Ухвала

від 21.10.2014 по справі 902/999/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21 жовтня 2014 р.

Справа № 902/999/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Білоуса В.В.,

при секретарі судового засідання Нестерові Д.О. ,

розглянувши в приміщенні суду заяву від 14.10.2014 р. (вх.№ 08-46/9869/14) Приватного підприємства "Декор - Яр" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 902/999/14

за позовом :Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033)

до :Приватного підприємства "Декор - Яр" (вул. Свердлова, буд.106, м. Вінниця, 21018)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000)

про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМ-SМЕВ01/005/2007 від 27.12.2007 року

Представники сторін:

позивача : не з'явився;

відповідача : не з"явився.

В С Т А Н О В И В :

31.07.2014 р. Господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 902/999/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Декор - Яр", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № РМ-SМЕВ01/005/2007 від 27.12.2007 р.

Вказаним рішенням позов задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № РМ-SМЕВ01/005/2007 від 27.12.2007 р., а саме: нерухоме майно: вбудовані приміщення у цокольному поверсі житлового будинку, які складаються з: тамбура 39-1, коридору 39-2, складів 39-3, 39-7, кладової 39-4, туалету 39-5, умивальника 39-6, торгового залу 39-8, кабінету 39-9, загальною площею 145,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належать на праві приватної власності Приватному підпиємству «Декор-Яр» (ідентифікаційний номер: 33263789, місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, вул. Свердлова, буд. 106), зі способом реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 512 000, 00 грн. та направлення виручених під час реалізації предмета іпотеки коштів на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, Код ЄДРПОУ 21685166, рахунок №29093002900006 в АТ «ОТП Банк», МФ0:300528) для погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №СМ-SМЕВ01/005/2007 від 27.12.2007 р. у розмірі: 1 326 967,49 грн., що складається з 824 229,61 грн. - борг по тілу кредиту; 269 800,76 грн. - борг по нарахованих відсотках; 232 937,12 грн. - борг по нарахованій пені.

Після набрання рішенням від 31.07.2014 р. законної сили, на його виконання судом було видано відповідні накази від 18.08.2014 року.

22.08.2014 р. апеляційну скаргу б/н від 19.08.2014 р. Приватного підприємства "Декор - Яр" на рішення господарського суду Вінницької області разом зі справою № 902/999/14 надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року, скаргу повернуто скаржнику, оскільки ним не подано доказів сплати судового збору та документів, що підтверджують надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні.

Не надання вказаних доказів до апеляційної скарги розцінюється як намагання затягнути виконання рішення суду.

14.10.2014 р. від Приватного підприємства "Декор - Яр" до суду надійшла заява від 14.10.2014 р. (вх.№ 08-46/9869/14) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 902/999/14.

В обґрунтування поданої заяви, заявник вказує, що наказ господарського суду Вінницької області від 18.08.2014 року по справі № 902/999/14 було видано помилково, оскільки на момент його видачі суд не переконався у тому, чи були подані учасниками судового процесу апеляційні скарги, тобто на момент видачі наказу рішення суду не набуло законної сили.

Ухвалою від 15.10.2014 р. заяву Приватного підприємства "Декор - Яр" від 14.10.2014 р. (вх.№ 08-46/9869/14) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 902/999/14 було призначено до розгляду на 21.10.2014 р. Явку в засідання представників позивача, відповідача, третьої особи визнано необов'язковою.

Представники позивача, відповідача, третьої особи в судове засідання 21.10.2014 р. не з"явилися.

Направлення копій ухвали суду від 15.10.2014 року на адреси позивача, відповідача, третьої особи підтверджується реєстрами поштових відправлень.

Згідно абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч.2, 3 ст.117 ГПК України Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відсутність представників сторін, третьої особи в судовому засіданні не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін, третьої особи належним чином про час і місце розгляду заяви.

Дослідивши матеріали поданої заяви, надавши юридичну оцінку наявних у справі доказів, суд з'ясував наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2, ч. 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Згідно п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Якщо рішення місцевого господарського суду переглядалося в суді апеляційної інстанції і наказ видається (надсилається) після здійснення такого перегляду, то дата видачі наказу має співпадати з датою повернення матеріалів справи з суду відповідної інстанції до місцевого господарського суду. Після закінчення апеляційного перегляду справа невідкладно повертається до суду першої інстанції.

Вказані вище приписи, стосуються порядку видачі судового наказу після апеляційного перегляду рішення суду, яке залишено без змін, за умови, що наказ до подачі апеляційної скарги судом не видавався.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, якщо на судове рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили і на виконання якого видано наказ (частина третя статті 85 і стаття 116 ГПК), подано апеляційну скаргу після закінчення встановленого частиною першою статті 93 ГПК строку, і суд апеляційної інстанції відновить цей строк та прийме скаргу до провадження, то копія відповідної ухвали повинна бути надіслана органу Державної виконавчої служби, якою зазначений наказ прийнято до виконання. Такий наказ відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" повертається до суду, який його видав.

У разі, коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення буде залишене без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ. Якщо на час прийняття судового акта апеляційної інстанції строк для пред'явлення цього наказу до виконання закінчився, зазначений строк підлягає відновленню згідно із статтею 119 ГПК.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В силу ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

За змістом ч. 2, ч. 3 ст. 50 ГПК України, строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення суду від 31.07.2014 року у справі № 902/999/14 оформлено та підписано 05.08.2014 року.

Враховуючи наведенні вище приписи законодавства, рішення господарського суду Вінницької області від 31.07.2014 року у справі № 902/999/14 набуло законної сили 18.08.2014 року.

18.08.2014 р. на виконання рішення видано наказ суду згідно вимог ст. ст. 85, 116 ГПК України.

При цьому, станом на 18.08.2014 року у суду відсутні були відомості щодо апеляційного оскарження даного рішення, оскільки апеляційна скарга відповідача надійшла до господарського суду Вінницької області 21.08.2014 року за вх. № 08-59/360/14, що підтверджується штампом на ній.

За таких обставин, справу № 902/999/14 було направлено до суду апеляційної інстанції разом із копією даного наказу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Справа № 902/999/14 повернулася до господарського суду Вінницької області 09.10.2014 року.

Так як апеляційну скаргу не прийнято до розгляду та повернуто заявнику, скарга вважається не поданою, а тому рішення суду від 31.07.2014 р. набрало законної сили 18.08.2014 р.

Таким чином, оскільки, наказ суду від 18.08.2014 року було видано в день набрання рішенням суду від 31.07.2014 року законної сили у справі № 902/999/14 та до надходження апеляційної скарги, яка в подальшому повернута заявнику, в зв'язку з чим підстави для видачі нового наказу після надходження справи до суду були відсутні, а тому немає підстав вважати, що даний наказ суду у справі № 902/999/14 видано помилково.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Круючись ст. ст.4-3, 22, 33, 34, 43, 86, 115, 117 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю в задоволенні заяви Приватного підприємства "Декор - Яр" від 14.10.2014 р. (вх.№ 08-46/9869/14) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

2. Копії ухвали надіслати позивачеві, відповідачеві, третій особі рекомендованими листами.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033)

3 - відповідачу (вул. Свердлова, буд.106, м. Вінниця, 21018)

3 - третій особі (АДРЕСА_1, 21000)