Рішення

від 23.10.2014 по справі 917/1726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 р. Справа №917/1726/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Приватного підприємства " ДП Керамік-побут", вул. Фрунзе,146 В, к.1, м. Полтава, Полтавська область,36008

про стягнення заборгованості в сумі 13 292,71 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Міняйло Г.Ю. дор. №19-14/8 від 02.01.2013 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 23.10.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 13 292,71 грн. за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 від 01.12.2010 року з яких: 12023,61 грн. - основного боргу, 507,51 грн. - пеня, 81,94 грн. - 3% річних, 679,65 грн. - індекс інфляції.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 19.08.2014 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 11.09.2014 року, які направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: вул. Фрунзе, 146в к. 1, м. Полтава, 36008, повернулися до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем знаходження відповідача є: вул. Фрунзе,146 В, к.1, м. Полтава, Полтавська область,36008, тобто адреса, зазначена у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні озвучила суду письмове клопотання про припинення провадження у справі в частині основного боргу в сумі 12 023,18 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПУ, в зв'язку з його сплатою відповідачем та надала суду копії банківських виписок від 17.09.2014 року, від 07.10.2014 року і бухгалтерську довідку про сплату боргу.

Також представник позивача підтримала позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 507,51 грн. - пені, 679,65 грн. інфляційних, 81,94 грн. - 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

01.12.2010 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Приватним підприємством "ДП Керамік-побут" (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №437 (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень "споживача" до мережі будівлі згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (будівель гуртожитків по вул. Кагамлика,2 та вул. Фрунзе,146а) (арк. с. 13-14).

До договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №437 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 01.08.2011 року та додаткову угоду №3 від 01.10.2013 року. Даними додатковими угодами сторони внесли зміни в пункти 8-9,16,19,25 та до преамбули тексту договору (арк. с. 15-16).

Пунктом 14 договору визначено, що оплата за опалення стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (надалі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У відповідності до зазначених вище норм, а також згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 1773 від 14.12.2010 року "Про затвердження тарифу на теплову енергію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" затверджено тариф на теплову енергію для населення в розмірі 241,73 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), яка набирала чинності з 1 січня 2011 року.

На виконання вказаної постанови 01.02.2011 року Полтавською обласною радою прийнято рішення третьої сесії шостого скликання "Про забезпечення виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України". Цим рішенням в дію з 01.01.2011 року затверджені постановою НКРЕ тарифи на теплову енергію та скориговані відповідно до нього тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджені рішенням 20 позачергової сесії обласної ради п'ятого скликання від 27.03.2009 року, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на рівні: 290,08 грн. за 1 Гкал теплової енергії; 13,12 грн. за підігрів 1 куб. м. води.; 3,04 грн. за опалення 1 кв. м загальної площі в місяць протягом опалювального періоду.

Споживач зобов'язався сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

В разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9ж) договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. 16. договору з урахуванням редакції додаткової угоди №2).

Як зазначає позивач, за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року за відпущену теплову енергію відповідачу було нараховано до сплати 15 070,79 грн. В рахунок погашення зазначеної суми відповідачем було сплачено лише 3 047,18 грн. у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 12 023,61 грн.

Факт поставки відповідачу теплової енергії за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року в сумі 15 070,79 грн. підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії № АВ-12381 від 30.04.2014р., № АВ-13085 від 31.05.2014р., № АВ-13572 від 30.06.2014 року (арк. с.35-37) рахунками на оплату наданих послуг які виставлялися відповідачу № АВ-6643 від 28.04.2014р., № АВ-6996 від 30.05.2014р., № АВ-7242 від 24.06.2014 року (арк. с. 32-34) та реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії відповідачу за квітень - червень 2014р. (арк. с. 38-40).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Під час розгляду справи по суті від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині основного боргу в сумі 12 023,18 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПУ в зв'язку з його сплатою відповідачем та до клопотання було додано копії банківських виписок від 17.09.2014 року, від 07.10.2014 року і бухгалтерську довідку про сплату боргу.

Приймаючи до уваги те, що позивач надав суду належні докази сплати відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в сумі 12 023,18 грн., та про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України в даній частині.

Також позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за теплову енергію згідно п. 16 договору, ст. 230 ГК України, ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу:

507,51 грн. - пеню за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року;

81,94 грн. - 3% річних за період з 01.04.2014 року по 15.07.2014 року;

679,65 грн. - інфляційних за період з квітня 2014 року по червень 2014 року включно.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В пункті 16 договору сторонами було узгоджено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягнення 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, згідно ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного позивачем заявлено до стягнення 507,51 гривень пені за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року.

Враховуючи факт прострочення оплати, позивачем правомірно заявлено до стягнення 507,51 грн. пені (правильність розрахунку пені перевірено судом).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивачем за період з 01.04.2014 року по 15.07.2014 року нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 81,94 грн. та за період з квітня - червень 2014 року включно нараховано відповідачу інфляційних в розмірі 679,65 грн.

Судом перевірено нараховані позивачем 3% річних та інфляційних. Дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 507,51 грн. пені, 679,65 грн. інфляційних, 81,94 грн. 3% річних.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,75, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 12 023,18 гривень основного боргу провадження припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства " ДП Керамік-побут" (вул. Фрунзе,146 В, к.1, м. Полтава, Полтавська область,36008, р/р 26002054502933 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 32908735) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, ідентифікаційний код 03338030) 507,51 грн. пені, 679,65 грн. інфляційних, 81,94 грн. 3% річних.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

повне рішення складено 24.10.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.