Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/9415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9415/14 20.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська

страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет - Сервіс 3"

про стягнення 120 800,12 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Кльонишева О.В. по довіреності № 19/2014 від 19.02.2014р.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет - Сервіс 3" про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 120 800,12грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9415/14 р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2014р. за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014р., відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.07.20174р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. справу № 910/9415/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет - Сервіс 3" про стягнення 120 800,12 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/9415/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 30.07.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.14р. справу № 910/9415/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.09.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. справу № 910/9415/14, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/9415/14 до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2014р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. справу № 910/9415/14, передано для розгляду Трофименко Т.Ю. у зв'язку з її виходом з відпустки.

Представник позивача в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідачів про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та їх відзивів на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18 жовтня 2011р., між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - страховик) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопоіс 1» (далі страхувальник) з іншої сторони, уклали договір добровільного страхування майна № 10-2801-11-0168.

За умовами договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме товари в обороті/товари в обігу, що знаходяться в місті страхування згідно додатку № 1 та додатку № 2 до договору страхування № 10-2801-11-0168 від 18.10.2011р.

Строк дії договору сторони визначили з 19.10.2011р. по 18.10.2012р.

Згідно з п. 2.8. договору, місцем страхування є м. Суми, вул. Лушпи, 4/1.

Відповідно до п. 3 договору, за даним договором відшкодовуються збитки внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна, внаслідок настання наступних подій: вогонь, стихійні явища, вплив рідини, неправомірні дії третіх осіб, падіння літальних апаратів, їх частин, уламків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2012р. в результаті порушення правил пожежної безпеки співробітниками ТРЦ «Турбіна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс-3», що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Лумпи, 4/1, орендуючого Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс -1» сталось затоплення. Внаслідок даного затоплення відбулось намокання товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться в приміщеннях, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1».

Відповідно до Дефектного Акту товарів від 10.09.2012р., було встановлено, що в результаті затоплення було пошкоджено товарів на загальну суму 401436,00 грн. та основних засобів на загальну суму 30440,57 грн.

26.11.2012р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було складено страховий акт № ДКЦВ-5109, відповідно до якого розмір страхового відшкодування належного до виплати Товариству з обмеженою відповідальністю в результаті страхового випадку склав 120 800,12 грн.

На підставі страхового акту № ДКЦВ від 26.11.2012р., Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» виплатило страхувальнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» страхове відшкодування в розмірі 120800,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16746 від 19.12.2012р., та № 30 від 08.01.2013р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна в розмірі 120800,12 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 41 313, 77 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відсутність заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 120800,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет - Сервіс 3" (04210, м. Київ, площа Дружби Народів, 6, код ЄДРПОУ 32247132) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 120 800 (сто двадцять тисяч вісімсот) грн. 12 коп. - страхового відшкодування та 2416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.