Ухвала

від 15.10.2014 по справі 820/15104/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р.Справа № 820/15104/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014р. по справі № 820/15104/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (далі - УПФУ), звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1" (далі - ТОВ "Харківспецбуд-1"), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 483,95 грн.

19 серпня 2014 року позивачем до суду подано клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує, що несплата зазначеної суми може призвести до затримки у виплаті пенсій, що, на його думку, може завдати істотної шкоди інтересам громадян, державі, та підриває державний авторитет.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року в задоволені клопотання Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1" про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20 серпня 2014 року з прийняттям нового судового рішення про задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 195 КАС України та керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги заявлені до ТОВ "Харківспецбуд-1" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 483,95 грн.

Від позивача в порядку ст. 117 КАС України подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно боржника.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зміст заявленого клопотання не дозволяє суду дійти до переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених ст. 117 КАС України підстав для забезпечення позову, оскільки доводи клопотання не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.43

Підставами забезпечення позову є:

- очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення правам та інтересам позивача;

- неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Неможливість захисту прав може мати місце, зокрема, у разі знищення предмету спору, відчуження його іншим особам;

- якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно тощо;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Так, забороняючи розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, суд повинен обмежуватися сумою, що не перевищує ціну заявленого позову та судових витрат.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.86 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст заявленого клопотання не дозволяє суду дійти до переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених ст. 117 КАС України підстав для забезпечення позову, оскільки доводи клопотання не підтверджені належними доказами.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання УПФУ про забезпечення адміністративного позову та приймає рішення щодо залишення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін, апеляційної скарги пенсійного органу - без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014р. по справі № 820/15104/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2014 р.