Рішення

від 22.10.2014 по справі 908/2943/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/93/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 Справа № 908/2943/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторіка" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 18, кв. 63)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 11, кв. 32)

про стягнення суми 123649,48 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Єрмократьєва М.Д. (дов. № 11/08/14-2 від 11.08.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 146472,68 грн., із яких: 80000,00 грн. основного боргу за договором зворотної фінансової допомоги № 1/ВФП від 30.08.2011 р., 33062,55 грн. - пені, 6680,13 грн. - 3 % річних, 17000,00 грн. штрафу за прострочення повернення заборгованості, 9730,00 грн. - сума, на яку збільшився борг, внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2943/14, справі присвоєно номер провадження 20/93/14, справу призначено до розгляду на 28.08.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.09.2014 р. Ухвалою суду від 10.09.2014 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 29.10.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.10.2014 р.

У судовому засіданні 22.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

21.10.2014 р. від позивача надійшла заява (вих. № 02/10/14-1 від 02.10.2014 р.) про уточнення та зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Копія заяви направлена відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 15.10.2014 р. та описом вкладення у цінний лист.

Позивач підтримав позовні вимоги, з урахування заяви про уточнення та зменшення позовних вимог, які мотивовані наступними обставинами. На виконання умов договору зворотної фінансової допомоги № 1/ВФП від 30.08.2011 р. позивач перерахував 31.08.2011 р. відповідачу кошти в сумі 68000,00 грн. та 17000,00 грн., всього - 85000,00 грн. За умовами договору допомогу повинно бути повернуто в строк до 30.09.2011 р., за згодою сторін строк повернення було продовжено до 31.10.2011 р. Частина фінансової допомоги в сумі 35000,00 грн. була повернута 01.11.2011 р., в сумі 5000,00 грн. - повернута 02.12.2013 р. В рамках договору № 1/ВФП позивач 09.12.2011 р. надав відповідачу додаткову фінансову допомогу в сумі 35000,00 грн. та направив на адресу відповідача додаткову угоду до договору № 1/ВФП, де визначив строк повернення заборгованості - до 31.12.2011 р. Дана угода відповідачем підписана не була. Факт перерахування коштів підтверджується копією платіжного доручення № 7 від 09.12.2011 р. Відповідач додаткові кошти отримав, заперечень не висловив, як безпідставно або помилково зараховані кошти не повернув. Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про сплату заборгованості, в тому числі і суми 35000,00 грн., перерахованої 09.12.2011 р. Днем пред'явлення вимоги є дата оформлення поштовим відділенням повідомлення про відмову відповідача отримати лист - 16.06.2014 р. Таким чином, строк виконання зобов'язання з повернення 35000,00 грн. відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України - по 23.06.2014 р. Просить стягнути суму основного боргу в розмірі 80000,00 грн., суму 6069,54 грн. пені за період з 31.10.2011 р. по 01.10.2014 р., суму 4534,94 грн. 3% річних за період з 31.10.2011 р. по 01.10.2014 р., суму 9045,00 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2011 р. по вересень 2014 р., суму 24000,00 грн. штрафу. Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 180, 193 ГК України.

Відповідач у судові зсідання не з'являвся, по час та місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких заяв, клопотань, в т.ч. письмового відзиву, від відповідача до суду не надійшло.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моторіка» (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (підприємство за договором, відповідач) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу № 1/ВФП, згідно з п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов'язується повернути дану допомогу у визначений договором строк.

Сума поворотної фінансової допомоги по даному договору, відповідно до п. 2.1, становить 85000,00 грн. та, при згоді підприємства, може бути збільшена до 100000,00 грн. Допомога надається на безвідсотковій основі (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору кредитор зобов'язаний надати підприємству допомогу на протязі 4-х банківських днів з моменту підписання даного договору. Допомога надається в безготівковій формі, платіжним дорученням, шляхом перерахування необхідних коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Датою отримання поворотної фінансової допомоги підприємством, вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку кредитора, що підтверджується банківською випискою.

Строк надання допомоги підприємству - до 30.09.2011 р. (п. 4.1). По закінченню строку, вказаного в п. 4.1 даного договору, підприємство зобов'язується повернути кредитору фінансову допомогу на протязі одного банківського дня (п. 5.1). Допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням, шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок кредитора (п. 5.3). Датою повернення підприємством фінансової допомоги кредитору вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, що підтверджується банківською випискою (п. 5.4).

Відповідно до п. 6.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р., а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

30.09.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/ВФП, відповідно до якої змінено строк надання фінансової допомоги - до 31.10.2011 р. Викладено пункт 4.1 в іншій редакції та зазначено, що строк надання допомоги підприємству - до 31.10.2011 р.

Відповідно до умов договору позивач згідно з платіжним дорученням № 39 від 30.08.2011 р. (а.с. 29) та платіжним дорученням № 3 від 31.08.2011 р. (а.с. 30) перерахував на рахунок відповідача суму 17000,00 грн. та суму 68000,00 грн., відповідно.

01.11.2011 р. відповідач повернув позивачу суму 35000,00 грн. фінансової допомоги, що підтверджується банківською випискою (а.с. 16, 32).

Згідно з платіжним дорученням № 7 від 09.12.2011 р. (а.с. 14, 31) позивач перерахував відповідачу суму 35000,00 грн. з призначенням платежу: «зворотня фінансова допомога згідно дог. № 1/ВФП від 30.08.2011 р. без ПДВ». Згідно з банківською випискою від 02.12.2013 р. (а.с. 33) відповідач перерахував позивачу суму 5000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення фінансової допомоги зг. дог. № 1/ВФП від 30.08.2011 р. без ПДВ».

14.05.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 148 від 13.05.2014 р. з вимогою повернути на зазначені реквізити фінансову допомогу в сумі 80000,00 грн., нараховані штраф та пеню. Направлення претензії підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком (а.с. 19).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 71 ЦК України. Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов договору № 1/ВФП позивач перерахував на рахунок відповідача суму 17000,00 грн. (платіжне доручення № 39 від 30.08.2011 р.), суму 68000,00 грн. (платіжне доручення № 3 від 31.08.2011 р.) та суму 35000,00 грн. (платіжне доручення № 7 від 09.12.2011 р.). Всього відповідачем отримано 120000,00 грн.

Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Порядок повернення суми фінансової допомоги (позики) встановлений в розділі 5 договору № 1/ВФП. Так, відповідач зобов'язаний повернути суму допомоги в строк, визначений у п. 4.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.09.2011 р.). Відповідно, у п. 4.1 договору сторонами встановлений строк надання (користування) суми допомоги: до 31.10.2011 р. У пункті 5.1 договору сторонами визначено, що по закінченню строку, вказаного в п. 4.1 договору, відповідач зобов'язується повернути фінансову допомогу на протязі одного банківського дня.

Відповідачем було повернуто позивачу суму фінансової допомоги в розмірі 35000,00 грн. 01.11.2011 р. (банківська виписка від 01.11.2011 р., а.с. 32) та суму 5000,00 грн. 02.12.2013 р. (банківська виписка від 02.12.2013 р., а.с. 33). Загальна сума поверненої фінансової допомоги склала 40000,00 грн.

Як зазначалося вище, 09.12.2011 р. згідно з платіжним дорученням № 7 від 09.12.2011 р. позивач відповідно до умов договору № 1/ВФП від 30.08.2011 р., який покладено в підставу позову, надав відповідачу фінансову допомогу в сумі 35000,00 грн.

Строком надання фінансової допомоги є дата - до 31.10.2011 р. (п. 4.1 договору № 1/ВФП в редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2011 р.). Сума 35000,00 грн. фінансової допомоги була перерахована відповідачу 09.12.2011 р., тобто після дати, встановленої пунктом 4.1 договору. Згідно з письмовими та усними поясненнями позивача додаткової угоди до договору № 1/ВФП щодо зміни строку повернення суми фінансової допомоги сторонами укладено не було.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У матеріалах справи мається претензія вих. № 148 від 13.05.2014 р., яка направлена позивачем відповідачу поштою, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в лист (а.с. 19). Відповідно до даної претензії позивач вимагав сплатити суму боргу за договором № 1/ВФП від 30.08.2011 р. у розмірі 80000,00 грн., в т.ч. суму 35000,00 грн., яка була перерахована відповідачу 09.12.2011 р. згідно з платіжним дорученням № 7. Лист із претензією був повернутий поштовим відділенням позивачу 16.06.2014 р., згідно зі штампом поштового відділення із позначкою про закінчення терміну зберігання. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строк повернення фінансової допомоги спливав 23.06.2014 р.

Відповідач доказів перерахування позивачу заборгованості за договором № 1/ВФП від 30.08.2011 р. не надав, надходження коштів від позивача не оспорив.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, із відповідача на користь позивача слід стягнути суму 80000,00 грн. основного боргу (120000,00 грн. (перерахована сума фінансової допомоги) - 40000,00 грн. (повернення відповідачем суми фінансової допомоги)).

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 4534,94 грн. - 3% річних за період із 31.10.2011 р. по 01.10.2014 р. та суму 9045,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з листопада 2011 р. по вересень 2014 р. включно.

Згідно з ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі № 1/ВФП (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.09.2011 р.) сторонами встановлено, що безпроцентна зворотна фінансова допомога надається відповідачу строком до 31 жовтня 2011 р.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання судом встановлений, вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими.

Позивач заявляє до стягнення суму 4534,94грн. - 3% річних за період з 31.10.2011 р. по 01.10.2014 р. включно, згідно з розрахунком. Розрахунок 3% річних здійснений позивачем окремо на кожну суму заборгованості, враховуючи часткові оплати відповідачем (35000,00 грн. - 01.11.2011 р., 5000,00 грн. - 02.12.2013 р.). Розрахунок 3% річних на суму 35000,00 грн. (платіжне доручення № 7 від 09.12.2011 р.) здійснений позивачем за період з 24.06.2014 р. по 01.10.2014 р. включно (100 днів прострочення).

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивач нараховує 3% річних на суму заборгованості 85000,00 грн. за період з 31.10.2011 р. по 01.11.2011 р. (1 день прострочення). Разом з тим, у пункті 5.1 договору сторонами визначено, що по закінченню строку, вказаного в п. 4.1 договору (до 31.10.2011 р. (п. 4.1 договору № 1/ВФП в редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2011 р.)), відповідач зобов'язується повернути фінансову допомогу на протязі одного банківського дня. Тобто, 31.10.2011 р. є останнім днем сплати і зобов'язання в цей день не було порушено. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення три відсотки річних та інфляційних нарахувань. Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що до стягнення з відповідача належить сума 4527,95 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що при розрахунку позивачем було допущено технічні помилки. Згідно з розрахунком нарахування проводяться позивачем окремо на кожну суму заборгованості, враховуючи оплати, здійснені відповідачем. Однак, розраховуючи інфляційні втрати, позивачем в розрахунку застосовувався невірний середній індекс інфляції (необхідно 100,09; 116,18).

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період з листопада 2011 р. по вересень 2014 р. включно належить сума 8764,31 грн. втрат від інфляції.

Позивач просить також стягнути з відповідача на підставі п. 5.1 договору № 1/ВФП штраф у розмірі 24000,00 грн. та пеню в сумі 6069,54 грн. за період з 31.10.2011 р. по 01.10.2014 р. включно.

У пункті 5.1 договору № 1/ВФП від 30.08.2011 р. сторони визначили, що за неповернення фінансової допомоги в визначений строк, підприємство виплачує кредитору штраф в розмірі 20% неповернутої суми та сплачує пеню в розмірі 0,2% неповернутої суми за кожен день прострочки повернення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочки повернення.

У пункті 8.2 договору встановлено, що строк позовної давності по вимогам про стягнення штрафу та/чи пені у разі неповернення фінансової допомоги встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, здійсненої позивачем, судом встановлено, що позивач допустив помилки, аналогічні при вирахуванні 3% річних, нараховуючи пеню на суму заборгованості 85000,00 грн. за період з 31.10.2011 р. по 01.11.2011 р. На інші суми заборгованості пеня позивачем нарахована вірно. Здійснивши перерахунок пені за заявлений позивачем період (за виключенням періоду з 31.10.2011 р. по 01.11.2011 р.), судом встановлено, що до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 6033,44 грн.

Штраф у сумі 24000,00 грн. позивачем нарахований, виходячи з сум заборгованості в розмірі 85000,00 грн. та 35000,00 грн. Розрахунок штрафу здійснений вірно, з відповідача належить стягнути суму 24000,00 грн. штрафу.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково. На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У заяві про уточнення та зменшення позовних вимог від 02.10.2014 р. позивачем заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, клопотання позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору підлягає задоволенню. Таким чином, позивачу, за його заявою, належить повернути із державного бюджету суму 456,47 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 2 від 01.08.2014 р., в зв'язку зі зменшенням останнім розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 11, кв. 32, код ЄДРПОУ 34640754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторіка» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 18, кв. 63, код ЄДРПОУ 32923334) основну заборгованість в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., суму 6033 (шість тисяч тридцять три) грн. 44 коп. пені, суму 4527 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 95 коп. - 3% річних, суму 8764 (вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 31 коп. інфляційних втрат, суму 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу, суму 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Моторіка» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 18, кв. 63, код ЄДРПОУ 32923334), за його заявою, із Державного бюджету України суму 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 47 коп. судового збору, надмірно сплаченого згідно з платіжним дорученням № 2 від 01.08.2014 р.

Повне рішення складено 23 жовтня 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).