Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/17576/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17576/14 15.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак»

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

про стягнення 218 403, 34 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Колибіденко В.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення заборгованості за договором № 600820130182 від 14.10.2013 р. в сумі 202 871, 51 грн., а також 13 551, 80 грн. - пені та 1 980, 03 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/17576/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача подав клопотання про припинення провадження у даній справі в частині вимог про стягнення боргу у розмірі 202 000, 00 грн. у зв'язку з оплатою відповідачем.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» грошові кошти у розмірі 202 000, 00 грн., що є предметом розгляду спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/17576/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» в частині стягнення 202 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, представник позивача заявив про підтримку подову в частині стягнення заборгованості у сумі 871, 51 грн., 13 551, 80 грн. - пені та 1 980, 03 грн. - 3 % річних.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» укладено договір № 600820130182, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач - приймати та своєчасно оплачувати товар в кількості, в порядку та в асортименті, визначених у додатку до даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору його ціна складає 482 064, 48 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору всі розрахунки за договором здійснюються лише у гривні відповідно до еквіваленту у Євро.

Згідно з п. 4.3. договору оплата товару здійснюється наступним чином - 30 % від ціни договору перераховується відповідачем протягом 7-ми календарних днів після підписання договору; 40 % від загальної ціни договору - протягом 7-ми календарних днів після повідомлення про готовність товару до відвантаження; 30 % від загальної ціни договору - протягом 7-ми календарних днів після підписання акту приймання-передачі товару.

Договір, відповідно до п. 8.1., набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 1-го календарного року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 600820130182 від 14.10.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою накладною № ЮН-0001537 від 03.04.2014 р. та актом приймання-передачі товару від 03.04.2014 р.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, одночасно з передачею товару, відповідачу було надано рахунок-фактуру № ЮН-0001655 від 03.04.2014 р. на суму 202 971, 52 грн., що еквівалентно 13 046, 40 Євро.

23.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 465 від 22.05.2014 р. про сплату заборгованості за договором № 600820130182 від 14.10.2013 р., а також пені та 3 % річних.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 600820130182 від 14.10.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 871, 51 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 13 551, 80 грн. - пені та 1 980, 03 грн. - 3 % річних від простроченої суми

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань за договором № 600820130182 від 14.10.2013 р. у повному обсязі не навів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору № 600820130182 від 14.10.2013 р., а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України в частині оплати договору.

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором у розмірі 871, 51 грн.

При цьому, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 600820130182 від 14.10.2013 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 11.04.2014 р. (дата виникнення заборгованості) до 10.08.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір пені становить 13 551, 80 грн., 3 % річних - 1 980, 03 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що заявлена до стягнення сума документально підтверджується та відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Що ж до вимог позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката, суд відзначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» та Адвокатським об'єднанням «Українська правозахисна фундація» укладено договір про надання правової допомоги адвокатом № 5, за умовами якого Адвокатське об'єднання «Українська правозахисна фундація» зобов'язалось надати позивачу послуги адвоката під час розгляду у суді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про стягнення заборгованості за договором № 600820130182 від 14.10.2013 р.

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер серії КС № 39560 від 01.08.2014 р. на ім'я адвоката Колибіденка Володимира Олександровича та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2755/10 від 27.01.2005 р

Факт оплати послуг адвоката підтверджується випискою з банківського рахунку про перерахування на користь Адвокатського об'єднання «Українська правозахисна фундація» грошових кошті у сумі 6 000, 00 грн. за договором № 5 від 01.08.2014 р.

При цьому, слід відзначити, що Колибіденко Володимир Олександрович приймав участь у судових засіданнях у даній справі у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак».

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що частиною другою статі 49 Господарського процесуального кодексу передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі № 910/17576/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» в частині стягнення 202 000, 00 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121В, код ЄДРПОУ 13980201), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнгхайнріх Ліфт Трак» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 80, оф. 18, код ЄДРПОУ 34485084) заборгованість у розмірі 871, 51 (вісімсот сімдесят одна грн. 51 коп.) грн., 13 551, 80 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна грн. 80 коп.) грн. - пені, 1 980, 00 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.) - 3 % річних, 6 000, 00 (шість тисяч грн. 00 коп.) грн. - витрат на послуги адвоката та 4 368, 07 (чотири тисячі триста шістдесят вісім грн. 07 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.