Рішення
від 22.10.2014 по справі 911/3971/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 911/3971/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області та Бориспільської районної державної адміністрації

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»

про визнання недійсним договору, витребування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та визнання відсутнім права власності

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивачів: не з'явились;

від відповідачів 1-2: не з'явились;

від відповідача 3: Клименко О.А. (довіреність б/н від 19 вересня 2014 року);

від третьої особи: Бабій О.В. (довіреність №010-01/2343 від 11 квітня 2014 року);

Будниченко О.В. (довіреність №010-01/8434 від 27 грудня 2010 року);

від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення №024909 від 17 березня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області та Бориспільської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним договору, витребування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та визнання відсутнім права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,000 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області є недійсним, оскільки, при укладанні спірного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» не було власником спірної земельної ділянки. Крім того, на переконання прокурора, всі подальші дії щодо оформлення зазначеної вище земельної ділянки є незаконними, а відтак, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» державний акт на право власності на дану земельну ділянку підлягає визнанню недійсними, а сама земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 17 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду на 1 жовтня 2014 року.

Крім того, подана прокурором позовна заява містить також клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, прокурор просить суд вжити наступні заходи для забезпечення позову: - накласти арешт на земельну ділянку ТОВ «Пріма-Сіті» площею 99,000 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0025, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства та заборонити Державній виконавчій службі України та її структурним підрозділам, у тому числі - відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, проводити публічні торги з реалізації земельної ділянки загальною площею 99,000 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області та перебуває у власності ТОВ «Пріма-Сіті».

Розглянувши зазначене вище клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони Державній виконавчій службі України та її структурним підрозділам, у тому числі - відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, проводити публічні торги з реалізації спірної земельної ділянки, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» за №16 від 26 грудня 2011 року, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом відмовлено в застосуванні заходів до забезпечення позову, оскільки, прокурором не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Відповідно до ухвали суду від 1 жовтня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 22 жовтня 2014 року.

Представник ТОВ «Пріма-Сіті» в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

22 жовтня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (за договором - покупець) 13 грудня 2009 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,0000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Зазначений договір зареєстровано в реєстрі 13 грудня 2009 року за №3721.

Згодом, 17 грудня 2009 року Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» (за договором - покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,0000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Зазначений договір зареєстровано в реєстрі 17 грудня 2009 року за №7411.

На підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області 25 грудня 2009 року було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» державний акт на право власності ТОВ «Пріма-Сіті» серії ЯЗ №204967 від 25 грудня 2009 року на земельну ділянку загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 26 грудня 2012 року у справі №14/009-12 в рахунок погашення ТОВ «Альта-Проперті» заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором №15107К13 від 13 лютого 2007 року, звернуто стягнення на заставлене майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

Зазначеним рішенням встановлено, що вартість земельної ділянки ТОВ «Пріма-Сіті» із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025 складає 32036400,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до приписів Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ТОВ «Союз Інтергруп» та ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит», продавець ТОВ «Союз Інтергруп» є власником земельних ділянок на підставі державного акту на право власності серії ЯЖ №773077 від 8 лютого 2009 року, виданого Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 січня 2009 року за №185.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 16/191 від 12 квітня 2010 року.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У позовній заяві прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» розпорядився спірною земельною ділянкою без належного на те права, відчуживши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» майно, власником якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» не було.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З наданих прокурором до справи матеріалів перевірки вбачається, що під час розслідування ГСУ МВС України кримінальної справи №222-5, порушеної щодо гр. ОСОБА_5 за фактами шахрайського заволодіння земельними ділянками, встановлено, що державний акт серії ЯЖ №773077 від 8 лютого 2009 року на право власності ТОВ «Союз Інтергруп» на земельну ділянку із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025 є підробленим і ніколи не видавався Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі, що підтверджується висновками судової експертизи.

Так, згідно висновку експерта №6600/11-11 від 17 серпня 2011 року за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №222-5, копію якого долучено до матеріалів справи, на зазначених вище державних актах підписи в графі «В.о. начальника Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі ОСОБА_6» виконані не ОСОБА_6

Крім того, згідно висновку експерта №4683/11-13 від 27 січня 2012 року за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз технічної експертизи документів у кримінальній справі №222-5, копію якого долучено до матеріалів справи, зображення відтиску печатки від імені Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, що міститься у вказаних вище державних актах на право власності на земельну ділянку були виготовлені з відтисків, нанесених не печаткою «Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі» (ідентифікаційний код 24214504), а іншою печаткою.

Відповідно до вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що за змістом чинного законодавства особа набуває прав та несе обов'язки експерта після попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили, а невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

Враховуючи, що при складанні наведених вище висновків судових експертиз за матеріалами кримінальної справи №222-5 експертів було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, дані висновки експертиз суд вважає належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 20 січня 2009 року за №185, який зазначено в якості підстави для видачі підробленого державного акту, ТОВ «Союз Інтергруп» не укладався, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №11766655 від 30 серпня 2012 року.

Таким чином, судом встановлено, що на момент відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» спірної земельної ділянки, останній не був її власником.

Відповідачами вказана обставина належними та допустимими доказами спростована не була.

Отже, оскільки, ТОВ «Союз Інтергруп» на час укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» договору купівлі-продажу земельної ділянки за №3721 від 13 грудня 2009 року з кадастровим номером 3220887000:03:002:0025 не був її власником, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Отже, на час укладання спірного договору розпоряджатись спірною земельною ділянкою могла Бориспільська районна державна адміністрація.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Оскільки, земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, на даний час компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись спірною земельною ділянкою, є Головне управління Держземагентства у Київській області.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,0000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» 13 грудня 2009 року є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ «Пріма-Сіті» на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Той факт, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею її розпорядника та землекористувача, свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави та витребування з незаконного володіння ТОВ «Пріма-Сіті» на користь держави в особі позивача вказаних земель.

Таким чином, вимога прокурора про витребування із незаконного володіння ТОВ «Пріма-Сіті» земельної ділянки із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, розташованої на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсними державного акту на право власності ТОВ «Пріма-Сіті» серії ЯЗ №204967 від 25 грудня 2009 року на спірну земельну ділянку з мотивів відсутності підстав для його оформлення за ТОВ «Пріма-Сіті» з огляду на незаконність дій ТОВ «Союз Інтергруп» щодо відчуження на користь ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» земельної ділянки, яка належала державі, та, відповідно, недійсність укладеного правочину.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються, серед іншого, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для оформлення права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Пріма-Сіті», у зв'язку з чим, вказаний вище державний акт на право власності на землю підлягає визнанню недійсним в судовому порядку як такий, що не відповідає закону та порушує права власника.

Також слід зазначити, що окрім визначених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Оскільки, право власності ТОВ «Пріма-Сіті» на спірну земельну ділянку може бути визнане відсутнім в судовому порядку, з урахуванням встановлених вище обставин, суд вважає позовну вимогу прокурора про визнання відсутнім права власності ТОВ «Пріма-Сіті» на спірну земельну ділянку такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Якщо відповідні позовні заяви мають майновий характер, розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються в рівних частинах на відповідачів шляхом стягнення до Державного бюджету України сум судового збору за трьома заявленими немайновими вимогами прокурора про визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту та визнання відсутніми прав (4*1218,00 грн. - 1 мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2014 року), а також за вимогою майнового характеру про витребування земельної ділянки (у максимальному передбаченому законодавством розмірі 73080,00 грн.), що загалом складає 77952,00 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (08150, Київської області, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36, код 35411799) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 6, кім. 414, код 33999032) 13 грудня 2009 року, який зареєстровано в реєстрі за №3721.

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26, код 36686172) на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код 38760797) земельну ділянку загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

4. Визнати недійсним державний акт на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26, код 36686172) серії ЯЗ №204967 від 25 грудня 2009 року на земельну ділянку загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

5. Визнати відсутнім право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26, код 36686172) на земельну ділянку загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0025, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сіті» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26, код 36686172) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 25984 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (08150, Київської області, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36, код 35411799) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 25984 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 6, кім. 414, код 33999032) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 25984 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 23 жовтня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення22.10.2014
Оприлюднено28.10.2014
Номер документу41040055
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/3971/14

Рішення від 22.10.2014

Господарське

Господарський суд Київської області

Заєць Д.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні