грн. протягом 2 банківських днів з дня підписання цього договору, 80 % загальної ціни товарів, що становить 1 398 265, 47 грн. протягом 3 робочих днів з моменту державної реєстрації товарів у уповноважених органах. Сума сплачується шляхом безготівкового перерахунку в національній валюті України.

Договір, згідно п. 10.10., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» прийнято товар на суму 2 008 319, 62 грн. що підтверджується видатковою накладною № 25121/13 від 06.03.2014 р.

При цьому товар отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» на підставі довіреності № 5 від 06.03.2014 р.

Також судом встановлено, що відповідачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» товар грошові кошти у сумі 2 057 606, 64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором № 25121/13 від 25.12.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» нараховано штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Приймаючи до уваги наявні у справі докази, виходячи з умов договору № № 25121/13 від 25.12.2013 р., суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення оплати отриманого за договором товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідач здійснював оплату отриманого за договором № 25121/13 від 25.12.2013 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов вказаного договору, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій.

Згідно розрахунку позивача за період з 04.04.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 12.06.2014 р. (дата погашення заборгованості) розмір пені становить 11 196, 68 грн.

Розмір штрафу від простроченої суми становить 13 605, 57 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Що ж до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 26 498, 69 грн., суд відзначає, що за приписами ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд відзначає, що стягнення інфляційних втрат є засобом захисту кредитора від знецінення національної валюти внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання, в той час як визначивши у договорі еквівалент іноземної валюти, сторони вжили заходів щодо захисту майнових інтересів.

Виходячи з вищенаведеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 10-А, оф. 296, код ЄДРПОУ 34349201), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКС» (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Парус, будинок 1Е, кв. 65, код ЄДРПОУ 32724088) 11 196, 68 (одинадцять тисяч сто дев'яносто шість грн. 68 коп.) грн. - пені, 13 605, 57 (тринадцять тисяч шістсот п'ять грн. 57 коп.) грн. - штрафу та 914, 97 (дев'ятсот чотирнадцять грн. 97 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.