Рішення

від 14.10.2014 по справі 906/1222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" жовтня 2014 р. Справа № 906/1222/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко І.О. - довіреність б/н від 23.09.2014р.;

Кучеренко В.Р. - довіреність б/н від 23.09.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго" (м. Київ)

до Державного підприємства "Житомирторф" (м. Житомир)

про стягнення 667941,36 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 667941,36грн. вартості торфу фрезерного, який був у останнього на зберіганні.

25.09.2014 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства "Житомирторф" (код ЄДРПОУ 02968154, 10014, м Житомир, вул. В.Бердичевська, буд. 25), та на грошові кошти його структурних підрозділів, філій, представництв де б вони не були виявлені; накласти арешт на все рухоме майно Державного підприємства "Житомирторф" та грошові кошти його структурних підрозділів, філій, представництв де б вони не були виявлені; та накласти арешт на все нерухоме майно Державного підприємства "Житомирторф" та грошові кошти його структурних підрозділів, філій, представництв де б вони не були виявлені.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Для долучення до матеріалів справи надали копії договорів про відступлення права вимоги №1,№2 та №3 від 09.07.2014р., копії договорів взаєморозрахунків від 09.07.2014р., копії актів звірки станом на 10.07.2014р., а також копію акту звірки станом на 28.07.2014р., підписаного представниками обох сторін. Наполягали на задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.10.2014.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго" (поклажодавець/позивач) та Державним підприємством "Житомирторф" (зберігач/відповідач) укладено договір відповідального зберігання №14/07/10-1 (а.с.9-11), за умовами якого зберігач зобов'язується зберігати торф фрезерний (надалі іменується "майно"), переданий йому поклажодавцем, і повернути це майно поклажодавцеві у схоронності (п.1.1 договору).

Відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним (п.1.2 договору).

Кількість майна, переданого за цим договором, становить 7611 тонн (п.2.1 договору).

Оціночна вартість одиниці майна (тони) складає 87,76грн., в т.ч. ПДВ 14,63грн., загальна вартість переданого торфу становить 667941,36грн. (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання, зберігати майно поклажодавця з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна та його якості та нести відповідальність за втрату (нестачу), пошкодження або втрату якості майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із умовами цього договору, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцеві.

Згідно п.п. 3.1.4 договору зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажодавцю повну вартість майна згідно п.2.3 даного договору та всі понесені збитки поклажодавця в разі втрати (нестачі), пошкодження, невідповідної якості майна ТУ ДСТУ 2043-92 або неспроможності його повернення за першою вимогою поклажодавця.

Зберігач зобов'язаний приймати майно від поклажодавця, яке відповідає вимогам ТУ ДСТУ 2043-92, згідно актів прийому-передачі (п.п.3.1.5 договору).

На виконання умов договору та згідно акту приймання-передачі позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу торф фрезерний у кількості 7611 тонн, вартість тонни 87,76 грн., на загальну суму 667 941,36 грн. (а.с.12).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору зберігання поклажодавець має право у будь-який час вимагати повернення майна, яке знаходиться на зберіганні.

11 серпня 2014 року позивач направив відповідачу лист за вих. №14/08/11-1 з проханням повернути торф у кількості 7611 тонн, або відшкодувати його вартість у сумі 667941,36грн. протягом 3 (трьох) днів з дати отримання листа (а.с.13), на який отримав лист-відповідь від 19 серпня 2014 року вих. №16/1-79 про те, що підприємство не заперечує проти повернення торфу фрезерного або відшкодування його вартості, але не може це зробити через відсутність фінансування (а.с.14).

Відповідно до п. 5.2 Договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту підписання акту прийому-передачі майна поклажодавцю і до моменту підписання акту прийому-передачі та повернення майна поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), пошкодження або невідповідності майна ТУ ДСТУ 2043-92, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві повну вартість та всі пов'язані з цим збитки.

Згідно п. 5.3 Договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві повну вартість майна, та всі збитки, понесені поклажодавцем, у 10-ти денний строк.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути майно - торф фрезерний протягом 10 (десяти) днів від дня отримання вимоги, або сплатити вартість речі, тобто загальну суму 667941,36грн.

Однак відповідач не виконав зобов'язання за договором, не повернув майна, визначеного актом прийому-передачі і не відшкодував його вартість у розмірі 667941,36грн.

За захистом порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка їй передана другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 вказаного Кодексу встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою для правовідносин зі зберігання, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, за таких приписів закону позовні вимоги про відшкодування вартості переданого на зберігання майна у розмірі 667941,36грн. заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Заяву позивача про забезпечення позову суд задовольняє в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, в іншій частині відмовляє, про що виносить відповідну ухвалу від 14.10.2014р.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирторф" (10014, м. Житомир, вул.В.Бердичівська, буд.25, код 02968154)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго" (03035, м.Київ, вул. Василя Липківського, 45, оф.409, код 38709657) - 667941,36грн. вартості неповернутого із зберігання майна, а також 13358,85грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21 жовтня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід.)