Ухвала

від 14.10.2014 по справі 816/2310/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р.Справа № 816/2310/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі Полтавської області, Управління Пенсійного Фонду України в Машівському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2014р. по справі № 816/2310/14

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Машівському районі Полтавської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі Полтавської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

22 серпня 2014 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Карлівському районі про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Карлівському районі (код ЄДРПОУ 25940848) на користь Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22532298) суму витрат на виплату пенсії громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, які отримали каліцтво у державі СНД, за період з 01.12.2013 року по 01.06.2014 року в розмірі 2627 грн. 58 коп. (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень п'ятдесят вісім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності громадян, які потерпіли від нещасного випадку за межами України, не відноситься до компетенції Фонду, оскільки зазначені особи не мають статусу застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відповідач вказує також на той факт, що відшкодування виплачених пенсій постраждалим від нещасного випадку проводиться на централізованому рівні між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано приписи п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4. Так, допомога на поховання ОСОБА_4, виплачена сім'ї потерпілого, має відшкодовуватись відповідачем.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Карлівському районі не прийнято до заліку суму витрат на виплату пенсії громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, які отримали каліцтво у державі СНД за період з 01.12.2013 р. по 01.06.2014 р., в розмірі 2627 грн. 58 коп. та витрати на виплату допомоги на поховання ОСОБА_4,, виплаченої сім'ї померлого в сумі 186 грн. 46 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів щомісячної звірки витрат, відповідними таблицями розбіжностей, списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с.10-15, 17-28).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на виплату пенсій по інвалідності відносяться до переліку виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 7 Закону "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що набрав чинності з 01 квітня 2001 року, передбачено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Пункт "г" частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV передбачає, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону N 1105-XIV, фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат

Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок на виробництві з гр. ОСОБА_1 стався 11.12.1979 року на шахті Тельманівська, Сахалінська обл., Ушегорський район, пос. Тельмановський, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 12.12.1979 року № 30 (а.с. 110-112). З гр. ОСОБА_3 нещасний випадок на виробництві стався 27.08.1977 року на Суземській РО "Сільгосптехніка", Брянська область, сел. Суземка, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 27.08.1977 року (а.с. 103-105). Нещасний випадок на виробництві з гр. ОСОБА_2 стався 25.11.1992 року на ТОО "Авангард", Сахалінська область, м. Поронайськ, вул. Західна, 26, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 30.11.1992 року № 3 (а.с. 106-109).

Даним особам позивачем призначено пенсію по інвалідності.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону N 1105-XIV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, що 13 березня 1992 року була підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

З наведеного вбачається, що на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України чинним законодавством покладено обов'язок виплачувати постраждалим особам пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у разі настання страхового випадку, в тому числі і громадянам, які отримали право на зазначені виплати за законодавством СРСР.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4.

Пунктом 4 зазначеного Порядку N 5-4/4 встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пунктом 5 Порядку №5-4/4, визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача від включення до заліку суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми витрат - такими, що правомірно задоволені постановою суду першої інстанції.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності зазначеним вище громадянам не відноситься до компетенції Фонду, оскільки зазначені особи потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах іноземної держави та не мають статусу застрахованої особи, є необґрунтованими в силу ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині відшкодування відповідачем допомоги на поховання померлого гр.ОСОБА_4 в розмірі 186 грн. 467 коп., суд першої інстанції виходив з того, що причинний зв'язок між смертю застрахованої особи та одержаним від нещасного випадку на виробництві ушкодженням здоров'я, не доведено, тому підстави для відшкодування відповідачем зазначеної суми допомоги відсутні.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 9 статті 34 цього ж Закону у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826 затверджений Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який регулює питання проведення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку факт наявності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання засвідчується документами, передбаченими Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що обов'язок щодо виплати допомоги на поховання застрахованої особи покладено на відповідача лише у випадку смерті застрахованої особи внаслідок настання страхового випадку, визначеного у статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", і настання якого законодавець пов'язує з наявністю причинного зв'язку між смертю потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність такого причинного зв'язку в даному випадку, а тому позовні вимоги про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання є неправомірними, не підлягають задоволенню.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі Полтавської області, Управління Пенсійного Фонду України в Машівському районі Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2014р. по справі № 816/2310/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2014 р.