Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/18833/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18833/14 29.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ТЕХНОБУДСЕРВІС»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Орландо"

про стягнення 676 347,04 грн.

Представники сторін:

від позивача: Морозова Н.В. - представник за довіреністю № б/н від 01.09.2014 року;

від відповідача: Хотульов О.І. - представник за довіреністю № б/н від 20.11.2013 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельна група "ТЕХНОБУДСЕРВІС" до товариства з обмеженою відповідальністю " Орландо" про стягнення 676 347,04 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.08.2012 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю " Орландо" укладено договір суборенди нежитлових приміщень №15/09.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу нежитлове приміщення.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся в суд про стягнення з останнього суми боргу в розмірі 594 400,00 грн., пеню в розмірі 20 370,43 грн., інфляційну складову в розмірі 52 738,24 грн., 3% річних в розмірі 8 838,37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

26.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, 29.09.2014 року - заяву про уточнення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 29.09.2014 року представник відповідача подав пояснення на позовну заяву, відповідно до якої просив розстрочити виконання рішення на 4 місяця.

Представник позивача заперечував проти заяви.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог та зазначив, що відповідачем здійснено частково оплату 08.09.2014 року в розмірі 19 000,00 грн. та 25.09.2014 року в розмірі 15 000,00 грн. у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 560 400,00 грн., пеню в розмірі 20 370,43 грн., інфляційну складову в розмірі 48 246,84 грн., 3% річних в розмірі 7 946,92 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з поданої заяви про уточнення позовних вимог позивачем зменшено розмір позовних вимог, а тому дана заява приймається судом до розгляду.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині суми основної заборгованості, в іншій частині розміру позовних вимог просив суд відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ТЕХНОБУДСЕРВІС" (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Орландо" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень №15/09.

Відповідно до п.1.1 договору, орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування майно (далі «суборендоване майно», «об'єкт суборенди», «суборендоване приміщення»), яке знаходиться в користуванні у орендаря на підставі укладеного ним договору оренди нежитлових приміщень №10-08 від 10 серпня 2012 року: нежитлове приміщення загальною площею 1348,90 (одна тисяча триста сорок вісім і дев'ять десятих) м. кв., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, поповерховий план якого додається до цього договору.

Згідно з п.1.2 договору об'єкт суборенди передається суборендареві для здійснення господарської діяльності, а саме для розміщення офісу та складу, в тому числі розміщення магазину роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк суборенди за цим договором починається з моменту передачі майна суборендарю та закінчується 15 серпня 2013 року.

Додатковою угодою №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №15/09 від 15.08.2012 року пункт 1.3 викладено в наступній редакції: «строк суборенди за цим договором починається з моменту передачі майна суборендарю та закінчується 15 серпня 2014 року».

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п.3.1 договору, за користування суборендованим майном, суборендар сплачує щомісячно суборендну плату у розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень, у т.ч. ПДВ 20% 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що суборендна плата за поточний місяць сплачується суборендарем, без нагадування орендарем, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря авансом не пізніше 15 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до п.3.4 договору, нарахування суборендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. Датою припинення нарахування суборендної плати вважається дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі приміщення про повернення приміщення від суборендаря до орендаря.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що суборендар зобов'язується своєчасно сплачувати суборендну плату.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 560 400,00 грн. за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року (включно) є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 370,43 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1 договору, за прострочення орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від несплаченої в строк суми.

Розрахунок пені:

Сума боргу грнПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 60 000,00 01.03.2014 - 14.04.2014 45 6.5000 % 0.036 % 961.64 60 000,00 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 0.052 % 2904.66 60 000,00 17.07.2014 - 01.09.2014 47 12.5000 % 0.068 % 1931.51 60 000,00 16.03.2014 - 14.04.2014 30 6.5000 % 0.036 % 641.10 60 000,00 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 0.052 % 2904.66 60 000,00 17.07.2014 - 01.09.2014 47 12.5000 % 0.068 % 1931.51 60 000,00 16.04.2014 - 16.07.2014 92 9.5000 % 0.052 % 2873.42 60 000,00 17.07.2014 - 01.09.2014 47 12.5000 % 0.068 % 1931.51 60 000,00 16.05.2014 - 16.07.2014 62 9.5000 % 0.052 % 1936.44 60 000,00 17.07.2014 - 01.09.2014 47 12.5000 % 0.068 % 1931.51 60 000,00 16.06.2014 - 16.07.2014 31 9.5000 % 0.052 % 968.22 60 000,00 17.07.2014 - 01.09.2014 47 12.5000 % 0.068 % 1931.51 60 000,00 16.07.2014 - 16.07.2014 1 9.5000 % 0.052 % 31.23 60 000,00 17.07.2014 - 01.09.2014 47 12.5000 % 0.068 % 1931.51

Тобто, за перерахунком суду загальний розмірі пені становить24 810,43 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 370,43 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 20 370,43 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 48 246,84 грн. інфляційних втрат та 7 946,92 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 7 946,92 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р «Рекомендація Верховного Суду України щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ» передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 16.10.2013 - 01.09.2014 20 400,00 1.137 2794.97 23194.97 16.11.2013 - 01.09.2014 60 000,00 1.135 8084.34 68084.34 16.12.2013 - 01.09.2014 60 000,00 1.129 7745.61 67745.61 16.01.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.127 7610.39 67610.39 16.02.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.120 7207.14 67207.14 16.03.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.096 5760.41 65760.41 16.04.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.061 3659.65 63659.65 16.05.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.022 1329.14 61329.14 16.06.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.012 721.92 60721.92 16.07.2014 - 01.09.2014 60 000,00 1.008 480.00 60480.00 За перерахунком суду індекс інфляції становить 45 393,57 грн.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 45 393,57 грн. за розрахунком суду.

Вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 2 853,27 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Орландо" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 21, ідентифікаційний код 30867320) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельна група "ТЕХНОБУДСЕРВІС " (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 літ «А», ідентифікаційний код 34938300) заборгованість в розмірі 560 400 (п'ятсот шістдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню в розмірі 20 370 (двадцять тисяч триста сімдесят) грн. 43 коп., індекс інфляції в розмірі 45 393 (сорок п'ять тисяч триста дев'яносто три) грн. 57 коп. та три проценти річних в розмірі 7 946 (сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 92 коп., а також судовий збір в розмірі 13 466 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 07 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий