Рішення

від 23.10.2014 по справі 367/3806/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3806/13-ц Головуючий у І інстанції Мікуліна А.В. Провадження № 22-ц/780/5873/14 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко Категорія 1 23.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Ігнатченко Н..В., Олійника В.І.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року по справі за позовом Прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду в інтересах держави із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення Коцюбинською селищною радою Київської області вимог закону при виділенні громадянам земельних ділянок. Посилався, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вказував, що передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки відбулася з порушенням низки вимог чинного законодавства. Зокрема надана відповідачу земельна ділянка перебуває за межами сел. Коцюбинське, яке не має генерального плану, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатися. Крім того, спірна ділянка відповідно до рішення РМ УРСР № 673 від 20 червня 1956 року перебуває у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство» і відноситься до земель лісогосподарського призначення, що стверджується проектом організації лісового господарства і таксаційними описами ділянки. Отже, дана ділянка лісового фонду передана у власність ОСОБА_3 без її вилучення у встановленому порядку у КП «Святошинське лісопаркове господарство» та без зміни її цільового призначення. Крім того, при передачі ділянки у власність ОСОБА_3 проект землеустрою не проходив державну експертизу, що є порушенням ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Зазначав, що в послідуючому ОСОБА_3 провів відчуження спірної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_4 На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №903257, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_4 На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 видано державний акт, пізніше на підставі договору купівлі-продажу вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_2, якому видано державний акт серії. Вважає, що укладені між відповідачами договори купівлі-продажу на підставі ст.228 ЦК України є нікчемними правочинами, бо порушують публічний порядок, а відтак не потребують визнання їх недійсними. Відповідно видані на підставі цих договорів державні акти на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 слід визнати недійсними, як отримані з порушенням вимог чинного законодавства. Просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та визнати недійсним виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію, а також просив визнати за державою право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року позов прокурора задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1, визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903257, визнано недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №800441 та скасовано його державну реєстрацію, визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №416228 та скасовано його державну реєстрацію . В решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними державних актів на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Зокрема зазначає, що вони набули права власності на спірну ділянку за договорами купівлі-продажу, які не визнані судом недійсними, а тому підстави для скасування отриманих на підставі договорів державних актів відсутні.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позов частково і визнаючи недійсними рішення селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку, місцевий суд обґрунтовував свої висновки тим, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки межі сел. Коцюбинське у встановленому законом порядку визначені не були, генеральний план населеного пункту відсутній. Отже, селищною радою не було з'ясовано чи знаходиться виділена земельна ділянка в межах селища, а відтак розпоряджатися цією ділянкою рада не мала права, що у свою чергу відповідно до ст.152 ЗК України є підставою для визнання недійсними оспорюваних рішення і державного акту.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.122 сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до ч.2 ст.174 ЗК України рішення про встановлення, зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Згідно ст.176 ЗК України межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом України.

Відповідно до ч. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903257 (кадастровий номер 3210946200:01:043:0004). Також судом встановлено, що на час передачі Коцюбинської селищною радою у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки межі селища Коцюбинське Київської області у встановленому законом порядку не установлювалися, проект встановлення меж не розроблявся і не затверджувався, державний акт генеральний план населеного пункту був відсутній.

За таких обставин суд обґрунтовано задоволив вимоги прокурора про визнання недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки та державного акта.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я ОСОБА_4 серії ЯЖ № 800441, ОСОБА_2 серії ЯЛ № 416228 та скасування їх державної реєстрації, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, що потягло невірне вирішення спору в цій частині.

Так судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №372 від 29.04.2009 р. земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_4 На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №903257, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_4 На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ №800441 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:043:0004). На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1224 від 13.12.2010 р. земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_2, якому видано державний акт серії ЯЛ №416228 .

Задовольняючи вимоги прокурора в цій частині, суд виходив з того, що у зв'язку із визнанням недійсним рішення ради про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та державного акта серії ЯЖ № 903257, є правові підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я покупця земельної ділянки ОСОБА_4 серії ЯЖ № 800441, ОСОБА_2 серії ЯЛ № 416228 та скасування їх державної реєстрації. При цьому суд залишив поза увагою підстави позову прокурора, який мотивував вимоги тим, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу спірної ділянки є нікчемним згідно положень ст.228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок, і не потребує визнання його недійсним. Саме у зв'язку з нікчемністю договору прокурор вважав, що видані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 державні акти слід визнати недійсними.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість посилань прокурора на нікчемність договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки, оскільки прокурор не надав доказів, що даний правочин порушує публічний порядок. Однак, прийшовши до таких висновків, суд на порушення вимог ст.81, 131, 152 ЗК України, ст.204 ЦК України, та всупереч попереднім висновкам про відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу нікчемним, визнав державні акти, видані ОСОБА_4 та ОСОБА_2, недійсними.

Наведене свідчить про порушення вимог процесуального закону щодо законності і обґрунтованості рішення.

Крім того, суд не звернув уваги, що правовою підставою видачі ОСОБА_4 державного акту є договір купівлі-продажу № 372 від 29.04.2009 р., що прямо вказано у державному акті серії ЯЖ № 800441. Правовою підставою видачі ОСОБА_2 державного акту є договір купівлі-продажу № 1224 від 13.12.2010 р., що прямо вказано у державному акті серії ЯЛ № 416228.

Відповідно без вирішення питання щодо правомірності набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_2 права на спірну ділянку за цивільно-правовою угодою, як це передбачає п.«в» ч.3 ст.152 ЗК України, підстави для визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цієї угоди, відсутні.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними чи неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується ОСОБА_2 ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я покупця земельної ділянки ОСОБА_4 серії ЯЖ № 800441, ОСОБА_2 серії ЯЛ № 416228 та скасування їх державної реєстрації , колегія суддів вважає, що дані вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.81, ст.131 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістом вказаних норм правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину, є в даному випадку є необґрунтованим.

Такі висновки відповідають приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а також відповідають ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, такі висновки узгоджуються із положеннями ч.3 ст.152 ЗК України, згідно якої захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом подання позову про визнання угоди недійсною.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким колегія суддів погоджується, зазначивши в рішенні, що укладені між відповідачами договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 29 квітня 209 року та 12 грудня 2010 року не є такими, що порушують публічний порядок, оскільки укладені між приватними особами і його предметом є майно, що перебуває у приватній власності.

За таких обставин з огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 набули права власності на спірну земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу від 29 квітня 209 року та 12 грудня 2010 року, які не визнані судом недійсними і не є нікчемними (їх недійсність не встановлена законом), а також враховуючи приписи ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я ОСОБА_4 серії ЯЖ № 800441, ОСОБА_2 серії ЯЛ № 416228 виданих на підставі вказаних договорів купівлі продажу з підстав вказаних прокурором у позові.

При цьому колегія суддів враховує правовий висновок, який зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 жовтня 2013 року при розгляді справи № 6-93цс 13, предметом якої був спір про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним за позовом прокурора. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України при розгляді справ № 6-92цс 13, 6-67цс14.

За змістом наведеної правової позиції стосовно спору в даній справі вирішення питання про правомірність видачі державного акта на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності правочину, на підставі якого такий акт виданий.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року в частині визнання недійсними державних актів на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та скасування їх державної реєстрації скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити в позові прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство»про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :