Рішення

від 15.10.2014 по справі 916/3124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2014 р.Справа № 916/3124/14

За позовом: Приватного підприємства "Фотон 2008";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міфал";

про стягнення 11 412,03 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Тучкова Л.Л. - довіреність від 12.05.2014р.

від відповідача: Тітов В.В. - довіреність від 06.10.2014р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Фотон 2008" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міфал", в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 5 377,20 грн., пеню у сумі 5 176,38 грн., 3% річних у сумі 212,72 грн., індекс інфляції у сумі 645,73 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1 827 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Міфал" умов укладеного між сторонами по справі договору про надання послуг по обробці білизни №08/02/13 від 08.02.2013р. в частині

повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги.

Ухвалою суду від 08.08.2014р. було порушено провадження у справі №916/3124/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

13.10.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Міфал" подано до суду заперечення (а.с.57-60), згідно яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу (пені) та витрат на оплату адвокатських послуг.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що укладеним між сторонами договором передбачено у разі несвоєчасної оплати послуг обов'язок замовника сплатити штраф у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

При цьому, як вказує відповідач, ПП "Фотон 2008", обґрунтовуючи підстави стягнення штрафу, помилково посилається на положення Цивільного кодексу України, які регулюють стягнення пені.

Стосовно стягнення з відповідача адвокатських витрат, ТОВ "Міфал", посилаючись на п.6.3. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України", зазначає що, оскільки з наданої позивачем у підтвердження сплати адвокатських послуг квитанції не вбачається, за які саме послуги було сплачено 2 000 грн., а адвокат у судових засіданнях участі не приймав, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Крім того, 13.10.2014р. відповідачем до канцелярії суду було подано також заяву про застосування строку позовної давності (а.с.61-62), згідно якої ТОВ "Міфал" просить суд застосувати позовну давність в частині стягнення суми пені (штрафу) у розмірі 5 176,38 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1 827 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2 000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо стягнення суми основного боргу не заперечував, однак заперечував щодо стягнення пені (штрафу) та адвокатських послуг, а, крім того, просив суд застосувати строк позовної давності до стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2013р. між Приватним підприємством "Фотон 2008" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міфал" (замовник) укладено договір про надання послуг по обробці білизни №08/02/13 (а.с.11-12), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати послуги по обробці білизни у пральні у відповідності до даного договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013р. (п.6.3. договору).

Згідно п.3.1. договору вартість обробки 1 кілограму білизни складає 6 грн.

Розрахунок по наданим послугам здійснюється у безготівковій формі у відповідності до виставлених рахунків (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що замовник сплачує послуги виконавця по факту виконаних робіт на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з обробки білизни на загальну суму 5 377,20 грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с.16-18). На виконання умов договору, позивачем 18.03.2013р., 01.04.2013р. та 23.04.2013р. було виставлено відповідачу рахунки на оплату (а.с.19-21), посилання на які містяться у відповідних актах надання послуг.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, Товариством з обмеженою відповідальністю "Міфал" взагалі не розрахувалось за надані послуги.

Оскільки наявність основної заборгованості у сумі 5 377,20 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 5 176,38 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання .

При цьому, штрафом, за змістом ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, тобто зобов'язання, що не є грошовим.

Відповідно до п. 4.2. договору у разі несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник зобов'язується оплатити виконавцю штраф у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що зазначений у договорі штраф, фактично, за своєю юридичною природою є пенею.

Відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При цьому, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи вищевикладене, при перевірці, наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, враховуючи передбачений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальний строк позовної давності в один рік, про застосування якого відповідачем зроблено відповідну заяву, та дати подання позовної заяви (5.08.2014р.), судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", було здійснено власний розрахунок пені, згідно якого загальний розмір пені, який підлягає стягненню складає 131,34 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1558.8 05.08.2013 - 12.08.2013 8 7.0000 % 0.038 %* 4.78 1558.8 13.08.2013 - 22.09.2013 41 6.5000 % 0.036 %* 22.76

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1638 05.08.2013 - 12.08.2013 8 7.0000 % 0.038 %* 5.03 1638 13.08.2013 - 05.10.2013 54 6.5000 % 0.036 %* 31.50

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2180.4 05.08.2013 - 12.08.2013 8 7.0000 % 0.038 %* 6.69 2180.4 13.08.2013 - 29.10.2013 78 6.5000 % 0.036 %* 60.57

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 212,72 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 645,73 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, вважає його вірним та вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

При перевірці індексу інфляції, судом, з використанням системи "Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок інфляційних нарахувань.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 22.03.2013 - 04.08.2014 1558.8 1.125 194.18 1752.98 05.04.2013 - 04.08.2014 1638 1.125 204.04 1842.04 29.04.2013 - 04.08.2014 2180.4 1.125 271.61 2452.01

Таким чином індекс інфляції складає 669,83 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у заявленому позивачем розмірі - 645,73 грн.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2014р. між ПП "Фотон 2008" (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 27.12.2006р., було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.22-24), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі, у порядку та на умовах, визначеними цим договором.

У відповідності до п.1.2. договору в порядку та на умовах цього договору виконавець надає наступну правову допомогу: 1.2.1. консультування з питань порядку захисту прав та інтересів замовника в межах правовідносин, що виникли за договором №08/02/13 від 08.02.2013р.; 1.2.2. підготовка вимоги про виконання грошового зобов'язання за договором №08/02/13 від 08.02.2013р.; 1.2.3. підготовка позовної заяви до господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ "Міфал" на користь замовника суми боргу, а також штрафних санкцій за договором №08/02/13 від 08.02.2013р., а також інші документи, які можуть бути необхідні для подачі позовної заяви до суду; 1.2.4. представлення інтересів замовника у господарських судах усіх інстанцій.

Згідно п. 4.1. договору вартість послуг, вказаних у п.п.1.2.1.-1.2.3. договору складає 2 000 грн.

Суму, вказану в п. 4.1. договору, замовник сплачує виконавцю на протязі 5 робочих днів з моменту отримання рахунку.

Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок за договором про надання правової допомоги від 11.07.2014р., сплативши адвокату винагороду у розмірі 2 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1/21 від 31.07.2014р. (а.с.25).

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір адвокатських витрат, що підлягає стягненню, до 500 грн., з огляду на те, що послуга з підготовки вимоги про виконання грошового зобов'язання за договором №08/02/13 не є необхідною та такою, що безпосередньо пов'язана з розглядом справи, оскільки ані чинним законодавством, ані умовами договору не передбачено обов'язкове досудове врегулювання спору. Крім того, суд вважає, що послуга з консультування з питань порядку захисту прав та інтересів замовника в межах правовідносин, що виникли за договором №08/02/13 від 08.02.2013р., також частково охоплюється послугою з підготовки позовної заяви.

Обмежуючи розмір стягнення витрат на послуги адвоката, суд також виходить з факту часткового задоволення судом позовних вимог, пов'язаного з обрахуванням адвокатом у позовній заяві розміру пені у розмірі, що не відповідає імперативним нормам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міфал" (65011, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25, код ЄДРПОУ 37946796) на користь Приватного підприємства "Фотон 2008" (65091, м. Одеса, пров. Старокінний, 2, код ЄДРПОУ 35818990) основну заборгованість у сумі 5 377 /п'ять тисяч триста сімдесят сім/ грн. 20 коп., пеню у сумі 131 /сто тридцять одна/ грн. 34 коп., 3% річних у сумі 212 /двісті дванадцять/ грн. 72 коп., індекс інфляції у сумі 645 /шістсот сорок п'ять/ грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 019 /одна тисяча дев'ятнадцять/ грн. 32 коп., а також витрати на оплату послуг адвоката у сумі 500 /п'ятсот/ грн.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя Ю.М. Щавинська