Постанова

від 23.10.2014 по справі 910/14377/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа№ 910/14377/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

За участю представників:

від позивача: Маркевич І.М. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тітано»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2014р.

у справі №910/14377/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тітано»

про стягнення 22 753,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тітано» (далі-відповідач) про стягнення 22 753,21 грн., а саме: 19 180,00 грн. - основного боргу, 1 335,84 грн. - пені, 257,16 грн. - 3% річних, 1 980,21 грн. - збитків від інфляції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до підписаного між сторонами Договору ДМП-124 (дистрибуції в регіоні) від 19.09.13р. позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі №910/14377/14 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тітано» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» 19 180,00 грн. - основного боргу, 1 980,21 грн. - збитків від інфляції, 257,16 грн. - 3% річних, 1 335,84 грн. - пені, 1 827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 28.08.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині задоволення позовних вимог по сплаті 3% річних у розмірі 257,16 грн. та залишити позов в цій частині без задоволення, посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судові засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.09.13р. між сторонами був укладений Договір №ДМП-124 (дистрибуції в регіоні) (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач поставляє на умовах, передбачених Договором, відповідачу товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначаються у видаткових накладних, податкових накладних, рахунках, специфікаціях та інших документах, які є невід'ємною частиною Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п.10.1 з моменту його підписання (19.09.13р.) і діє до 31.12.14р. включно крім випадків дострокового припинення Договору, відповідно до п. 8.5 або за додатковою письмовою згодою сторін.

Відповідно до п.1.2 Договору відповідач зобов'язується отримати товар, сплатити його вартість позивачу та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені за свій рахунок на умовах Договору.

У відповідності до п.п.2.1, 2.2 Договору ціна за одиницю товару, його асортимент і кількість, загальна вартість кожної партії товару, що поставляється позивачем зазначається окремо по кожній поставці у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною Договору на підставі замовлень, отриманих від відповідача. Відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партію товару протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступній за нею банківський день.

Положеннями п.4.4 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту її передачі останньому.

Товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками сторін накладних. Повноваження фізичної особи, яка являється представником відповідача і отримує відповідну партію товару, підтверджується довіреністю, оформленою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96. № 99).

Так. на виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними № AV000001838 від 13.01.14р. та №AV000004724 від 27.01.14р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 40 725,80 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками, довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача наявні в матеріалах справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого за Договором товару.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, зокрема ст.193 останнього.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з умов Договору № ДМП-124 від 19.09.13р., останній містить в собі елементи договору поставки.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до банківських виписок по особовому рахунку позивача, що наявні в матеріалах справи, відповідачем за поставлений товар за вказаними видатковими накладними було сплачено 21 545,80 грн.

Оскільки відповідач отримав товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості у сумі 19 180,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 19 180,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що при порушенні умов оплати товару відповідачем виплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з відповідача судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню в розмірі 1 335,84 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі №4/720 зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання , приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з відповідача судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційні збитки в розмірі 1 980,21 грн. та 3% річних в розмірі 257,16 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тітано» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2014р. у справі №910/14377/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі №910/14377/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14377/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 24.10.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала