Рішення

від 17.10.2014 по справі 906/1107/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2014 р. Справа № 906/1107/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

за участю представників сторін:

- від позивача: Романенко О.Д. - представник за дов. №б/н від 30.07.2014 р.

- від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" (м. Київ)

до Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії №4" (м. Житомир)

про стягнення 128159,40 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" (м. Київ) подано позов до Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії №4" (м. Житомир) про стягнення 128159,40 грн. попередньої оплати за виготовлення взуття згідно з Договором підряду №79 від 19.09.2011 р.

Ухвалою від 14.08.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив засідання суду.

Згідно з ухвалою суду від 11.09.2014 р. розгляд справи було відкладено.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2014 р. було продовжено строк вирішення спору по 27.10.2014 р., розгляд справи відкладено, зобов'язано сторони виконати вимоги резолютивної частини ухвали.

16.10.2014 р., на адресу господарського суду від позивача надійшов лист за вих. №01/10 від 06.10.2014 р., у якому позивач стверджує, що Акт звірки взаєморозрахунків згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 81200,48 грн., а не 128159,40 грн., як зазначив позивач у позовній заяві, не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не поданий відповідачем в оригіналі, дані, які в ньому зазначені не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та є такими, що повністю протирічать даним позивача (а. с. 91, 92).

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, вказала, що зобов'язання відповідача згідно з умовами договору не виконані, а попередньо cплачені йому кошти за виконану роботу станом на день судового розгляду справи на рахунок позивача не повернуті.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку простої кореспонденції від 10.10.2014 р. (а. с. 93 - 96).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

19.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" (замовник/позивач) та Державним підприємством "Підприємство Житомирської виправної колонії №4" (підрядник/відповідач) було укладено Договір підряду №79 (далі - Договір, а. с. 9 - 11), згідно з яким підрядник зобов'язався за дорученням замовника на умовах, викладених у даному Договорі, виготовити взуття згідно з замовленням замовника (далі - продукція), а замовник зобов'язався на умовах, викладених у даному Договорі, прийняти від підрядника та оплатити якісно виготовлену продукцію, згідно зі складеною калькуляцією. Продукція виготовляється з матеріалу замовника з використанням інструменту та обладнання замовника, що передається згідно з актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1 Договору).

Умовами п. 3.1 Договору встановлено, що підрядник зобов'язується щомісяця виготовляти продукцію в кількості та якості, що визначається додатковою угодою до цього Договору і становить невід'ємну частину даного Договору.

Вартість послуг з виготовлення одиниці продукції вказується в додатку, який є невід'ємною частиною Договору (пп. 4.1 п. 4 Договору).

Згідно з пп. 5.1 п. 5 Договору прийняття продукції здійснюється на виробництві підрядника шляхом підписання акту виконаних робіт на виготовлену продукцію уповноваженими представниками сторін після огляду виготовленої продукції, перевірки її кількості та якості. Розрахунки за Договором здійснюватимуться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника - 100% попередня оплата партії продукції.

На виконання умов Договору, 12.12.2011 р. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі обладнання, згідно з яким замовник передав, а підрядник прийняв статичну іжекторно - ливарну машину для лиття взуття Е266XXL, серійний номер 08045388, для надання послуг виливу продукції замовнику, без оплати орендної плати підрядником (а. с. 41).

04.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору №79 від 19.09.2011 р. про внесення змін в пункт 10 Договору в частині зазначення банківських реквізитів підрядника (а. с. 12).

Судом встановлено та усними пояснення представниками сторін підтверджено, що будь-яких інших додаткових угод та додатків до Договору підряду №79 від 19.09.2011 р. між сторонами спору укладено не було, у зв'язку з чим кількість та вартість послуг з виготовлення продукції підлягала погодженню при підписанні між сторонами Актів надання послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі виставлених відповідачем рахунків для здійснення попередньої оплати за роботи, визначені умовами Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 216355,32 грн., доказом чого є копії банківських виписок (а. с. 13 - 18) та податкових накладних (а. с. 66 - 71).

Відповідач, всупереч ппп. 2.2.1 пп. 2.2 п. 2 Договору, свої зобов'язання щодо виготовлення продукції виконав частково на суму 88195,92 грн., доказом чого є підписані сторонами Акти надання послуг (а. с. 19 - 39) та Акт №7 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 28.12.2011 р. (а. с. 40).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем Договору та враховуючи наслідки аварійної ситуації в електромережі на підприємстві відповідача, що призвели до виходу з ладу обладнання, на якому виготовлялася продукція, позивач 17.03.2014 р. надіслав відповідачу лист за вих. №21, згідно з яким, користуючись правом на одностороннє розірвання Договору, передбачене п. 9.3, просив вважати його розірваним через 10 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення, провести фінансові розрахунки та підписати акт звірки взаєморозрахунків з позивачем (а. с. 44, 45).

Судом встановлено, що відповідач сплачені позивачем грошові кошти не повернув, фінансові взаєморозрахунки не провів. При цьому, суд зазначає, що Договір підряду №79 від 19.09.2011 р. припинив свою дію на підставі ст. 611 ЦК України у відповідності до п.9.3 Договору у зв'язку з його розірванням з 28.03.2014 р. (17.03.2014 р. дата отримання листа + 10 днів).

З метою досудового врегулювання спору, 03.07.2014 р. позивач направив відповідачу претензію про повернення коштів у розмірі 128159,48 грн. (а. с. 46, 47).

З матеріалів справи вбачається, що претензія була отримана відповідачем 03.07.2014 р. за вх. №2768, про що свідчить відмітка та печатка, проставлені завідувачем канцелярії відповідача на примірнику претензії позивача (а. с. 47).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Отже, згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму основного боргу у розмірі 128159,48 грн. у строк до 10.07.2014 р. включно (03.07.2014 р. (дата отримання претензії) + 7 пільгових днів).

Відповідач у вказаний вище строк суму заборгованості не повернув, в результаті чого борг відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача до суду склав 128159,48 грн. (216355,32 - 88195,92 )

Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 вказаної статті, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; п о в е р н е н н я в и к о н а н о г о однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки позивач перерахував відповідачу кошти за оплату робіт, які відповідачем в межах строку дії договору виконано не було, суд приходить до висновку, що спірне майно (грошові кошти позивача у розмірі 128159,48 грн.) може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, оскільки після розірвання між сторонами Договору підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів повернення передоплати у заявленій позивачем до стягнення сумі не надав, факт наявності заборгованості визнав. При цьому, суд зазначає, що обставини на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а сума боргу, яка виникла у зв'язку з виконанням сторонами Договору підряду №79 від 19.09.2011 р. та зазначена відповідачем в Акті звірки взаєморозрахунків від 10.05.2014 р. не підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 128159,48 грн. передоплати за виготовлення взуття згідно з Договором підряду №79 від 19.09.2011 р.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 69, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії №4" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, б. 172, код ЄДРПОУ 08679971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жанетт Україна" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 35679337):

-128159,40 грн. попередньої оплати;

-2563,19 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.10.2014 р.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1- до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу - реком.