Рішення

від 20.10.2014 по справі 922/3800/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р.Справа № 922/3800/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Сало2014", м. Київ до ФГ "Пермакультурне", с. Червона Нива про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Макієнко Є.Ю., дов. б/н від 01.09.14 р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛО2014", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Пермакультурне" про стягнення основного боргу в сумі 150000,00 грн., 4274,00 грн. пені, інфляційних витрат в сумі 2100,00 грн., 3% річних в сумі 1156,20 грн. та 3150,60 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №ФД-07.04-14-1 від 17.04.14 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулись копії всіх ухвал господарського суду Харківської області по справі, які були направлені на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначені ухвали були направлені на адресу: 62161, Богодухівській район, с. Червона Нива, вул. Леніна, б. 5, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний розрахунковий центр2013" та Фермерським господарством "Пермакультурне" (відповідач) було укладено договір № ФД-07.04-14-1 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (далі - договір)(а.с. 39), відповідно до умов якого, ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" зобов'язалося надати відповідачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а відповідач, в свою чергу зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Сторонами за договором було обумовлено, що розмір поворотної фінансової допомоги складає 150000,00 грн. без ПДВ (п.2.1 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.4 договору ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" зобов'язався надати відповідачу фінансову допомогу у розмірі 150000,00грн., у безготівковій формі, шляхом переказу відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок відповідача у строки, до 17 липня 2014 року.

Згідно з п.2.6 та 3.1 договору, відповідач зобов'язався повернути ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" фінансову допомогу не пізніше 01 червня 2014 року шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" грошових коштів у розмірі фінансової допомоги, що належить до повернення.

ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" належним чином виконало умови договору, 17.04.2014р. перерахувало на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 150000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 17.04.2014. (а.с. 40).

В свою чергу відповідач, умови договору не виконав, грошові кошти в сумі 150000,00грн. в обумовлений умовами договору строк (до 01.06.2014) ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" не повернув.

Станом на 28.08.2014р. грошові кошти в сумі 150000,00грн. від ФГ "Пермакультурне" на рахунок ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" не надходили, що підтверджується відповідною довідкою ПАТ "РАДИКАЛБАНК" №132/14 від 28.08.2014р. (а.с. 58).

Таким чином, відповідач має перед ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" заборгованість по договору про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги в розмірі 150000,00 грн.

ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" неодноразово зверталося до відповідача з вимогами повернути грошові кошти, зокрема, 11.06.2014р. відповідачу була направлення претензія (а.с. 46), яка відповідачем залишена без задоволення.

Після чого, 16.07.2014р. між ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" (первісний кредитор) та ТОВ "САЛО2014" (позивач, новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №16/07 (а.с. 41), відповідно до умов якого, первісний кредитор передав позивачу, а позивач прийняв право вимоги, що належить ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013", і став кредитором за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №ФД-07.04-14-1 від 17.04.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, за цим договором ТОВ "САЛО2014" одержало право вимоги (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання своїх обов'язків за основним договором.

16.07.2014р. відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги шляхом надіслання поштовим зв'язком письмового повідомлення (а.с. 42).

ТОВ "САЛО2014" направило відповідачу претензію №31/07 від 31.07.2014р. (а.с. 49), в якій позивач просив відповідача повернути грошові кошти в сумі 150000,00грн., шляхом перерахування на поточний рахунок позивача. Вказана претензія була направлена на адресу відповідача 04.08.14 р., що підтверджується відповідним поштовим чеком та описом вкладення до цінного листа (а.с. 50).

Проте, відповідач ніяким чином на претензію позивача на відреагував, грошові кошти на рахунок позивача не перерахував, що підтверджується довідкою ПАТ "РАДИКАЛБАНК" №131/14 від 28.08.2014р. (а.с. 57), в якій зазначено, що станом на 28.08.2014р. грошові кошти в сумі 150000,00грн. від ФГ "Пермакультурне" на рахунок ТОВ "САЛО2014" не надходили.

Відповідач доказів оплати заборгованості або контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В розумінні ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, відповідач грошові кошти в сумі 150000,00грн. первісному кредитору в передбачений договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги строк (до 01.06.2014 р.) не повернув, що підтверджується відповідною довідкою ПАТ "РАДИКАЛБАНК" №132/14 від 28.08.2014р. (а.с. 58).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач мав перед ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" заборгованість по договору про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги в розмірі 150000,00 грн.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як вже було зазначено, 16.07.2014р. між ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013" (первісний кредитор) та ТОВ "САЛО2014" (позивач, новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №16/07 (а.с. 41), відповідно до умов якого, первісний кредитор передав позивачу, а позивач прийняв право вимоги, що належить ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013", і став кредитором за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №ФД-07.04-14-1 від 17.04.2014 р.

Матеріалами справи підтверджено повідомлення позивачем на адресу відповідача про укладення договору про відступлення прав вимоги № 16/07 від 16.07.14 р. та заміну кредитора у зобов'язанні (повідомлення від 16.07.2014 р. та поштовий чек з описом, а. с. 42-43).

Під час розгляду справи в суді відповідачем не було надано заперечень проти майнових вимог позивача. Також відповідачем не було надано доказів, які би свідчили про повернення отриманих в рамках договору поворотної фінансової допомоги коштів позивачу чи первісному кредитору - ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр2013".

Таким чином, в процесі розгляду справи встановлено наявність зобов'язання відповідача повернути позивачу суму коштів у розмірі 150000,00 грн., отриманих за договором поворотної фінансової допомоги №ФД-07.04-14-1 від 17.04.14 р.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 150000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 02.06.12 р. прострочив виконання зобов'язання з повернення грошових коштів наданих в позику за договором поворотної фінансової допомоги №ФД-07.04-14-1 від 17.04.14 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 150000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4274,00 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 2100,00 грн. та 3% річних в сумі 1156,20 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ані договором поворотної фінансової допомоги №ФД-07.04-14-1 від 17.04.2014 р., ані договором про відступлення права вимоги №16/07 від 16.07.2014 р., не передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою (пенею).

Суд зазначає, що частиною 6 статті 231 ГК України, на підставі якої позивач здійснює нарахування пені, встановлюється розмір штрафу (пені), що підлягає стягненню, у випадку, якщо договором передбачена сплата пені, але не вказано її розмір або зазначено, що пеня підлягає стягненню в розмірі встановленим чинним законодавством.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 4274,00 грн. пені є неправомірною та такою, що підлягає відхилення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2100,00 грн. та 3% річних в сумі 1156,20 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Пермакультурне" (62161, Богодухівській район, с. Червона Нива, вул. Леніна, б. 5, код ЄДРПОУ 38232137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛО2014" (01004, м. Київ, вул. Червоноарміська, б. 17, код ЄДРПОУ 38958650) основний борг в сумі 150000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2100,00 грн., 3% річних в сумі 1156,20 грн. та 3065,12 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.10.2014 р.

Суддя Т.В. Інте