Постанова

від 15.10.2014 по справі 813/5695/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року Справа № 813/5695/14

11 год. 46 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельничук В.А.

від відповідача - Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ПП «Ліспромсервіспосатач» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Ліспромсервіспосатач» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000182204 від 05.08.2014 року.

14.08.2014 року на адресу суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у якій він просить визнати протиправним та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвід 05.08.2014 року № 0000182204 та № 0000192204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Акту перевірки № 1334/13-05-22-04/36027053 від 22.07.2014 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Еко-Арт-Буд», ПП «Техбуд-Україна», ПП «Мега Трейдінг Груп» та ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс». Жодним із актів складених іншими контролюючими органами щодо вказаних контрагентів, на які посилався відповідач в акті перевірки, не аналізувались господарські операції позивача. Товари отримані, оплачені і використані позивачем в господарській діяльності, суми доходу і податкових зобов'язань з ПДВ за результатами реалізації товарів виготовлених з придбаних у цих контрагентів пиломатеріалів актом перевірки не зменшені. Відповідачем не встановлено жодних інших осіб, у яких придбано пиломатеріали, крім тих, операції з якими поставлено під сумнів. Поставка товарів за умовами операцій здійснювалась продавцями, а позивачу товарно-транспортні накладні не надані, натомість ці обставини самі по собі не свідчать про нереальність постановок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що позивачем задекларовано господарські операції з ПП «Еко - Арт - Буд» і в первинній документації по вищезазначених операціях зазначено, що поставки здійснювалась на підставі договору № 01/08/13 від 01.08.2013 року однак позивачем договору з вказаними реквізитами договору на надано. Господарські операції позивача з ПП «Мега Трейдінг Груп» позивач обґрунтовує первинною документацією в якій вказано, що поставки здійснювались на підставі договору № 1/11-12 від 01.11.2012 року однак договору з вказаними реквізитами договору не надано. Позивач в позовній заяві наголошує, що поставка продукції від ПП «Гарант Сервіс Плюс» та ПП «Техбуд Україна» здійснювалась постачальниками. В той же час договорами наданими позивачем передбачено, що умови поставки та спосіб транспортування обговорюється сторонами окремо по кожній партії. Відповідач зазначає, що жодних документів, якими б підтверджувались домовленості стосовно способу доставки позивачем не надано. Вказана обставина додатково підтверджує, що господарські відносини позивача та ПП «Гарант Сервіс Плюс» та ПП «Техбуд Україна» фактично не відбулися.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» з питань господарських відносин з ПП «Еко-Арт-Буд» за період з 01.12.2010 року по 31.11.2013 року, з ПП «Техбуд-Україна» за серпень 2013 року, з ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс» за період з 01.11.2013 року по 31.03.2013 року, з ПП «Мега Трейдінг Груп» за 2012 рік, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів. За результатами перевірки складено Акт № 1334/13-05-22-04/36027053 від 22.07.2014 року.

Як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок включення до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ вартості пиломатеріалів хвойних обрізних придбаних у відповідних податкових періодах у ПП «Еко-Арт-Буд», ПП «Техбуд-Україна», ПП «Мега Трейдінг Груп» та ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс».

Зокрема, актом зменшено операційні витрати на 36000 грн. та податковий кредит на 7200 грн. за операціями позивача з ПП «Еко-Арт-Буд» у зв'язку із тим, що до перевірки не надано договір, товарно-транспортні накладні на поставку деревини, а акт перевірки вказаного контрагента щодо взаємовідносин з іншими особами вказує про неможливість здійснення ним господарської діяльності.

За результатами аналізу операцій з ПП «Техбуд-Україна» позивачу зменшено витрати на 72333,40 грн. та податковий кредит з ПДВ на 14466,68 грн. у зв'язку із тим, що за умовами договору купівлі-продажу № 04022013 від 04.02.2013р. доставка мала здійснюватись продавцем, однак до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на поставку деревини. Крім того, при обгрунтуванні висновків акту в цій частині відповідачем зроблено посилання на акт перевірки ПП «Техбуд-Україна» з питань взаємовідносин з третіми особами, щодо яких такі перевірки не проведені. За результатами аналізу таких актів перевірок, відповідача дійшов висновку про те, що ПП «Техбуд-Україна» не могло здійснювати господарські операції з позивачем.

Аналізуючи господарські операції позивача із ПП «Мега Трейдінг Груп», відповідач дійшов висновку про завищення витрат на 73320 грн. та податкового кредиту з ПДВ на 14664,02 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки договорів та товарно-транспортних накладних на поставку деревини. Відповідачем також взято до уваги відомості акту про неможливість проведення перевірки вказаного контрагента щодо взаємовідносин з іншими особами, з відомостей якого, на думку відповідача випливає, що ПП «Мега Трейдінг Груп»не могло здійснювати господарські операції з позивачем.

Що стосується операцій позивача з ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс», то за висновками акту перевірки, позивач за результатами їх податкового обліку протиправно сформував податковий кредит з ПДВ в сумі 6416,66 грн., оскільки вказані операції є нереальними з огляду на те, що за умовами договору купівлі-продажу № 202 від 04.02.2014р. доставка мала здійснюватись продавцем, однак до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на поставку деревини, а із аналізу акту про неможливість проведення перевірки ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс», на думку відповідача, вбачається, що вказаний суб'єкт міг здійснювати господарські операції з позивачем.

На підставі Акту № 1334/13-05-22-04/36027053 від 22.07.2014 року відповідачем видано та вручено позивачу податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 року:№ 0000182204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 35980,58 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 17990,29 грн. та № 0000192204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42747,36 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 21373,68 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх нормальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем операційних витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

На підтвердження виконання господарських операцій зПП «Еко-Арт-Буд» позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано первинні документи, а саме: видаткові накладні №РН-0000145 від 16.08.2013р. та № РН0000142 від 12.08.2013р., а також податкові накладні №60 та № 52 з відповідними датами. Згідно з відомостями вказаних документів, позивачу поставлено пиломатеріали на загальну суму 43200 грн. (в т.ч. ПДВ 7200 грн.). Видаткові накладні за такими поставками підписані особисто керівником ПП «Ліспромсервіспостач» Юзва С.Л. при отриманні ТМЦ. На підтвердження факту оплати вартості вказаних товарів позивачем надано платіжні доручення, а актом перевірки (сторінка 5) зафіксовано відсутність кредиторської заборгованості за такими поставками. На підтвердження факту використання таких пиломатеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано вибірково первинні документи щодо подальшої реалізації виробів з пиломатеріалів, які придбані у ПП «Еко-Арт-Буд». Суми доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями позивачу актом перевірки не зменшено, а відповідачем не встановлено будь-яких інших осіб, які поставили вказані ТМЦ, окрім ПП «Еко-Арт-Буд».

На підтвердження виконання господарських операцій зПП «Техбуд-Україна» позивачем до перевірки надано первинні документи, а саме: видаткові накладні № РН-001/83 від 02.08.2013р., № РН-001/85 від 30.08.2013р., № РН-001/86 від 30.08.2013р., №РН-001/84 від 14.08.2013р. та податкові накладні № 1, № 18, № 4 та № 17 з відповідними датами. Згідно з відомостями вказаних документів, позивачу поставлено пиломатеріали на загальну суму 86800 грн. (в т.ч. ПДВ 14466,68 грн.). Видаткові накладні за такими поставками підписані особисто керівником ПП «Ліспромсервіспостач» Юзва С.Л. при отриманні ТМЦ. На підтвердження факту оплати вартості вказаних товарів позивачем надано платіжні доручення, а актом перевірки (сторінка 12) зафіксовано відсутність кредиторської заборгованості за такими поставками. На підтвердження факту використання таких пиломатеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано вибірково первинні документи щодо подальшої реалізації виробів з пиломатеріалів, які придбані уПП «Техбуд-Україна». Суми доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями позивачу актом перевірки не зменшено, а відповідачем не встановлено будь-яких інших осіб, які поставили вказані ТМЦ, окрім ПП «Техбуд-Україна».

На підтвердження виконання господарських операцій з ПП «Мега Трейдінг Груп» позивачем до перевірки надано первинні документи, а саме: видаткові накладні № РН-0000199 від 06.11.2012р., № РН-0000218 від 10.12.2012р. та податкові накладні № 41 і № 23 з відповідними датами. Згідно з відомостями вказаних документів, позивачу поставлено пиломатеріали на загальну суму 87984,12 грн. (в т.ч. ПДВ 14664,02 грн.). Видаткові накладні за такими поставками підписані особисто керівником ПП «Ліспромсервіспостач» Юзва С.Л. при отриманні ТМЦ. На підтвердження факту оплати вартості вказаних товарів позивачем надано платіжні доручення, а актом перевірки (сторінка 19) зафіксовано відсутність кредиторської заборгованості за такими поставками. На підтвердження факту використання таких пиломатеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано вибірково первинні документи щодо подальшої реалізації виробів з пиломатеріалів, які придбані уПП «Мега Трейдінг Груп». Суми доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями позивачу актом перевірки не зменшено, а відповідачем не встановлено будь-яких інших осіб, які поставили вказані ТМЦ, окрім ПП «Мега Трейдінг Груп».

На підтвердження виконання господарських операцій з ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс»позивачем до перевірки надано первинні документи, а саме: видаткові накладні № 47 від 20.02.2014р., № 18 від 04.02.2014р., № 36 від 12.02.2014р., а також податкові накладні № 65, № 6, та № 39 з відповідними датами. Згідно з відомостями вказаних документів, позивачу поставлено пиломатеріали на загальну суму 38500 грн. (в т.ч. ПДВ 6416,66 грн.). Видаткові накладні за такими поставками підписані особисто керівником ПП «Ліспромсервіспостач» Юзва С.Л. при отриманні ТМЦ. На підтвердження факту оплати вартості вказаних товарів позивачем надано платіжні доручення, а актом перевірки (сторінка 26) зафіксовано відсутність кредиторської заборгованості за такими поставками. На підтвердження факту використання таких пиломатеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано вибірково первинні документи щодо подальшої реалізації виробів з пиломатеріалів, які придбані уТзОВ «Гарант Сервіс Плюс». Суми доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями позивачу актом перевірки не зменшено, а відповідачем не встановлено будь-яких інших осіб, які поставили вказані ТМЦ, окрім ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс».

Щодо тверджень відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН) при поставці товарів від вказаних вище контрагентів, суд зазначає, що ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14. Наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно враховувати, що договір поставки, купівлі-продажу товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Тому, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладною у постанові від 27.02.2014 року по справі № К/800/41631/13.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в актах перевірок (неможливості проведення перевірок) контрагентів позивача щодо відносин з іншими суб'єктами господарювання.

Даючи правову оцінку наведеним доводам, суд вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

Крім того, окремо варто зауважити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Згідно ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, орган державної податкової служби (відповідач) прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції, які відображені ПП «Ліспромсервіспостач» по взаєморозрахунках з ПП «Еко-Арт-Буд», ПП «Техбуд-Україна», ПП «Мега Трейдінг Груп» та ТзОВ «Гарант Сервіс Плюс»не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, оскільки спрямована лише на створення умов для отримання права на формування витрат та податкового кредиту та про порушення позивачем п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п. 198. 3, п. 198. 6, ст. 198 Податкового кодексу України .

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України , суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України , судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.08.2014 року № 0000182204, від 05.08.2014 року № 0000192204.

3. Стягунти з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» (адреса: м. Львів, вул. Наукова 57/77, код ЄДРПОУ 36027053) суму сплаченого судового збору 236, 18 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 21 жовтня 2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна