Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/10614/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/10614/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Капітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014

у справі № 910/10614/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанспромгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Капітал"

про стягнення 191 342,23 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 та від 01.10.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10614/14 відкладався на 01.10.2014 та 15.10.2014, відповідно.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 змінено склад колегії суддів у справі № 910/10614/14.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 у справі № 910/10614/14 позов задоволено в частині стягнення основного боргу; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 191 342,23 грн. основного боргу, 3 826,84 грн. судового збору; в частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано; 10.04.2014 відповідачу в порядку, визначеному статтею 6 ГПК України, була пред'явлена претензія з вимогою про сплату заборгованості за поставлену позивачем продукцію в розмірі 191 342,23 грн.; проте, ніякої відповіді на претензію від відповідача не надходило; суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки у розмірі 191 342,23 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню; позивачем не надано жодних доказів сплати суми у розмірі 20 000,00 грн. витрат на послуги адвоката (платіжного доручення, тощо).

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 у справі № 910/10614/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, з урахуванням наданих доказів.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 43, 56, 63, 77 ГПК України та стверджує про те, що був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи, наданими позивачем до суду та надати заперечення і докази.

Як зазначає скаржник, рішення ґрунтується на тому, що 09.04.2014 між сторонами був підписаний акт звіряння взаєморозрахунків, в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2014 по 09.04.2014 становить 191 342,23 грн., однак, після підписання акту звіряння взаєморозрахунків, а саме 24.04.2014, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 30 000,00 грн., що значно зменшує заборгованість відповідача перед позивачем; факт перерахування коштів підтверджується витягом із особового рахунку від 24.04.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 55/11-НП від 21.11.2013 в розмірі 191 342,23 грн.; судового збору; витрат на правову допомогу ТОВ "С.А. Лекс" в сумі 20 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.11.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 55/11-НП, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, згідно із умовами, викладеними в цьому договорі; найменування та кількість товару, що поставляється за цим договором, визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у відповідному додатку до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Сторонами було підписано додатки до договору поставки нафтопродуктів № 55/11-НП від 21.11.2013, а саме: № 1 від 16.12.2013, № 2 від 17.12.2013, № 3 від 24.02.2014.

Факт постачання позивачем та одержання товару відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними представниками позивача та відповідача копіями видаткових накладних: № 122 від 17.12.2013 на суму 1 275 999,12 грн., № 124 від 19.12.2013 на суму 3 063 841,18 грн. та актами приймання-передачі нафтопродуктів № 122 від 17.12.2013 на суму 1 275 999,12 грн., № 124 від 19.12.2013 на суму 3 063 841,18 грн.

26.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № НК-19, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставляти позивачу, за договором покупцю, нафтопродукти, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно із видатковою накладною № 61 від 27.12.2013 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму у розмірі 1 327 844,83 грн. на підставі договору № НК-19 від 26.12.2013; зазначена видаткова накладна підписана представниками позивача, відповідача та скріплена відбитками печаток.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Між позивачем та відповідачем підписано протоколи про залік взаємних вимог від 16.01.2014 та від 27.02.2014, відповідно до яких, сторони, шляхом підписання даних протоколів, досягли домовленості здійснити зарахування за зустрічними однорідними вимогами на суми 1 327 844,83 грн. та 261 000,00 грн., відповідно.

Позивач у претензії № 4 від 10.04.2014 повідомив відповідача про те, що станом на 10.04.2014 за останнім обліковується заборгованість за договором № 55/11-НП від 21.11.2013 поставки нафтопродуктів та додаткових угод до нього № 1 від 16.12.2013, № 2 від 17.12.2013 в розмірі 191 342,23 грн. та вимагав терміново сплатити зазначену заборгованість.

Відповіді на претензію позивача відповідачем не надано.

В п. 3.2 договору № 55/11-НП передбачено, що термін та умови оплати товару на кожну окрему партію товару встановлюються сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Згідно із п. 3.5 договору № 55/11-НП остаточні розрахунки сторін за цим договором по кожній партії товару здійснюються на підставі відповідного акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 4.5 договору № 55/11-НП датою поставки товару вважається дата складання акту приймання-передачі товару.

В п. 4 додатків № 1 та № 2 до договору № 55/11-НП сторонами погоджено, що перерахування коштів за поставлений товар здійснюється до 10.01.2014.

Як вбачається із акту звіряння, підписаного лише позивачем, внаслідок часткової оплати одержаного відповідачем товару та проведення 16.01.2014 та 27.02.2014 заліків взаємних вимог, станом на 09.04.2014 заборгованість у відповідача перед позивачем за договором № 55/11-НП від 21.11.2013 становить 191 342,23 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений позивачем товар згідно із договором № 55/11-НП, доказів сплати позивачу заборгованості у розмірі 191 342,23 грн., відповідачем не надано.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про сплату ним позивачу суми 30 000,00 грн., у рахунок виконання свого зобов'язання за договором № 55/11-НП від 21.11.2013, не підтверджене скаржником.

Згідно із наявною у справі довідкою Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" від 12.06.2014 № 235, на рахунок позивача було зарахування 24.04.2014 в сумі 30 000,00 грн. за договорами поставки № 55/11-НП від 21.11.2013 та за договором поставки № НК-19 від 26.11.2013, призначення платежу: "Оплата за мазут згідно рахунку № 79 від 16.12.2013 в т.ч. ПДВ 20% 5 000,00 грн.".

До апеляційної скарги додано копію витягу із особового рахунку відповідача про перерахуванню суми 30 000,00 грн. позивачу за документом № 246 від 24.04.2014 і зазначенням призначення платежу вищевказаного змісту.

Разом із тим, як вбачається із довідки Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" від 17.06.2014 № 5418/50.2/2.2 від 17.06.2014, оплата за дизельне паливо відповідачем проводилась на підставі рахунку № 80 від 17.12.2013 (а.с. 57).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 від відповідача витребувано копії у справу, оригінали для огляду, документу, на який є посилання у графі: "Призначення платежу", витягу про сплату 30 000,00 грн. від 24.04.2014, зазначеного платіжного доручення.

Однак, витребувані документи відповідачем не надані.

Отже, відповідачем не підтверджено те, що 24.04.2014 ним було перераховано позивачу 30 000,00 грн., у якості оплати за одержаний товар згідно із договором № 55/11-НП від 21.11.2013.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно із договором № 55/11-НП у розмірі 191 342,23 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються, у тому числі, й із оплати послуг адвоката.

Однак, матеріалами справи не підтверджено того, що позивачем понесені судові витрати у розмірі 20 000,00 грн. оплати послуг адвоката, оскільки не надано платіжних документів, які підтверджують проведення такого платежу.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 20 000,00 грн. судових витрат з оплати послуг адвоката.

Колегією суддів не виявлено порушень норм процесуального права, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 про порушення провадження у справі № 910/10614/14 та призначення до розгляду на 18.06.2014 надіслана позивачу та відповідачу 06.06.2014 й була одержана останнім 11.06.2014, про що, зокрема, свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 18129842.

Отже, у відповідача була можливість ознайомитись із матеріалами справи та надати заперечення і докази.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень та неправильного застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 у справі № 910/10614/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Капітал" без задоволення.

2. Справу № 910/10614/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай