Рішення

від 16.10.2014 по справі 911/3628/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 911/3628/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль», м.Сімферополь

про стягнення 898470,69 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Жигадло І.Б.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (далі - відповідач) про стягнення 898470,69 грн.

Провадження у справі №911/3628/14 порушено відповідно до ухвали суду від 26.08.2014 року та призначено справу до розгляду на 09.09.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.09.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

За таких обставин, спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, тому розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 09.09.2014 року розгляд справи відкладено на 25.09.2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 12.09.2014 року, у зв'язку із черговою щорічною відпусткою судді Кошика А.Ю., судове засідання призначене на 25.09.2014 року перенесено на 07.10.2014 року.

Дослідивши у судовому засіданні 07.10.2014 року подані позивачем документи та докази, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових доказів, необхідних для вирішення спору. Розгляд справи відкладався до 16.10.2014 року.

Також, в ході розгляду спору на виконання вимог суду позивач надав докази надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, копій ухвал суду за допомогою служби експрес-доставки.

Однак, відповідач в судове засідання 16.10.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Як відомо суду з матеріалів розгляду інших справ, сторони в яких знаходяться в Автономній Республіці Крим, на окуповану територію Автономної Республіки Крим доставка поштової кореспонденції не здійснюється, що підтверджується довідками-листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення поштових відправлень.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/3628/14 .

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.05.2012 року між Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (правонаступник - ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль») (Боржник) був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-222 (далі Договір). Згідно з цим Договором Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виник у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу № 794-06/09-1286 від 23.09.2009 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього Договору, складає 71184538,24 грн., станом на 31.03.2012 року підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно п. 2.2 Договору Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п. 2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - Графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Згідно п. 2.3 Договору зобов'язання Боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2 цього Договору на відповідний місяць.

Як вбачається з наведеного в позові розрахунку, Боржник згідно Графіку мав сплачувати по 395469,66 грн. щомісячно з травня 2012 року по травень 2014 року. Однак, відповідні зобов'язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, сплатив борг частково (деякі платежі з простроченням), у зв'язку з чим, на момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 790939,32 грн. за платежами за травень, червень 2014 року , що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Крім того, відповідач, сплачуючи чергові платежі, допускав прострочення встановлених Графіком термінів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з наведеного в позові розрахунку, у зв'язку з несплатою відповідачем чергових платежів за Графіком за травень, червень 2014 року, за період прострочення відповідного грошового зобов'язання, який не перевищує шести місяців, позивач просить стягнути з відповідача всього 24882,95 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% від суми платежів, прострочених понад 30 днів, що за наведеним в позові розрахунком складає 55365,76 грн. за відповідними платежами травня та червня 2014 року.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 22937,24 грн. інфляційних та 4345,42 грн. 3% річних за всіма простроченими платежами.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або за неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.4 Договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього Договору, Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Штраф правомірно нарахований на суми заборгованості, прострочка по яким тривала понад 30 днів і в погодженому в Договорі розмірі.

Як передбачено п. 4 Листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні нараховані на суму боргу з врахуванням часткових сплат та фактичних періодів прострочення від дня виникнення заборгованості до терміну, що передував зверненню з позовом до суду, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, код 32417960) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 код 31301827) 790939,32 (сімсот дев'яносто тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. основного боргу, 24882,95 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. пені, 55365,76 (п'ятдесят п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. штрафу, 22937,24 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. інфляційних, 4345,42 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 3% річних та 17969,41 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.