Рішення

від 07.10.2014 по справі 911/3767/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 911/3767/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українсько-італійське спільне підприємство "Екотекстиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" про стягнення суми,

представники:

позивача : Рашківська В.В. (дов. № 01/14 від 26.06.2014);

відповідача: Брижак О.М. (дов. б/н від 15.09.2014);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українсько-італійське спільне підприємство "Екотекстиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1375 від 04.12.2009.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.09.2014.

Ухвалою від 23.09.2014 розгляд справи відкладено на 07.10.2014.

В судовому засіданні 07.10.2014 суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 07.10.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

04.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українсько-італійське спільне підприємство "Екотекстиль" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" (покупець) було укладено договір поставки № 1375, відповідно до п. 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах цього договору.

Здавання-приймання товару по кількості здійснюється згідно з накладною (п. 2.6. договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України по мірі реалізації згідно п. 1.1. Додатку № 4 до договору поставки, яким встановлено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в замовленні, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

30.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українсько-італійське спільне підприємство "Екотекстиль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" , Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-2" було укладено додаткову угоду № 1 від 30.08.2014, відповідно до якої сторони замінили Товариство з обмеженою відповідальністю "Край" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-2" як покупця за договором поставки № 1375 від 04.12.2009.

Крім того, 30.08.2010 сторонами було підписано додаток до додаткової угоди № 1, яким сторони встановили, що ТОВ «Край-2» зобов'язаний оплатити постачальнику товар, що був поставлений постачальником на ТОВ «Край» згідно з умовами договору поставки № 1375 від 04.12.2009 та неоплачений до дати підписання угоди у розмірі 45789,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до видаткових накладних за період з вересня 2010 року по квітень 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 605793,12 грн. Вказаний факт підтверджується копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, відповідач відповідно до видаткових накладних повернення повернув позивачу товар на загальну суму 80168,04 грн (копії містяться в матеріалах справи).

Отже, загальна вартість отриманого та неповернутого відповідачем товару складає 525625,08 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що подані позивачем видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, як то передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, не містять відомостей про осіб, що приймали товар. Крім того, відповідач зазначає, що до позову не додано довіреностей осіб, що приймали товар, а відтак вважає факт поставки недоведеним.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки, по-перше, на видаткових накладних проставлені штампи відповідача, а по-друге, останнім було здійснено часткові проплати, що свідчить про визнанням ним поставки.

Так, відповідно до довідки № 13611-04/77 від 02.10.2014, наданої Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», та довідки № 1660/1100 від 02.10.2014, наданої Публічним акціонерним товариством «Банк Форум», загальна сума сплачених відповідачем на користь позивача за договором поставки № 1375 від 04.12.2009 коштів складає 403900,00 грн.

А відтак, сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 167514,52 грн (525625,08 грн - 403900,00 + 45789,44 грн = 167514,52 грн).

Сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 31.07.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становить 150626,90 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості № 57/14-ЮД від 30.05.2014 (копії доказів надсилання містяться в матеріалах справи). Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Отже, хоча судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем є більшою, проте правом позивача є вимагати стягнення частини боргу, а відтак вимога про стягнення з відповідача 150626,90 грн боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (код ЄДРПОУ 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українсько-італійське спільне підприємство "Екотекстиль" (код ЄДРПОУ 32827892) 150626,90 грн боргу, а також 3012,54 судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 21.10.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз