Постанова

від 14.10.2014 по справі 820/14130/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 820/14130/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014р. по справі № 820/14130/14

за позовом Приватного підприємства "Кафе "Петрівське"

до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Кафе "Петрівське", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області про скасування рішення.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено рішення № 12 від 15.05.2014 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 08.02.2012 року по 04.04.2014 року на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нарахована пеня у розмірі 799,43 грн., оскільки зазначена норма втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем вказаного рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року задоволено позовні вимоги.

Скасовано рішення № 12 від 15.05.2014 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області.

Стягнуто з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Кафе "Петрівське" (62561, Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Харківська, 8, код 34678395) судовий збір у розмірі 182.70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, а також на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2014 року управління Пенсійним фондом України в Вовчанському районі Харківської області на підставі п.2 ч.9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було прийнято рішення №1 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органом Пенсійного фонду ПП "Кафе "Петрівське" в розмірі 799,43 грн. (а.с. 7).

Відповідачем позивачу було нараховано пеню за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 08.02.2012 року по 04.04.2014 року, тобто за період який настав після 01.01.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем незаконно було винесено рішення №12 від 15.05.2014 року на підставі норми Закону, яка на час прийняття оскаржуваного рішення втратила чинність відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з п. 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Приписами вищевказаного закону визначено коло осіб, які є страхувальниками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є страхувальником - платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області є територіальним органом Пенсійного фонду України, яке відповідно до функціональних повноважень, визначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в цілях забезпечення фінансування пенсійних виплат громадянам України зобов'язане здійснювати контроль за сплатою страхових внесків, а в разі порушення термінів сплати застосовувати до порушників фінансові санкції відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

За період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України.

Пунктом 5 ч.9 ст.106 вищезазначеного Закону передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем прийняте рішення від 15.05.2014 року № 12, яким до позивача застосовано фінансові санкції в загальній сумі 799,43 грн. за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, за 2012-2014 роки на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 7).

На думку суду першої інстанції, вищезазначена норма права втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ, тобто, не діяла на дату прийняття позивачем рішень про застосування фінансових санкцій.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на таке.

У зв'язку з прийняттям Закону № 2464-УІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якою передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску.

При цьому, з аналізу Закону № 2464-УІ вбачається, що його правила (окрім прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-УІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, відповідно до якої з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно зі спеціальним нормативним актом - Законом № 2464- УІ.

В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-УІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано положення п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року (абз.4 п.7); стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, які виникли до 01.01.2011 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позивачем не подано розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, за 2012 - 2014 роки. За вказані порушення відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2014 року № 12.

Таким чином, оскільки позивачем не подано розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, за період до 01.01.2011 року, то відповідач правомірно керувався законодавством, що діяло на момент виникнення таких правопорушень.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 03.07.2012р., 26.03.2013р., 03.12.2013р. (справи №№ 21-157а12, 21-71а13, 21-414а13 відповідно).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області сформовано рішення про застосування фінансових санкцій від 12.05.2014 року № 12 в межах його компетенції та в повній відповідності з нормами чинного законодавства, тому вимоги позивача про визнання недійсними вказаних рішення є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014р. по справі № 820/14130/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Кафе "Петрівське" до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О.