Рішення

від 09.10.2014 по справі 910/9301/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р. Справа № 910/9301/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомДержавної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до третя особаЗакритого акціонерного товариства «НВО Україна» ОСОБА_1 про стягнення 65 037,00 грн. Суддя Антонова В.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Никитюк М.В. (довіреність №7 від 15.01.2014); від відповідача: третя особа:не з'явився; ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1). секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

З господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла справа №910/9301/14 за позовом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства «НВО Україна» (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 (далі-третя особа) про стягнення 65 037,00 грн.

Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» створена згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №334 та від 02.06.2000 №885 та відповідно є правонаступником Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву із збереженням його структури та органів.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №17/5 від 19.05.2000, а саме щодо передачі позивачеві квартири №10, за адресою м. Київ, пров. Сіноманський.

В результаті, чого позивач просить суд, стягнути з відповідача 65 037,00 грн.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 28.07.2014 справу №910/9301/14 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2014 прийнято справу №910/9301/14 до свого провадження суддею Антоновою В.М. та призначено розгляд справи на 18.09.2014.

У судове засідання 18.09.2014 представник відповідача та третьої особи, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 18.09.2014 представник позивача по справі подав клопотання б/н від 18.09.2014 (вх. №19736/14) про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2014 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/3221/14 на п'ятнадцять днів з 29.09.2014 по 13.10.2014 та відкладено судове засідання на 09.10.2014.

В судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Проте, представники відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання 09.10.2014 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 09.10.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

19.05.2000 між Фондом сприяння молодіжному житловому будівництву (фонд за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «НВО Україна» 9компанія за договором, відповідач у справі) було укладено договір №17/5 (далі-договір 17/5).

Відповідно до п.1.1. договору №17/5 фонд зобов'язується внести інвестиції в будівництво житлових будинків по пр. Науки, буд. №210 та пер. Сіноманському, буд. №1 в м. Києві в порядку і на умовах передбачених цим договором.

Компанія зобов'язується по завершенні будівництва і здачі дому по АДРЕСА_2 в експлуатацію передати фонду у розпорядження квартири загальною площею орієнтовано 1200 кв. метрів готових до заселення для наступної передачі їх молодим сім'ям та окремим молодим громадянам згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.99 №825 на суму внесених інвестицій до 31 березня 2001 року (п.1.2. договору №17/5).

Відповідно п.4.3. договору №17/5 компанія гарантує, що до моменту передачі за актом Фонду квартир на них відсутні права в третіх осіб, що вони не продані (подаровані, закладені), у суперечці, під забороною або арештом не перебувають. Гарантія поширюється на кожну квартиру, передану на підставі цього договору.

Згідно п.1.7. договору №17/5 розрахунок за надання квартир здійснюється з депозитних рахунків позичальників пільгового дострокового державного кредиту тобто фізичних осіб за розпорядженням фонду при цьому компанії надається інформація про відкриття депозитних рахунків з наданням їх відповідних номерів у задіяній установі банку.

З додатку №2/2 від 20.10.2000 до договору №17/5 від 19.05.2000 вбачається, що ЗАТ «НВО України» передає Держаному фонду сприяння житловому будівництву 9 (дев'ять) квартир загальною площею 575,37 м. кВ. по ціні, яка встановлена Держбудом України для м. Києва 1287 грн. за кв.м. (лист №7/3-1057 від 17.10.2000 р. та додаток до нього) на загальну суму 740 501,19 грн. без ПДВ згідно з договором №17/5 від 19.05.2000.

Господарський суд встановив, що 28.12.2000 між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву (розпорядник за договором, позивач у справі) та ОСОБА_1 (позичальник за договором, третя особа у справі) було укладено кредитна угода №172 (далі-угода №1720.

Відповідно до п.1.1. угоди №172 згідно з умовами положення про порядок надання пільгового довготермінового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1999 року №825 розпорядник від імені держави надає позичальнику прямий зворотній адресний (цільовий) кредит на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 52,73 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 у сумі 62 311,00 грн. терміном повернення 30 років з часу отримання документів на право володіння та користування житлом.

Згідно з п.2.4. договору №172 сторони погоджуються, що розпорядник розпоряджається кредитними позичальника, внесеними на особистий рахунок, а також здійснює контроль за їх цільовим використанням без спеціального доручення позичальника.

Як вбачається з платіжного доручення від 22.01.2001 та довідки АКБ «Правекс-Банк» від 27.03.2014 №555/1238 було перераховано кошти відповідачеві згідно інвестиційного договору №17/5 в сумі 65 037,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобовязання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2004 по справі №2-448/1 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «НВО «Україна» про визнання права власності на квартиру, позов задоволено, рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру №10 в буд. №1 (будівельна адреса) по пров. Сіноманському в м. Києві.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2004 по справі №2-448/1 зазначено, що 13.08.2003 відповідно до акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію прийнято три секції п'ятисекційного житлового будинку по пров. Сіноманському 1.

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2004 по справі №2-448/1 встановлено, що протоколом №1 від 22.12.2003 квартира №10 в будинку №1 про пров. Сіноманському в м. Києві передана ЗАТ «НВО Україна».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2004 у справі №22/517 затверджено мирову угоду між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та Закритим акціонерним товариством «НВО «Україна», з якої вбачається, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача передати, згідно з додатком від 20.10.2000 №2/2 квартиру 310, що знаходиться за адресою м. Київ, пров. Сіноманський (будівельний №1), поштовий 16, позивач відмовився.

Однак, третя особа не отримала право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Крім того, з розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державна адміністрація №1770 від 11.10.2002 «Про затвердження спільних рішень адміністрацій та профспілкових комітетів організацій, підприємств і установ Шевченківського району про надання жилих приміщень» надано жилу квартиру, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 сім'ї ОСОБА_3

Постановою Солом'янського районного суду від 22.12.2008 по справі №2-а-13-1/08 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації незаконним та часткове його скасування, скасування свідоцтва про право власності на квартиру відмовлено.

Рішенням Дніпровського районного суду в м. Києві від 18.03.2011 по справі 32-8/1-11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Україна», Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпоряджень, виселення ордеру недійсним,, скасування свідоцтва про право власності, виселення, визнання права власності залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21.06.2011 по справі №22-7765 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року залишено без змін.

Господарський суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 ні позивачу, ні третій особі відповідачем не передавалася.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю 65 037,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 зазначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодовування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Україна» (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, будинок 6, ідентифікаційний код: 13734583) на користь Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 2-А, ідентифікаційний код: 20033504) 65 037 (шістдесят п'ять тисяч тридцять сім) грн. 00 коп. боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 21.10.2014 року