Рішення

від 20.10.2014 по справі 196/1411/14-ц

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1411/14-ц

№ провадження 2/196/704/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на заставлене майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в справі звернувся із даним позовом, посилаючись на наступні обставини:

- 10 червня 2010 року відповідач в даній справі позичив у позивача кошти в сумі 50000 грн., які зобов'язався повернути протягом трьох років, тобто не пізніше 10 червня 2013 року, про що ним власноручно була написана відповідна розписка;

- на підтвердження своїх зобов'язань відповідач передав в якості застави належне йому майно - нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля;

- у визначений строк та до теперішнього часу відповідач суму позики не повернув.

Посилаючись на вищевикладене та керуючись ст.ст. 546-548, 572, 574 ЦК України, позивач прохає визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля, яка належить відповідачу на праві власності.

У судове засідання позивач не з'явився, надіслав заяву з проханням розглянути дану справу у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, до суду надійшла заява з проханням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Нормами ч. 4 ст. 174 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у судовому засіданні відповідно до норм ч. 1 ст. 61 ЦПК України встановлено наступне.

10 червня 2010 року відповідач ОСОБА_2 позичив для особистих потреб у позивача в даній справі ОСОБА_1 кошти в сумі 50000 грн., які зобов'язувався повернути в строк до 10 червня 2013 року, що підтверджується письмовою розпискою від 10.06.2010 року (а.с.4).

На підтвердження своїх зобов'язань ОСОБА_2 передав в якості застави нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій знаходиться зазначена будівля, що належить позичальнику згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8107699 від 19.08.2005 року, на підставі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2005 року, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01.08.2014 року(а.с. 25, 26, 32).

У розписці сторонами було зазначено, що позичальник відповідає перед позикодавцем майном, що виступає в якості застави, а також, що в разі порушення строків повернення суми позики, позикодавець має право звернутись до суду з вимогами про звернення стягнення на вище вказане майно.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

У відповідності до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що маються законні підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на заставлене майно задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_2, право власності на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8107699 від 19.08.2005 року, на підставі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2005 року.

Визнати за ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_2, право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,035 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1225655101:03:013:0005, що належить ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01.08.2014 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги до районного суду протягом 10 днів з дня проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Головуюча О.М.ГУДИМ