Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/18125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18125/14 14.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаан»

До Приватного акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА»

Про стягнення 9 943,58 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бай С.Е. - представник за довіреністю № б/н від 04.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаан» до Приватного акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» про стягнення 9 943,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору (на реалізацію продукції) № 1812 від 04.11.10. позивач поставив відповідачу товар, який не був в повному обсязі оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.14. порушено провадження у справі № 910/18125/14; розгляд справи призначено на 30.09.14. о 10-30.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.14. подав письмові пояснення по справі та частково документи, які були витребувані судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 14.10.14. о 12-30.

В судовому засіданні 14.10.14. представником позивача було підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача повторно в судове засідання 14.10.14. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/18125/14.

В судовому засіданні 14.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

04.11.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітаан» (далі - Продавець) та Приватним акціонерним товариством «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» (далі - Покупець) було укладено Договір (на реалізацію продукції) № 1812 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених спірним Договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, та є невід'ємними частинами даного Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10.01.12. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії. Договір вважається переукладеним на кожний календарний рік на тих самих умовах (п. п. 7.1., 7.2. Договору ).

Згідно ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять письмових заяв сторін, про те, що даний договір жодна із сторін має намір припинити, а тому в силу п. 7.2 Договору, він вважається продовженим до 10.01.15. на тих самих умовах, які були раніше встановлені договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Приватним акціонерним товариством «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» не було в повному обсязі проведені розрахунки перед позивачем за поставлений товар, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 943,58 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами п. 1.2. Договору визначено, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором, а саме п. 3.1. передбачено, що ціни на товар вказуються у накладних Продавця, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Згідно п. 3.2. визначено, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше двадцяти одного банківського дня з дня її реалізації, але у будь якому випадку не раніше моменту надання Продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам втому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні: № 458 від 10.08.12., № 459 від 10.08.12., № 460 від 10.08.12. № 476 від 13.08.12., № 477 від 13.08.12., № 478 від 13.08.12., № 479 від 13.08.12., № 510 від 074.09.12., № 511 від 07.09.12., № 512 від 07.09.12., № 517 від 10.09.12., № 518 від 10.09.12., № 519 від 10.09.12., № 549 від 10.09.12., № 550 від 21.09.12., № 551 від 21.09.12., № 552 від 21.09.12., № 553 від 21.09.12., № 554 від 21.09.12., № 555 від 21.09.12., № 586 від 08.10.12., № 587 від 08.10.12., № 618 від 19.10.12., № 619 від 19.10.12., № 620 від 19.10.12., № 621 від 19.10.12., № 622 від 19.10.12. на підставі яких, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 844,48 грн. Суд відзначає, що вищевказані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» здійснило часткову оплату за поставлений товар в розмірі 7 900,90 грн.

23.04.14. позивач направив на адресу відповідача вимогу № б/н від 23.04.14., в якій просив Приватне акціонерне товариство «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» сплатити наявну у нього заборгованість за спірними Договором в розмірі 9 943,58 грн.

Дану вимогу відповідач отримав 28.04.14., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315113510804.

Проте, як свідчать матеріали справи, вищевказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті за поставлений товар в повному обсязі не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 943,58 грн. грн. яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаан» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» (03022,м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34; ідентифікаційний код 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітаан» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 53; ідентифікаційний код 35378715) 9 943 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 58 коп. - основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко