Постанова

від 21.10.2014 по справі 910/13001/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 910/13001/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Серебрякової М.М. - дов. б/н від 17.02.2014р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«ВКФ Тріада»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 01.08.2014р. (суддя Шкурдова Л.М.)

у справі №910/13001/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«СТК Лютіч» (далі - ТОВ «СТК Лютіч»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ВКФ Тріада» (далі - ТОВ «ВКФ Тріада»)

про стягнення 41 457,21грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2014р. у справі №910/13001/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «ВКФ Тріада» на користь ТОВ «СТК Лютіч» 36 272,14грн. основного боргу, 2 192,08грн. інфляційних втрат, 307,80грн. три проценти річних, 1 597,03грн. пені, 1 088,16грн. штрафу та 1 827,00грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом порушено норми ст.77 ГПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності представника відповідача тощо. За твердженнями апелянта, видаткові накладні, які підтверджують поставку відповідачу, оформлені з порушенням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., а відтак у відповідача не виникло зобов'язання оплатити поставлений товар тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «ВКФ Тріада» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 21.10.2014 року.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи його повідомлено належно, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представник позивача вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника апелянта.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п.3.9.1, 3.9.2) визначено, що за змістом ст.64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази вручення апелянту ухвали про порушення апеляційного провадження у даній справі (а.с.125, 127), а неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо розгляду справи за його відсутності.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «СТК Лютіч» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ВКФ Тріада» про стягнення 41 457,21грн. заборгованості, з яких: 36 272,14грн. - основний борг; 1 597,03грн. - пеня; 307,80грн. - три проценти річних; 2 192,08грн. - інфляційні втрати; 1 088,16грн. - штраф. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №100114/ТД від 10.01.2014р. (далі - Договір) тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши доводи представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість позову, а відтак його задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що позивач свої зобов'язання за умовами Договору виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в той час як відповідач своїх зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару на суму 36 272,14грн. не виконав, доказів на спростування цього суду не надав. Після перевірки розрахунку позивача інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу, суд дійшов висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 10.01.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір, за умовами п.2.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач - прийняти цей товар та оплатити його на передбачених Договором та «Правилами торгівлі папером і картоном ТОВ «СТК Лютіч» умовах.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ч.1 ст.692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Як визначено сторонами в п.4.2. Договору, умови оплати - оплата 100% вартості кожної партії товару протягом 20 календарних днів від дати поставки (п.5.4 Договору), шляхом здійснення банківського переказу на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідності до положень п.п.5.3, 5.4 Договору постачання товарів за Договором здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару в рамках Договору поставляється постачальником на підставі заявок покупця. Підтвердженням заявок покупця є виписані постачальником рахунки-фактури, які вважаються додатками до Договору і є його невід'ємною частиною. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

На підтвердження поставки відповідачу товару позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних на загальну суму 36 394,00грн.: №45 від 14.01.2014р. на суму 19 558,00грн.; №46 від 17.01.2014р. на суму 6 111,00грн.; №289 від 14.02.2014р. на суму 5 109,00грн.; №300 від 17.02.2014р. на суму 5 616,00грн., підписаних уповноваженими представниками обох сторін та скріплених їх печатками. На підтвердження наявної у відповідача перед позивачем заборгованості матеріали справи містять рахунки фактури, податкові накладні, а також лист відповідача на адресу позивача про врахування оплати, зокрема, за рах. №45 від 13.01.2014р. (видаткова накладна №45 від 14.01.2014р.) в сумі 121,86 грн.

Оскільки видаткові накладні не містять дати їх підписання, місцевий суд дійшов правильного висновку, що такою датою є дата видаткової накладної.

З огляду на наведене, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого позивачем товару: за видатковою накладною №45 від 14.01.2014р. до 03.02.2014р. включно; №46 від 17.01.2014р. до 06.02.2014р. включно; №289 від 14.02.2014р. до 06.03.2014р. включно; №300 від 17.02.2014р. до 09.03.2014р. включно.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 ГК України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено місцевим судом і з цим погоджується апеляційний суд, на момент прийняття рішення поставлений позивачем та прийнятий відповідачем за умовами Договору товар не оплачено, доказів на спростування цього суду не надано, тому наявною є заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 36 272,14грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36 272,14грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст.612 ЦК України).

Приписами ст.ст.549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст.3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони погодили, що при порушенні передбачених п.4.2 Договору термінів оплати товару, відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу пеню, яка розраховується виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожний календарний день прострочення платежу (п.9.2 Договору).

У разі, якщо відповідач порушив терміни оплати ( п.4.2 Договору) більш, ніж на 5 банківських днів, то він сплачує позивачу штраф у розмірі 3% від суми неоплаченого товару (п.9.3 Договору).

Крім цього, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем вірно розраховано інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та штраф, а відтак за відповідності таких вимог позивача приписам чинного законодавства, умовам Договору, арифметично вірного їх розрахунку, місцевий суд дійшов правильного висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Твердження апелянта про те, що місцевим судом порушено норми ст.77 ГПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності представника відповідача не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2014р. у справі №910/13001/14 - без змін.

Матеріали справи №910/13001/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун